Справа № 620/2783/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
07 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Масловської К.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної Служби України з безпеки на транспорті
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року
у справі №620/2783/20 (розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Державної Служби України з безпеки на транспорті,
Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області
про визнання незаконною та скасування постанови,-
У липні 2020 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Державної Служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач 1), Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (надалі - відповідач 2), в якому просила суд визнати незаконною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 14.07.2020 №197822 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова про накладення адміністративного-господарського штрафу винесена незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, необґрунтовано, упереджено. Під час здійснення вагового контролю автомобілю та причіпу водію на його вимогу не було надано жодних документів на автомобільні ваги, не було пред'явлено документів які б свідчили про проведення сертифікації та обов'язкової повірки. Фактично, працівники Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вказали, що жодних документів вони надавати не зобов'язані та якщо водій відмовиться проходити ваговий контроль його автомобіль буде поліцією заарештований та поміщений на штрафний майданчик. При цьому водій вказував, що спілкування працівників Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з ним носило зверхній та грубий характер. Іншими словами ні водію ні власнику автомобілю не було доведено законність використання автомобільних ваг, а також, не було доведена точність їх вимірювання.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 14.07.2020 №197822 про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідачем 1 (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що матеріалами справи підтверджується відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам законодавства, а відсутність затвердженої методики не є перешкодою для виконання повноважень габаритно-вагового контролю, що підтверджується відповідною судовою практикою. Звертає увагу, що сипучий вантаж є подільним, а тому його можливо розподілити таким чином, щоб унеможливити перевищення навантажень на вісь. Зауважує, що акт не передбачає зазначення у ньому технічних характеристик обладнання вагового контролю, а Правила дорожнього руху вимагають розміщення вантажу таким чином, щоб вантаж не зміщувався під час руху.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду слід скасувати, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15.05.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки IVECO AS440S4, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом DENNISON TRAILER, державний номерний знак НОМЕР_2 та проведено зважування.
Під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб є власністю та використовується позивачем.
Зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (стор. 54, 56 - 59 том І).
Після проходження габаритно-вагового контролю в автоматизованому режимі габаритно-ваговим комплексом було видано чек зважування, на підставі якого і було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд на суму 407,16 евро.
Після проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було встановлено, що навантаження на одиночну вісь транспортного засобу складає 15,300 т. при нормативно-допустимих 11 т., навантаження на строєну вісь транспортного засобу складає 32,420 т. при нормативно-допустимих 22 т. Фактична маса транспортного засобу з вантажем склала 54,360 т. при нормативно допустимих 40 т. Таким чином, вагові параметри навантаження на одиночну вісь перевищило на 39,09%, на строєну вісь - 47,36%, загальна маса транспортного засобу з вантажем перевищила нормативно-допустиму на 35,9%.
В зв'язку з виявленням вищезазначених порушень (здійснення перевезення великовагового вантажу без відповідного дозволу), державними інспекторами було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.05.2020 №216459, який відповідно до пункту 21 Порядку №1567, складається в одному примірнику за встановленою формою.
За результатами розгляді матеріалів, відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон) на позивача винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 14.07.2020 №197822 у розмірі 34000 грн, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Вважаючи постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність затвердженої методики та доказів зважування транспортного засобу належними вимірювальними приладами.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що відсутність встановленої методики зважування транспортних засобів із сипучим вантажем та ненадання доказів відповідності зважувального обладнання вимогам чинного законодавства є підставою для скасування спірної постанови, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (надалі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно пунктів 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Приписами пунктів 15-18, 20 Порядку № 879 регламентовано, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
Згідно пункту 3 Порядку № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював перевезення великоваговим транспортним засобом з перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу складає 15,300 т. при нормативно-допустимих 11 т., навантаження на строєну вісь транспортного засобу складає 32,420 т. при нормативно-допустимих 22 т. Фактична маса транспортного засобу з вантажем склала 54,360 т. при нормативно допустимих 40 т. Таким чином, вагові параметри навантаження на одиночну вісь перевищило на 39,09%, на строєну вісь - 47,36%, загальна маса транспортного засобу з вантажем перевищила нормативно-допустиму на 35,9%.
Викладене, з урахуванням положень наведених вище нормативних актів та приписів ст. 60 Закону свідчить, що відповідачем оскаржувана постанова винесена правомірно.
Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.07.2019 року по справі №803/1540/16 та від 31.07.2019 року по справі №802/518/17-а.
Щодо посилання позивача, про те, що відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування вагами, які не пройшли повірку та невідомо на якій підставі використовувалися Відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п. 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на виключення п. 19 Порядку №879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 року по справі №820/1420/17.
До того ж, як вірно підкреслено апелянтом, пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до п. 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
При цьому, як вірно зауважено в апеляційній скарзі, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки. До того ж, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що норми п. 11 Порядку №879, як помилково зазначив суд першої інстанції, не вимагають надання акту обстеження дороги, яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі, до матеріалів перевірки.
Колегія суддів вважає, необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки в матеріалах справи містяться докази направлення позивачу рекомендованим листом повідомлення від 10.07.2020 року, а позивач не був позбавлений права своєчасно отримати поштову кореспонденцію.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку про передчасність твердження суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем здійснено перевезення автомобільним транспортом вантажу з перевищенням показників ваги на вісь.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної Служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк