Справа № 640/28091/20 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
визнати протиправною бездіяльність відповідача з невідновлення виконавчого провадження № 21136733 за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2010 № 4/573;
- зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження № 21136733 за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2010 № 4/573 шляхом винесення відповідної постанови;
- заборонити відповідачу закінчувати виконавче провадження № 21136733 без виплати боржником (військовою частиною НОМЕР_1 ) позивачу грошової компенсації замість предметів речового майна за період його служби з 22.05.2008 по 31.12.2008 в загальній сумі 1 639, 15 грн.;
- зобов'язати відповідача здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 21136733 з повного виконання судового рішення за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2010 № 4/573 шляхом примушення боржника (військову частину НОМЕР_1 ) виплатити позивачу грошову компенсацію замість предметів речового майна за період його служби з 22.05.2008 по 31.12.2008 в загальній сумі 1 639,15 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2021 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві щодо невчинення виконавчих дій в частині відновлення виконавчого провадження № 21136733; зобов'язано Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві вчинити виконавчі дії в частині відновлення виконавчого провадження № 21136733; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2010 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 4/573, виданого 07.06.2010 Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належного йому за період служби з 22.05.2008 по 31.12.2008 за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів згідно порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
16.09.2011 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 4/573 виданого 07.06.2010.
16.01.2012 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано постанову головного державного виконавця Штойко Л.Р. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 16.09.2011 по примусовому виконанню виконавчого листа № 4/573 виданого 07.06.2010 (а.с. 7-8).
Згідно розрахункової довідки № 3 про одержання грошової компенсації замість речового майна позивачу належить до видачі 12 предметів на суму 1 639,15 грн.
18.08.2012 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 21136733 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2012 № 4/573.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 21.05.2014 позов задоволено частково: визнано бездіяльність відповідача з ненаправлення на адресу позивача постанови від 18.08.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 21136733 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 4/573 від 07.06.2012 протиправною; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2014 скасовано та постановлено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови задоволено частково: визнано бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві з ненаправлення на адресу позивача постанови від 18.08.2012 про закінчення виконавчого провадження № 21136733 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 4/573 від 07.06.2012 протиправною; визнано дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві із закінчення виконавчого провадження № 21136733 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 4/573 від 07.06.2012 протиправними; скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 18.08.2012 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №4/573 від 07.06.2012; зобов'язано відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві здійснити виконавчі дії з фактичного повного виконання судового рішення за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва № 4/573 від 07.06.2012 (а.с. 9-10); в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою від 24.09.2015 головним державним виконавцем Штойко Людмилою Романівною відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві закінчено виконавче провадження № 21136733 при примусовому виконанні виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 4/573 від 07.06.2010 року.
Також, постановою від 20.10.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Діаною Анатоліївною закінчено виконавче провадження № 48595527 при примусовому виконанні виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/2009/14 від 12.08.2015. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 21.05.2014 адміністративний позов задоволено: постанови відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 24.09.2015 про закінчення виконавчого провадження № 21136733 та управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20.10.2015 про закінчення виконавчого провадження № 48595527 скасовано, в решті позовних вимог відмовлено.
28.11.2017 державним виконавцем Солом'янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 21136733 від 28.11.2017. Підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 21136733 від 28.11.2017 стало фактично повне виконання рішення суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 у справі № 826/408/18 було встановлено, що військова частина НОМЕР_1 має сплатити позивачу грошові кошти за період служби предметів речового майна з 22.05.2008 по 31.12.2008 в сумі 1 639,15 грн., однак військова частина НОМЕР_1 сплатила ОСОБА_1 кошти в розмірі 224,15 грн. замість належних йому 1 639,15 грн., а тому рішення суду не виконано в повному обсязі, що і стало підставою для скасування постанови Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 28.11.2017 про закінчення виконавчого провадження № 21136733.
Так, судове рішення по справі № 826/408/18 набрало законної сили, однак, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № 21136733, державним виконавцем не було вчинено жодних дій на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2018 по справі № 826/408/18 в частині відновлення виконавчого провадження № 21136733.
Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, а своє право порушеним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що станом на 22.02.2021 державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 по справі № 826/408/18 та не відновлено виконавче провадження № 21136733, чим спричинено триваючу бездіяльність, а тому позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача з невідновлення виконавчого провадження № 21136733 за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2010 № 4/573 протиправною та зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження № 21136733 за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2010 № 4/573, шляхом винесення відповідної постанови підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині заборони відповідачу закінчувати виконавче провадження № 21136733 без виплати боржником (військовою частиною НОМЕР_1 ) позивачу грошової компенсації замість предметів речового майна за період його служби з 22.05.2008 по 31.12.2008 в загальній сумі 1 639,15 грн., то суд зазначив, що вимога щодо заборони вчинення виконавчих дій за своїм змістом є вимогою в межах інституту забезпечення позову, яка вирішується судом до винесення рішення по суті в якості превентивного заходу. У свою чергу, позивачем не було подано обґрунтованої заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим, вказана вимога залишається без розгляду. Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 21136733 з повного виконання судового рішення за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2010 № 4/573, шляхом примушення боржника - військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу грошову компенсацію замість предметів речового майна за період його служби в період з 22.05.2008 по 31.12.2008 в загальній сумі 1 639,15 грн., то суд зазначив, що чинне процесуальне законодавство України не наділяє суди повноваженнями щодо зобов'язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій, вказані дії є дискреційними повноваженнями державного виконавця та його посадовими обов'язками, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому задоволення позовних вимог в цій частині є неможливим.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження це як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно частини 1 статті 13 Закону № 1404-ІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону № 1404-ІІІ визначені обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців. Зокрема частиною 1 встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. А пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 6 статті 26 Закону № 1404-ІІІ передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Статтею 39 Закону № 1404-ІІІ передбачені підставі закінчення виконавчого провадження.
Зокрема, пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-ІІІ передбачено, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню.
Стаття 40 Закону № 1404-ІІІ визначає наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.
Відповідно до частини 1 цієї статті у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Отже, законодавцем визначено імперативну підставу для відновлення виконавчого провадження - визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 у справі № 826/408/18 визнано протиправною та скасовано постанову Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 28.11.2017 про закінчення виконавчого провадження № 21136733, визнано протиправною та скасовано постанову Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 28.11.2017 про закінчення виконавчого провадження № 21136733.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, станом на 22.02.2021 державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 у справі № 826/408/18 та не відновлено виконавче провадження № 21136733, чим спричинено триваючу бездіяльність, що свідчить про необхідність відновлення такого виконавчого провадження.
В той же час, заборонити в подальшому відповідачу закінчувати виконавче провадження № 21 136733 без виплати боржником (військовою частиною НОМЕР_1 ) позивачу грошової компенсації замість предметів речового майна за період його служби з 22.05.2008 по 31.12.2008 в загальній сумі 1 639, 15 грн. суд не вправі, оскільки це виходить за межі завдань та основних засад адміністративного судочинства, у зв'язку із чим позовні вимоги і цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 21136733 з повного виконання судового рішення за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2010 № 4/573, шляхом примушення боржника (військову частину НОМЕР_1 ) виплатити позивачу грошову компенсацію замість предметів речового майна за період його служби в період з 22.05.2008 по 31.12.2008 в загальній сумі 1 639,15 грн., колегія суддів зазначає наступне.
У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом та не передбачає множинного трактування, суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У разі, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта.
З огляду на вказане та на те, що вказані дії щодо повного виконання судового рішення за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2010 № 4/573 є дискреційними повноваженнями державного виконавця та його посадовими обов'язками згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно аргументів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.