Справа № 640/23432/19 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
07 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колоринг» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови, -
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Колоринг» (далі - Позивач, ТОВ «Колоринг») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Відповідач, Київська митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2019 року №UA100000/2019/000411/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00315.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем надані всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об'єктивного сумніву у достовірності наданої інформації Відповідачем не наведено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Київська митниця Держмитслужби як правонаступник Київської митниці ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару були подані документи, які містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та інформації щодо ціни, які була фактично сплачена або підлягала сплаті. Крім того, зауважив, що додаткові документи подані ТОВ «Колоринг» не у повному обсязі, що свідчить про недоведеність ціни товару.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Колоринг» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає про правильність висновків Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що всі можливі неточності, на які посилався контролюючий орган в оскаржуваному рішенні, спростовуються наявними у матеріалах справи документами, у той час як спірне рішення про коригування митної вартості не містить належних обґрунтувань неможливості визначення митної вартості за першим методом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 01.02.2019 року був укладений контракт № CR-01.02.19 між Компанією RASTAL GnbH&Co.KG (Продавець) та TOB «Колоринг» (Покупець), згідно якого Продавець продає, а Покупець купує Товар на підставі Інвойсу до Контракту, який є невід'ємною частиною (а.с. 26-36).
Матеріали справи свідчать, що Позивач 29.10.2019 року заявив до митного оформлення за митною декларацією № UA100120/2019/213652 (а.с. 20-22) наступний товар:
1. Посудини на ножці для пиття, із скла, механічного виготовлення: Бокал Теки Рок 0.42 л, арт. 1000209996-480 шт.; Бокал Harmony RV 0.53 л, арт. 1000005215 - 384 шт..; Бокал Luttich Schwenker 0.3 л, арт. 1000004742 - 1296 шт.; Бокал Luttich Schwenker 0.4 В арт. 1000004741 - 960 шт.; Бокал Рок 0.4 л, арт. 1000170492 - 1082; Бокал Harmony 0.2 л, арт. 1000005380-576 шт.;
2. Посуд для пиття скляний: Склянка Conil В0.47 л, арт. 1000170946 - 576 шт.; Склянка Willi В 0.3 л., арт. 1000509540 - 1008 шт.; Склянка Craft Master One tumbler 0.47 л, арт. 1000153163 - 1026 шт; Склянка Brent 0,57 л, арт. 1000179357 - 576 шт.;
3. Посуд скляний столовий для пиття, механічного виготовлення без ніжки, з оздобленням: Кухоль Isar 8 1л, арт. 1000217467 - 490 шт.; Склянка Tannheim WZB 0,3л, арт. 1000193686 - 600 шт.; Tannheim WZB 0,5 л, арт. 1000189471 - 408 шт.; Кухоль Gluckauf S. 0,3 л, арт. 1000023208 - 980 шт.; Кухоль GluckaufS. 0,5 л, арт. 1000201629 - 624 шт.
На підтвердження заявленої митної вартості товару Позивач надав митному органу копії наступних документів: контракту № CR-01.02.19 від 01.02.2019 року (а.с. 26-33); додаткову угоду №2 від 16.04.2019 року до контракту №CR-01.02.19 від 01.02.2019 року (а.с. 34-36); міжнародну товарно-транспортну накладну № 100177 від 25.10.2019 року (а.с. 37); проформу інвойса № 196012190 від 30.07.2019 року (а.с. 38-39); інвойс № 90133466 від 24.10.2019 року (а.с. 40-42), інвойс №90133468 від 24.10.2019 року (а.с. 43-44), пакувальний лист №б/н від 24.10.2019 року (а.с. 45-46); сертифікат походження № L273160 від 25.10.2019 року (а.с. 47); платіжне доручення № 1 від 08.10.2019 року (а.с. 51); платіжне доручення № 2 від 16.10.2019 року (а.с. 52); договір № AUZ116-01.19 від 22.10.2019 року (а.с. 53-59); договір № AUР 071-01.19 від 27.10.2019 року (а.с. 60-66); транспортне замовлення № 5 від 22.10.2019 року (а.с. 67); довідки про транспортні витрати № 20191022-0553 від 25.10.2019 року (а.с. 68).
Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки документів Відповідач зазначив, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим митний орган на підставі ч.2, 3 ст. 53 Митного кодексу України запросив такі додаткові документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товарів; додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту); транспортні (перевізні) документи, та/або документи, що підтверджують вартість перевезення; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товарів; банківські платіжні доручення, що підтверджують вартість товарів; інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші документи за власним бажанням (а.с. 19).
На зазначену вище вимогу Позивачем були надані наступні документи: прайс-лист № 2/2019 від 25.10.2019 року (а.с. 125); експортну декларацію № 190Е655116381462Е1 від 25.10.2019 року (а.с. 48-49); експертну довідку Київської обласної ТПП № Фц-19/1026 від 29.10.2019 року (а.с. 126-127); копію платіжного доручення № 153 від 29.10.2019 року (а.с. 70).
Разом з тим, за наслідками розгляду наданих до декларації та додатково поданих документів Відповідач рішенням від 29.10.2019 року №UA100000/2019/000411/2 про коригування митної вартості товарів збільшив митну вартість товару Позивача (а.с. 15-16).
Крім того, на підставі вказаного рішення було оформлено та вручено ТОВ «Колоринг» картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00315 (а.с. 17-18).
