Справа № 580/2501/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Ганечко О.М., Оксененка О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Уманського міськрайонного суду Черкаської області щодо видання наказу в. о. голови суду від 28.03.2019 №18-к "Про відрахування зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 " протиправними та скасувати наказ в. о. голови суду від 28.03.2019 №18-к "Про відрахування зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Уманський міськрайонний суд Черкаської області видати наказ голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області "Про звільнення від виконання обов'язків судді ОСОБА_1 на час проходження військової служби", яким з 07.03.2019 суддю ОСОБА_1 звільнити від виконання обов'язків на час проходження військової служби із збереженням місця роботи, посади, середнього заробітку до дня звільнення з військової служби або закінчення особливого періоду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року в задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає подальшому апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що розгляд даної апеляційної скарги неодноразово призначався у відкрите судове засідання та оголошувалися перерви у зв'язку із поданням позивачем та його адвокатом заяв/клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що строк розгляду справи не є необмеженим, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з неможливістю позивача прибути у судове засідання, його інтереси міг представляти адвокат.
Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України від 12 травня 2010 року № 601/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді військового місцевого суду Черкаського гарнізону на п'ять років.
Указом Президента України від 07 грудня 2010 року № 1079/2010 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області в межах п'ятирічного строку.
Рішенням від 29 квітня 2014 року збори суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області обрали ОСОБА_1 головою цього суду.
Строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився 12 травня 2015 року.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (в частині правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII), а 05 січня 2017 року - Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII). Відтак Голова ВРУ листом від 28 жовтня 2016 року № 01/06-2011 (256125), на підставі пункту 4 розділу ІІ Закону № 1401-VIII, а також з урахуванням положень частини першої статті 131 Конституції України, передав до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) нерозглянуті парламентом документи, зокрема, щодо обрання суддів безстроково. Серед них - документи судді ОСОБА_1 .
За наслідками розгляду рекомендації ВККС від 21 жовтня 2015 року № 457/бо-15, розглянувши кандидатуру ОСОБА_1 , ВРП на засіданні 26 червня 2018 року ухвалила рішення № 2020/0/15-18, яким відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
У вказаному рішенні ВРП зазначила, що ОСОБА_1 , представляючи судову владу, допустив поведінку, яка в питаннях моралі, етики та доброчесності не узгоджується з його публічним зобов'язанням сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Встановлені обставини, на думку ВРП, негативно характеризують суддю ОСОБА_1 , вказують на недотримання ним високих стандартів поведінки судді, які забезпечують зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. На думку ВРП, ці обставини можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку із призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
З наведених мотивів ВРП дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, що відповідно до пункту 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII слугувало підставою для постановлення рішення від 26.06.2018 № 2020/0/15-18.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив скасувати рішення від 26.06.2018 № 2020/0/15-18.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/698/18 відмовив у задоволенні позову.
Ухвалою від 30.19.2019 Велика Палата Верховного Суду зупинила провадження щодо апеляційного перегляду рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/698/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з листами від 09.08.2018 № 27356/0/9-18, від 26.10.2018 № 3994/0/9-18, від 16.01.2019 № 1509/0/9-19 Вища рада правосуддя зверталась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області щодо видання наказу про відрахування позивача зі штату суду на підставі рішення від 26.06.2018 № 2020/0/15-18.
З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 13.08.2018 по 11.03.2019 ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
11.03.2019 за вх. № 7474 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшов лист за підписом військового комісару Уманського ОМВК № 3/226 від 06.03.2019, яким поінформовано відповідача про прийняття на військову службу за контрактом та зарахування до списків особового складу Збройних Сил України позивача строком на 3 роки з 22.02.2019.
З наявного у матеріалах справи контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу позивачем укладено вказаний контракт 07.03.2019.
12.03.2019 в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся до голови Вищої ради правосуддя, Голови Державної судової адміністрації України та в.о. начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області з відповідними листами щодо надання роз'яснення порядку виконання рішення Вищої ради правосуддя від 26.06.2018 № 2020/0/15 з огляду на перебування позивача у період з 13.08.2018 по 11.03.2019 на лікарняному та повідомлення про прийняття позивача на військову службу за контрактом строком на три роки.
Листом від 28.03.2019 № 05-636/19 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області повідомило відповідача, що позивач на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 26.06.2018 № 2020/0/15 підлягає відрахуванню зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області, зазначивши, що невиконання вказаного рішення Вищої ради правосуддя призводить до нецільового використання бюджетних коштів, оскільки позивач продовжує отримувати кошти з фонду оплати праці Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2019 № 18-К суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області з 12.03.2019 у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що оскільки станом на дату прийняття оскаржуваного наказу в. о. голови суду від 28.03.2019 №18-к "Про відрахування зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 " повноваження позивача як судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області припинились, а рішенням Вищої ради правосуддя від 26.06.2018 № 2020/0-15-18 відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області, яке станом на день винесення оскаржуваного рішення та вирішення даної справи у суді є чинним та не скасованим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ст. 128 Конституції України у редакції, що діяла на час призначення позивача на посаду судді (07.12.2009) і була чинною на час закінчення строку, на який її було призначено (07.12.2014), перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.
