Справа № 826/19759/15 Суддя першої інстанції: Клочкова Н.В.
07 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» Луньо Іллі Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» Луньо Іллі Вікторовича (далі - Відповідач-2, Уповноважена особа) про:
- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро із щомісячною сплатою процентів № ДФО-02-147169 від 15.07.2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 17.06.2014 року;
- визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо не внесення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро із щомісячною сплатою процентів № ДФО-02-147169 від 15.07.2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 17.06.2014 року;
- зобов'язання Уповноваженої особи включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро із щомісячною сплатою процентів № ДФО-02-147169 від 15.07.2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 17.06.2014 року;
- зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 за загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро із щомісячною сплатою процентів № ДФО-02-147169 від 15.07.2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 17.06.2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 року позов задоволено частково - зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.05.2020 року частково задоволено касаційну скаргу Уповноваженої особи - постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні, а тому кредиторські вимоги, які на ньому ґрунтуються, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду. Суд підкреслив, що статус вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також у випадку, якщо такі договори укладені на її користь. У зв'язку з тим, оскільки судами не було з'ясовано, чи був укладений Позивачем або на користь Позивача договір банківського вкладу або договір банківського рахунку та чи наявні у нього кошти на рахунку, відкритому на його ім'я, Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 не було надано доказів існування відкритих рахунків на її ім'я у ПАТ «КБ «Актив-Банк», то остання не вважається вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що виключає можливість отримання нею гарантованої суми відшкодування, позаяк за договором про відступлення права вимоги Позивач є кредитором, а не вкладником банку.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що, по-перше, договір про відступлення права вимоги був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, про що банк було повідомлено в установлений спосіб, а відтак ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, по-друге, протиправна поведінка відповідачів у межах спірних правовідносин порушила гарантоване національним і міжнародним законодавством право на вільне володіння майном.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між ПАТ «КБ «Актив-Банк» (Банк) та ОСОБА_2 (Вкладник) 15.07.2013 року укладено договір строкового вкладу «Актив прибутковий» в Євро із щомісячною сплатою процентів № ДФО-02-147169 (далі - договір), за умовами якого, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 (валюта - євро) та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком (т. 1 а.с. 8).
У той же день на відкритий за договором рахунок ОСОБА_2 перераховано кошти в сумі 27 000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням від 15.07.2013 року (т. 1 а.с. 9).
Із змісту виписки по угоді № ДФО-02-147169 від 15.07.2013 року вбачається, що залишок коштів станом на 15.10.2014 року по депозитному рахунку становить 22 000,00 Євро (т. 1 а.с. 10).
У подальшому, 17.06.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткової угоди №1 Договору про відстрочення права вимоги від 17.06.2014 року, укладеної 05.12.2014 року) ОСОБА_1 передано право вимоги до ПАТ «КБ «Актив-Банк» щодо повернення частини вкладу за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро № ДФО-02-147169 у розмірі 12 567,30 євро (т. 1 а.с. 11, 13).
Листом від 19.06.2014 року повідомлено ПАТ «КБ «Актив-Банк» про відступлення права вимоги ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини вкладу за договором № ДФО-01-147169 від 15.07.2013 року (т. 1 а.с. 12).
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, постановою Правління Національного банку України від 02.09.2014 року № 545 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «КБ «Актив-Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Постановою Правління Національного банку України від 23.12.2014 року № 838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» відкликано банківську ліцензію ПАТ «КБ «Актив-Банк» (т. 1 а.с. 52).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.12.2014 року №158 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Актив-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання із 24.12.2014 року. Крім того, указаним рішенням призначено Уповноважену особу Фонду строком на один рік із 24.12.2014 року по 23.12.2015 року, включно (т. 1 а.с. 52-53).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 30.09.2015 року № 179 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» делеговано повноваження ліквідатора банку Луньо Іллі Вікторовичу з 01.10.2015 року (т. 1 а.с. 51).
