Справа № 580/3423/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів про нещасний випадок та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати акт форми Н-5* від 24.07.2020 розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 23.09.2019 та акт форми НТ* від 24.07.2020 № 22 про нещасний випадок невиробничого характеру та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 23.09.2019 з урахування висновків суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що акти форми Н-5* від 24.07.2020 та акт №22 від 24.07.2020 складені комісією за результатом проведення розслідування нещасного випадку, який стався із позивачем 23.08.2019, є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області на посаді заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
30.08.2019 до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області від Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області надійшов сигнальний листок про нещасний випадок №23, згідно якого, 27.08.2019 о 10:51 год. за медичною довідкою в поліклініку лікарні ДУ ТМО МВС України по Черкаській області звернувся позивач.
18.05.2020 наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області №1245 створено комісію для розслідування нещасного випадку, який стався 23.08.2019 з заступником начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області підполковником поліції ОСОБА_1
24.07.2020 відповідачем за наслідками розслідування нещасного випадку, складено Акт форми Н-5*, відповідно до якого Комісією встановлено, що наказом ГУНП в Черкаський області від 21.08.2019р. №2048 було організоване проведення змагань 23.08.2019р. на Кубок начальника ГУНП з міні-футболу серед підрозділів поліції області на території КП «Муніципальний спортивний кігуб «Дніпро» ЧМР» (КП «Центральний стадіон»). ОСОБА_1 відповідно до заявки на участь збірної команди апарату ГУНП в Черкаській області у змаганнях на кубок начальника ГУНП з міні-футболу, був у складі збірної команди (відповідно до листа від 27.05.2020р. №1008/31/01-2020).
Під час гри, як вказує у своїх поясненнях позивач, він, перечепившись через виставлену ногу суперника, впав на зовнішню частину лівої стопи та відчув сильний біль. З поля був виведений, медичним працівником була надана перша допомога у вигляді прикладання холоду.
В той же день, позивач звернувся за допомогою до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», йому було встановлено діагноз «Частковий розрив зовнішніх зв'язок лівого гомілковостопного суглобу. Застарілий перелом зовнішньої щиколотки» (згідно копії довідки від 23.08.2019р. №9445).
Згідно з сигнального листка від 27.08.2019р. №23 позивач звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», де йому був встановлений діагноз: розтягнення і перенапруження зв'язок гомілковоступневого суглобу S93.4. Частковий розрив зовнішніх зв'язок лівого гомілково-ступневого суглобу.
Згідно з виписки із медичної карти амбулаторного хворого №546 позивач проходив амбулаторне лікування в період з 27.08.2019р. по 23.09.2019р. по діагнозу: частковій розрив зовнішніх зв'язок лівого гомілково-ступневого суглобу.
Зазначено, що організаційними причинами нещасного випадку є невиконання функціональних (посадових) обов'язків, а саме: ОСОБА_1 не інформував свого керівника про отримані тілесні ушкодження при зверненні до лікувальних закладів, в тому числі до ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області».
Психофізіологічні причини: інші причини, а саме особиста необережність ОСОБА_1 - допустив фізичне перевантаження, внаслідок чого не зміг запобігти отриманню травми.
Згідно з висновків Комісії: Комісія встановила, що травма отримана внаслідок особистої необережності та фізичного перевантаження, внаслідок чого ОСОБА_1 під час змагань не зміг запобігти отриманню травми.
Тим самим ОСОБА_1 допустив порушення вимог: ст. 14 Закону України «Про охорону праці»: «працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства»; п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах (системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (із змінами та доповненнями, затверджених наказом МВС України від 16.02.2006 №677): «про кожен нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу...»; ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесії виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю.
При вивченні копії «Посадова інструкція заступника начальника управління - начальника відділу розслідування злочинів, скоєних життя та здоров'я особи слідчого управління ГУНП в Черкаській області наданої листом від 01.06.2020р. №6249/24/04/05-2020, комісією не вставлено розділу, згідно якого трудовим обов'язком ОСОБА_1 є участь у різного роду спортивних змаганнях.
Комісія з розслідування прийшла до висновку, що обставини та причини, за яких стався нещасний випадок, підпадають під перелік визначений п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділам системи МВС України затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002р. №1346 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з наказом МВС від 10.06.2015р. №677), тому вважає що він трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
По підсумку розгляду матеріалів нещасного випадку скласти Акт за формою НТ*.