Продовження повноважень судді після спливу п'ятирічного строку не було безумовним. Порядок продовження суддівської кар'єри передбачав висловлення суддею такого бажання шляхом подання відповідної заяви до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка, у свою чергу, вносила відповідне подання до Верховної Ради України. Тобто, процедура передбачала обрання судді безстроково Верховною Радою України.
З наведеного вбачається, що Конституція України у редакції, що діяла на час призначення позивача на посаду судді, не гарантувала їй право на безстрокове обрання після закінчення строку повноважень.
Законом України від 02.06.16 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" статтю 128 викладено у новій редакції, якою не передбачено "першого" строку призначення на посаду судді.
Водночас, цим Законом розділ XV "Перехідні положення" Конституції України доповнено пунктом 161, підпунктом 2 якого передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
Відповідно до пункту 17 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.16 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно пункту 30 даного розділу, матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності цим Законом Верховною Радою України рішення не прийнято, направляються Верховною Радою України до Вищої ради правосуддя протягом десяти днів з дня набрання ним чинності. Вища рада правосуддя на своєму засіданні у пленарному складі вирішує питання щодо кожного судді про його призначення або відмову у призначенні з одночасним поверненням матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.
За приписами пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції Закону України від 02.06.16 №1401-VIII) в Україні діє Вища рада правосуддя, яка вносить подання про призначення судді на посаду.
Згідно з частиною четвертою статті 37 Закону України від 21.12.16 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Частиною 20 статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до статті 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
Згідно пункту 4 частини першої статті 24 вказаного Закону, голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
Як свідчать письмові докази, Указом Президента України від 12.05.2010 № 601/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді вперше строком на 5 років, строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився 12.05.2015.
Чинна на момент закінчення повноважень позивача на посаді судді редакція Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачала автоматичного призначення на посаду судді безстроково після закінчення п'ятирічного строку повноважень. Натомість, питання про обрання на посаду судді безстроково відносилось до повноважень Верховної Ради України.
Тобто, повноваження судді ОСОБА_1 щодо здійснення правосуддя припинились 12.05.2015 у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку призначення на посаду судді вперше.
Водночас, у зв'язку з реалізацією судової реформи і набранням чинності законами України від 02.06.16 №№ 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", питання про подальше призначення на посаду суддів, у яких закінчився п'ятирічний строк повноважень, а Верховною Радою України не розглянуто питання про їх обрання на посаду судді безстроково, віднесено до повноважень Вищої ради правосуддя.
При цьому, в силу наведених вище положень законів України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про Вищу раду правосуддя", рішення про призначення або відмову у призначенні на посаду судді розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя у пленарному складі. Отже, законодавцем не передбачено автоматичного порядку призначення на посаду судді.
Листом від 28 жовтня 2016 року № 01/06-211(256125) Верховна Рада України передала відповідні подання та документи про обрання суддів безстроково, зокрема, щодо ОСОБА_1 , до Вищої ради юстиції.
05 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про Вищу раду правосуддя", що визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя.
15 березня 2017 року було завершено реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя. Згідно з рішенням Вищої ради юстиції від 12 січня 2017 року № 11/0/15-17 Вища рада правосуддя є правонаступником майна, прав та обов'язків Вищої ради юстиції.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.06.2018 № 2020/0/15-18 відмовлено у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду судді є підставою для припинення повноважень судді, призначеного до набрання чинності Законом України від 02.06.16 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
Крім того, на момент виникнення спірних відносин пунктом 4 частини першої статті 24, статті 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було визначено, що припинення повноважень судді є підставою для видачі головою суду наказу про припинення трудових відносин з таким суддею.
Таким чином, ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді унеможливлює подальше перебування позивача у штаті Уманського міськрайонного суду Черкаської області з огляду на наявність розпорядчого акта, з яким пов'язане припинення його повноважень, яким є згадане рішення ВРП.
Доводи апелянта про те, що Конституцією України не передбачено такої підстави для припинення повноважень судді як ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду судді, колегія суддів зазначає, що предметом даного спору не є правомірність підстав призначення чи звільнення позивача з посади судді, адже відповідні питання відносяться до повноважень спеціально утвореного органу - Вищої ради правосуддя та перебувають поза компетенцією голови суду.
Водночас, предметом даного спору є правомірність рішення голови суду про відрахування позивача зі штату суду, що урегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів", норми якого є спеціальними у спірних відносинах.
Щодо тверджень позивача про протиправність оскаржуваного рішення, у зв'яку з його прийняттям під час проходження позивачем військової служби за контрактом, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
Згідно з частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
У даному випадку положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на позивача, оскільки трудові відносини позивача із відповідачем мають строковий характер і обмежувалися строком наявності у позивача повноважень судді, які припинились із закінченням п'ятирічного строку призначення на посаду - 12.05.2015.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Ганечко О.М.
Оксененко О.М.