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про повернення частини вкладу (депозиту), внесеного на підставі договору у розмірі 12 567,38 євро (т. 1 а.с. 49) Уповноважена особа листом від 16.01.2015 року № 115/01 повідомила останню, що правочини щодо відчуження та/або часткового відчуження права вимоги за договором/договорами банківського вкладу (депозиту), що вчинені вкладниками Банку, які вже отримали відшкодування від Фонду в межах суми, встановленої статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у формі- договорів відступлення права вимоги на частину банківського вкладу (депозиту) та/або дарування частини банківського вкладу (депозиту) тощо, фактично є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України і є такими, що спрямовані на порушення вимог статті 26 Закону та містять ознаки кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним заволодінням державним майном в особливо великих розмірах, відповідальність за які передбачено Кримінальним кодексом України.
Також, цим листом інформовано Позивача про те, що вимоги третіх осіб, які заявлені до Банку на підставі зазначеного в даному повідомленні правочинів про набуття та/або часткове набуття права вимоги за договором/договорами банківського вкладу (депозиту) вкладників, що вже отримали відшкодування Фонду в межах суми, встановленої статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», задовольнятись Банком не будуть (т. 1 а.с. 50).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 2, 3, 26, 27, 34, 35 Закону України «Про систему гранування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон; тут і надалі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14), а також ряду правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на відсутність у Позивача статусу вкладника банку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
За правилами статті 27 Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу (рахунку) за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Тобто, однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок Фонду є наявність на дату прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Приписи ч. 1 ст. 2 Закону визначають, що вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
У свою чергу вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону).
Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів. При цьому, вкладником вважається саме та особа, яка має відкритий на своє ім'я рахунок у банку.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 815/2490/15, від 10.04.2019 року у справі № 826/2471/16, від 23.04.2019 року у справі № 826/12815/15, від 05.03.2019 року у справі № 826/19563/15, від 20.03.2019 року у справі № 826/21126/15, від 09.01.2020 року у справі № 813/4448/15, від 01.03.2021 року у справі № 819/359/16.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 має відкритий на її ім'я банківський рахунок у ПАТ «КБ «Актив-Банк». При цьому не було надано Позивачем відповідних доказів і до Окружного адміністративного суду міста Києва під час нового розгляду справи. У свою чергу, з урахуванням неодноразово висловленої Верховним Судом позиції, у тому числі й у цій справі, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_1 договір про відступлення права вимоги від 17.06.2014 року не є підставою для автоматичного віднесення Позивача до вкладників ПАТ «КБ «Актив-Банк», оскільки цьому має передувати процедура укладення договору банківського вкладу з подальшим переведенням на відкритий рахунок грошових коштів згідно вказаного договору.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Так, у статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора в зобов'язанні, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 року у цій справі, за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку - договору банківського вкладу. Відтак, на підставі договору про відступлення права вимоги Позивач не набуває статусу вкладника у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пов'язаного з цим статусом права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який не був учасником зобов'язання, в межах якого відбулось відступлення права вимоги.
Так, маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов'язань, Позивач стає кредитором цього банку. Водночас кредиторські вимоги особи, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).
При цьому, статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також, якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв'язку з відступленням права вимоги за вкладом, заміни кредитора у зобов'язанні, що випливає із договору вкладу (рахунку, депозиту), чи придбання частини вкладу за договором купівлі-продажу, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що Позивач не набув статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, оскільки обставини, з якими Закон пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, а саме на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних, ні особисто Позивачем, ні будь-ким на його користь не укладався договір банківського вкладу.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги ОСОБА_1 набула статусу кредитора та не позбавлена права заявити свої вимоги до банку саме як кредитор відповідно до положень статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що, у свою чергу, виключає можливість стверджувати про порушення відповідачами права Позивача на вільне володіння майном, на чому помилково наполягає Апелянт.
Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.07.2019 року у справі № 819/3047/15, від 08.08.2019 року у справі № 826/19560/15, від 18.09.2019 року у справі № 819/3041/15, від 09.10.2019 року у справі № 817/9/16, від 21.11.2019 року у справі № 813/5385/15.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено «07» квітня 2021 року.