Справа № 640/449/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
07 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Масловської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року
у справі №640/449/19 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна»
до відповідача Управління Держпраці у Хмельницькій області
про визнання протиправною та скасування постанови,
У січні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Блок Майстер Україна») з позовною заявою до Управління Держпраці у Хмельницькій області (надалі - відповідач), в якому просило суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 16 жовтня 2018 року №22/528 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова прийнята безпідставно, адже позивачем не порушено норми трудового законодавства. З фізичними особами було укладено договори цивільно-правового характеру, які регулюються нормами цивільного законодавства, а не трудові договори, які регулюються нормами трудового законодавства, а тому Старокостянтинівська філія ТОВ «Блок Майстер Україна» (надалі по тексту - філія позивача) не зобов'язана виконувати положення трудового законодавства щодо вказаних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» - задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 16 жовтня 2018 року №22/528 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, літера А, групи приміщень №177, код ЄДРПОУ 36387055) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 74, код ЄДРПОУ 39793137).
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в даній частині. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою доводи відповідача, що позивачем було допущено порушення ст.ст. 21, 24 КЗпП України відповідно до яких працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На думку відповідача, у зв'язку з виявленими порушеннями підчас інспекційного відвідування, правомірно та винесено оскаржувану постанову.
В судовому засіданні представник позивача заперечував у повному обсязі та просив відмовити, оскільки дана скарга є необґрунтованою, з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм матеріального права.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Начальника управління Держпраці у Хмельницькій області з заявою від 23.08.2018, в якій просив здійснити перевірку Старокостянтинівської філії ТОВ "Блок Майстер Україна", щодо оформлення з ним трудових відносин у зв'язку з настанням нещасного випадку.
Листом від 23.08.2018 Прокуратура Хмельницької області направила Управлінню Держпраці у Хмельницькій області звернення ОСОБА_2 щодо можливого правопорушення трудового законодавства та з інших питань, для організації перевірки в межах компетенції.
На підставі наказу від 17.09.2018 №175 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.09.2018 №781/18 проведено перевірку з 18.09.2018 по 19.09.2018 Старокостянтинівської філії ТОВ "Блок Майстер Україна", за результатами якої складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 24.09.2018 №22-06/2670-ІВ, яким встановлено порушення частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), частини першої, третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, частини першої, другої, третьої статті 115 КЗпП України, частини першої та третьої статті 24 Закону України "Про оплату праці" Акт підписано директором товариства з відміткою про надання зауважень до акту.
Позивачем подано зауваження від 27.09.2018 №282 щодо акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 24.09.2018 №22-06/2670-ІВ.
Управлінням Держпраці у Хмельницькій області прийнято припис про усунення виявлених порушень від 28.09.2018 №22/06/2670-ІВ-674, яким зобов'язано директора Старокостянтинівської філії ТОВ "Блок Майстер Україна" ОСОБА_3 усунути порушення в строк до 29.09.2018.
Так, 03.10.2018 Управлінням Держпраці у Хмельницькій області прийнято припис про усунення виявлених порушень від 03.10.2018 №22-06/2670-ІВ-684, яким зобов'язано директора Старокостянтинівської філії ТОВ "Блок Майстер Україна" ОСОБА_3 усунути порушення у строк до 04.10.2018.
На підставі акту перевірки, 16 жовтня 2018 року Управлінням Держпраці у Хмельницькій області прийнято оскаржувану постанову, якою за результатами розгляду справи про накладення штрафу, вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 3723,00 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що штраф на позивача накладено у зв'язку з тим, що у ході проведення інспекційного відвідування у Старокостянтинівській філії ТОВ «Блок Майстер Україна» встановлено, що працівниками підприємства заробітна плата за червень місяць виплачена один раз та пізніше сьомого дня, за який здійснювалася виплата, а саме 09 липня 2018 року, відомість №БМ-0000319. Зазначене є порушенням вимог частин 1, 2, 3 статті 115 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту - КЗпП України) та частин 1, 3 статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (надалі - Закон України №108/95-ВР).
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є протиправною щодо застосування штрафних санкцій, оскільки суд встановив, що фізичні особи працювали за цивільно-правовими договорами. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17, яка набрала законної сили 14 травня 2019 року, визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тобто, Порядок №295, згідно з яким було проведено інспектування філії позивача, визнано нечинним.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Згідно з частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Разом з тим, у постанові від 30 березня 2021 року по справі № 380/1563/20 Верховний Суд звернув увагу, що юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо..