На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 4, 49, 50, 52, 53, 54, 55, 57, 58, 264 МК України, суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16, прийшов до висновку про необґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ «Колоринг» товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання Позивачем необхідних додаткових документів для визначення такої вартості матеріали справи не містять.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, митна вартість товару визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Під час контролю встановлено наступне:
- згідно інвойсу від 24.10.2019 року № 90133466 продавцем та виробником товару вказано про застосування умов продажу, що розташовані на сайті www.rastal.com., які передбачають продаж на умовах EXW, проте товари задекларовано на умовах FCA - Hohr-Grenzhausen.
- пунктом 3.1 контракту покупцем здійснюється попередня оплата. Позивачем надані проформу інвойса від 30.07.2019 року №196012190 та платіжні доручення № 1 від 06.10.2019 року та № 2 від 16.10.2019 року. Проте, за умовами контракту оплата здійснюється у межах 30 календарних днів від підтвердження замовлення. Декларантом замовлення не надано, разом з тим надані платіжні документи № 1 від 06.10.2019 року та № 2 від 16.10.2019 оку, які не містять відміток банківської установи та термін оплати яких не відповідає загальним умовам продажу товарів RASTAL;
- на підтвердження витрат на транспортування декларантом надана довідка про транспортні витрати та рахунок від 25.10.2019 року № 20191022-0553-01, в графі 44 митної декларації № UA100120/2019/213652 вказані договори транспортного експедирування № № AUZ 116-01.19 від 22.10.2019 року, AUP 071-01.19 від 27.10.2019 року, надано замовлення № 5 відповідно до якого здійснюється оплата у розмірі 2700 євро до перетинання вантажем митного кордону України, проте факт оплати не підтверджений декларантом;
- наданий декларантом прайс-лист виробника товарів посилається на конкретні інвойси для ТОВ «Колоринг», що суперечить суті прайс-листа як пропозиції необмеженому колу покупців;
- надана копія митної декларації країни відправлення №19DE655116381462E1 не містить посилань на контракт, інвойс, також відсутні умови поставки товарів та вартість. Отже, зазначена декларація слугує лише для контроля вивезення товарів за межі ЄС;
- наданий висновок експерта від 29.10.2019 року №Фц-19/1026 містить аналіз товарів на ринку Китаю, отже експертом не дотримано умови перевірки пропозицій подібних (аналогічних) товарів на ринку ЄС;
- надане платіжне доручення від 29.10.2019 року №153 щодо оплати транспортних витрат також не має позначок банку та суперечить замовленню №5 стосовно оплати фрахту до перетинання кордону.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вірно встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва, поставка товару здійснюється на підставі укладеного контракту між постачальником та покупцем № CR-01.02.19 від 01.02.2019 року, в якому у пунктах 1.2 та в пункті 4.1 зазначено, що поставка здійснюється на умовах FCA Хьор-Гренцхаузен, Німеччина або FCA Глівіце, Польща, якщо інше не вказано в Інвойсі. В інвойсі від 24.10.2019 року № 90133466 також зазначені умови поставки - FCА Хьор-Гренцхаузен (а.с. 40).
Також, пунктом 3.1 контракту передбачена 100% оплата за товар згідно інвойсів, в зв'язку із чим позивач здійснив повну оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 06.10.2019 року та № 2 від 16.10.2019 року (а.с. 142-143). При цьому твердження Відповідача про відсутність відмітки банківської установи на платіжних документах суперечить нормам чинного законодавства, а саме п. 4. ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України в якому зазначено, що документами, що підтверджують митну вартість товару є - «якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару». До того ж, платіжні доручення, які надані до митниці, оформлені відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року№ 216. Крім того, вони містять відмітки банку про їх виконання.
Окремо судова колегія звертає увагу, що оплата транспортних послуг була проведена Позивачем у повному обсязі на підставі рахунку-фактури від 25.10.2019 року № 20191022-0553-01 на суму 75 456,86 грн. (а.с. 69), що підтверджується платіжним дорученням № 153 від 29.10.2019 року (а.с. 70), на якому міститься відмітка банку про його виконання. У доповнення до цього декларантом була надана довідка про транспортні витрати на суму 75 456,86 грн. (а.с. 68). При цьому, на переконання судової колегії, здійснення оплати після перетинання кордону не може свідчити про те, що доказів на підтвердження транспортних витрат надано не було.
Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «Колоринг» на вимогу Київської митниці було надав додатково експертну довідку Київської обласної (регіональної) ТПП № Фц-19/1026 від 29.10.2019 року (а.с. 126-127), як висновок про якісні та вартісні характеристики товарів. Проте, як було зазначено вище, Відповідач не прийняв надану довідку до уваги та зазначив, що вона не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки містить аналіз товарів на ринку Китаю, не проаналізувавши ціни на аналогічну продукцію від інших виробників європейського ринку.
Разом з тим, аналіз змісту указаної довідки експерта свідчить, що в її основу було покладено порівняльний аналіз вартості аналогічної продукції різних виробників та моніторинг зовнішніх товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках. У результаті аналізу експерт прийшов до висновку, що товар відповідає кон'юнктурі ринку.
Крім того, всупереч доводів Київської митниці, митна декларація країни відправлення №19DE655116381462E1 містить відомості щодо інвойса №90133466 (рядок 7).
Щодо посилання Відповідача на окремі недоліки прайс-листа, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а також висновків щодо цінової пропозиції. Крім того, ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.
Крім іншого, на переконання судової колегії, ненадання усіх запитуваних митним органом документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Вже згадані вище Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).
Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).
Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Окружного адміністративного суду міста Києва про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.
Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ «Колоринг» товару за першим методом - за ціною договору.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 07» квітня 2021 року.