24.07.2020р. Начальником ГУ НП в Черкаській області затверджено Акт №22 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до висновків якого, комісія з розслідування прийшла до висновку, що обставини та причини, за яких стався нещасний випадок, підпадають під перелік, визначений п. 3.11 Порядку розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом від 27.12.2002 № 1346 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з наказом МВС від 10.06.2015р. №677), тому вважає, що він трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Вважаючи зазначені висновки викладені в Актах форма Н-5* та форми НТ* №22 протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що підстав визначених п. 3.11 Порядку №1346 для віднесення нещасного випадку, що стався з позивачем до «нещасного випадку, що трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків» висновки службового розслідування не містять.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-ХІІ (далі - Закон № 2694).
Статтею 1 Закону № 2694 визначено поняття охорони праці - як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Згідно з правовими нормами статті 14 Закону № 2694, працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У відповідності до статті 22 Закону № 2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
Підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України і який діяв на час повідомлення позивача органу МВС України у якому проходив службу позивач про нещасний випадок - є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року № 83/7404. Цей нормативно-правовий акт розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Відповідно до пункту 2.2. Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Положеннями пункту 2.4. Порядку № 1346 передбачено, що якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, то складається акт за формою НТ (додаток 2).
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов'язаний:
- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу;
- повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У відповідності із пунктом 4.6. Порядку № 1346 за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).
Негайне повідомлення керівника про нещасний випадок зумовлене тим, щоб комісія, яка розслідуватиме нещасний випадок могла оцінити обстановку нещасного випадку в тому стані, у якому вона була на момент події.
Водночас, у пункті 3.19 зазначено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Отже, Порядок № 1346 не встановлює конкретних строків протягом яких необхідно провести службове розслідування у зв'язку із нещасним випадком, який трапився із працівником МВС.
Пунктом 3.5 передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
Згідно з пунктом 3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:
- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків);
- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Відповідно до пункту 3.9 Порядку № 1346, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби під час:
- припинення або запобігання злочинам або правопорушенням;
- вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод;
- охорони і забезпечення громадського порядку;
- несення постової чи патрульної служби;
- виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили;
- забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій;
- виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні;
- перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час;
- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору;
- проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах;
- використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу;
- провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий;
- прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами;
- прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.
Пунктом 3.11 Порядку № 1346 передбачено, що комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:
- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;
- унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;
- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;
- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Відтак, з аналізу вказаних положень вбачається, що п. 3.11 Порядку №1346 визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків».
Апелянт зауважує, що ОСОБА_1 в своїх поясненнях не вказує про те, що він інформував свого керівника про отримані тілесні ушкодження при зверненні до лікувальних закладів, в тому числі до ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області».
Натомість, як вірно зазначено судом першої інстанції, обставина неповідомлення позивачем про нещасний випадок не може слугувати підставою віднесення нещасного випадку, що стався з позивачем до переліку визначених п. 3.11 Порядку №1346 з огляду на визначення вказаним пунктом вичерпного переліку підстав за наявності яких комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків».
Більш того, як вбачається з Акту службового розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 22.07.2020 комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачем трапився в період проходження служби і не пов'язаний із виконанням службових обов'язків, однак обставина неповідомлення позивачем про нещасний випадок не лежить в основі висновку комісії з розслідування.
Апелянт у своїх доводах також зазначає, що при вивченні копії «Посадова інструкція заступника начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого управління ГУНП в Черкаській області», наданої листом 01.06.2020 №6249/24/04/05-2020, комісією не встановлено розділу, згідно з якого трудовим обов'язком ОСОБА_1 є участь у різного роду спортивних змаганнях.
Натомість, як встановлено судом першої інстанції, згідно з наказом ГУНП в Черкаський області від 21.08.2019р. №2048 було організоване проведення змагань 23.08.2019р. на Кубок начальника ГУНП з міні-футболу серед підрозділів поліції області на території КП «Центральний стадіон». Позивач відповідно до заявки на участь збірної команди апарату ГУНП в Черкаській області у змаганнях на кубок начальника ГУНП з міні-футболу, був у складі збірної команди (відповідно до листа від 27.05.2020р. №1008/31/01-2020).
При цьому, із положень п.3.9 Порядку №1346 чітко вбачається, що Комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби під час, зокрема: проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах, відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність Актів від 24.07.2020р. форма Н-5* та форми НТ* №22 та про доцільність їх скасування.
Доцільним є також врахування суду першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 березня 2020 року у справі №823/1281/18, згідно з якими, у випадку визнання судом протиправним службового розслідування чи акту, прийнятого за його наслідками, відновлення порушеного права особи можливе тільки шляхом проведення повторного розслідування з метою встановлення всіх обставин нещасного випадку з урахування висновків суду, відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести повторне розслідування з метою встановлення всіх обставин нещасного випадку з урахування висновків суду також підлягають задоволенню, оскільки є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи, а містять лише загальні посилання на положення нормативно-правових актів, що є недостатнім для скасування спірного судового рішення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Шурко О.І.
Судді Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.