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що підставою для проведення перевірки слугували звернення ОСОБА_2 від 23.08.2018, що надійшло з прокуратури Хмельницької області та ОСОБА_1 від 23.08.2018.
У заяві ОСОБА_1 від 23.08.2018 заявник зазначив, що працював у Старокостянтинівській філії ТОВ "Блок Майстер Україна" з 04.07.2018 на посаді зварювальника, 20.08.2018 отримав травму - "перечавило ногу металевою конструкцією", керівництво підприємства відмовилось офіційно працевлаштувати ОСОБА_1 .
Відповідно до висновків акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 24.09.2018 №22-06/2670-ІВ, у ході інспекційного відвідування встановлено, що адміністрацією Старокостянтинівської філії ТОВ "Блок Майстер Україна" допускається грубе порушення вимог статей 2, 3, 21, 24 КЗпП України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". Зокрема, не оформлено належним чином (не видано наказ про прийом на роботу, не повідомлено у встановленому порядку органи ДФС) трудових відносин із 8 найманими працівниками ( ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), яке ставить найманих працівників у скрутне матеріальне та соціальне становище та тягне за собою обмеження та позбавлення їх соціальних прав та гарантій.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи витребувано у позивача належним чином засвідчені копії документів відомості, яка кількість працівників працювала в Старокостянтинівській філії ТОВ "Блок Майстер Україна", з зазначенням даних осіб, у період з січня 2018 року по грудень 2018 року та докази подання інформації про нарахування та виплати заробітної плати.
На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшли матеріали, зокрема копія наказу №34а від 02.05.2018 року та копія штатного розпису працівників від 02.05.2018 року.
Колегією суддів досліджено штатний розпис та встановлено, що у в Старокостянтинівській філії ТОВ "Блок Майстер Україна" в період 2018 року працювали 9 осіб, які обіймали адміністративні посади. Проте, при наявності 14 посад робітників і 3 посад адміністративних в Цеху №2 по виготовленню будівельних металоконструкцій жодних із прізвищ не зазначено.
В той час, як Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17.02.2020 року по справі №683/2611/19, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21.07.2020, встановлено факт роботи ОСОБА_1 на посаді зварювальника у Староконстянтинівській філії ТОВ "Блок Майстер Україна" в період з 03.07.2018 по 01.07.2019 по трудовому договору.
Крім того, даним рішенням суду зобов'язано уповноважену особу ТзОВ «Блок Майстер Україна» м. Київ внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття на роботу на посаду зварювальника Старокостянтинівської філії ТзОВ «Блок Майстер Україна» м. Київ з 3 липня 2018 року та запис про звільнення з посади зварювальника за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 1 липня 2019 року. Зобов'язано ТзОВ «Блок Майстер Україна» м. Київ нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в період з 3 липня 2018 року по 1 липня 2019 року.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставина встановлена рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17.02.2020 щодо роботи ОСОБА_1 на посаді зварювальника у Староконстянтинівській філії ТОВ "Блок Майстер Україна" в період з 03.07.2018 по 01.07.2019 за трудовим договором не підлягає доказуванню в даній справі.
Крім того, в рішенні суду зазначено, що згідно висновку експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 29.08.2019 №1.1-0102:19, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , в графі "Громадянин" на другій сторінці цивільно-правової угоди від 03.07.2018 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договорі, оскільки рішенням суду по справі №683/2611/19 встановлено саме трудові взаємовідносини, які існували між даними сторонами і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.
Також, колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції витребувано у позивача докази подання інформації про працівників про нарахування та виплати заробітної плати за період 2018 року. Проте, позивачем не виконано вимоги суду апеляційної інстанції.
Отже, штраф на позивача накладено в ході проведення інспекційного відвідування у Старокостянтинівській філії ТОВ «Блок Майстер Україна», так як встановлено, що працівниками підприємства заробітна плата за червень місяць виплачена один раз та пізніше сьомого дня, за який здійснювалася виплата, а саме, 09 липня 2018 року, відомість №БМ-0000319. Зазначене є порушенням вимог частин 1, 2, 3 статті 115 Кодексу законів про працю України та частин 1, 3 статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР є правомірним.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції помилково зроблено висновок, що в діях позивача відсутні порушення норм права, а постанова прийнята з порушенням вимог законодавства.
Щодо посилання судом першої інстанції на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17, яка набрала законної сили 14 травня 2019 року, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», колегія суддів вважає помилковим. Оскільки на час проведення перевірки постанова була чинною та правомірно була застосована позивачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пункту 1 частин 1, 2 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу апелянта - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк
Повний текст постанови складено 08 квітня 2021 року.