Справа № 620/2306/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому просила суд визнати протиправними дії та бездіяльність територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області нарахувати та виплатити вихідну неоподатковану допомогу судді у зв'язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 246 500 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 № 1515-VIII позивачка звільнена з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв'зку з виходом у відставку.
Наказом в.о. голови Ніжинського міськрайонного суду від 14.09.2016 №64-ос відрахована зі штату суду.
На день звільнення відповідачем не було ні нараховано, ні сплачено вихідну неоподатковану допомогу судді у зв'язку з відставкою, яка передбачена статтею 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції до 01 квітня 2014 року), у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою
21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області з заявою про нарахування та сплату вихідної неоподаткованої допомоги.
Листом від 27 травня 2020 року їй було відмовлено. Зазначена відмова відповідачем обгрунтована тим, що на час виходу у відставку статтю 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виключено відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», у зв'язку з чим правові підстави для виплати допомоги відсутні.
Не погоджуючись з такими діями, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач вийшла у відставку під час дії Закону № 2453-VI, а тому після ухвалення рішення Конституційного Суду України, вона набуває право на отримання вихідної допомоги відповідно до ст.136 Закону № 2453-VI.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453-VI), у редакції Закону № 887-VII від 14 березня 2014 року, яка набрала чинності 19 березня 2014 року, встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), внесено зміни до Закону № 2453-VI та виключено статтю 136 Закону (пункт 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII).
Згідно з Прикінцевими положеннями Закону № 1166-VII зміни, передбачені розділом II, набирають чинності з 01 квітня 2014 року.
Рішення щодо неконституційності Закону № 1166-VII у частині виключення статті 136 Закону № 2453-VI Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.
Таким чином, з 01.04.2014 виплата вихідної допомоги суддям, які виходять у відставку, не передбачено.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 № 1515-VIII позивачка звільнена з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв'зку з виходом у відставку.
Відтак, на час звільнення позивача виплата вихідної допомоги не передбачалась чинним законодавством України, оскільки в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року у справі №826/3718/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 826/3337/17 та ухвалі від 02 березня 2021 року по справі № 520/11188/2020.
Щодо посилань суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII: до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Згідно зі статтею 91 Закону № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В силу п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дії та бездіяльність територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов'язання Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області нарахувати та виплатити вихідну неоподатковану допомогу судді у зв'язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 246 500 грн. задоволенню не підлягають.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необхідність задоволення позову.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.