Справа № 640/23320/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Військового прокурора Київського гарнізону, що діє в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення суми витрат,-
Військовий прокурор Київського гарнізону, що діє в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 08.08.2017 по 21.03.2018 у розмірі 189 824, 78 (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 78 копійок).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскільки діяльність факультету та дія контракту припинена не з вини відповідача, водночас, контракт на навчання в Харківському факультеті відповідач не укладав, тому відшкодовувати виграти, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі він не зобов'язаний.
Національна академія Національної гвардії України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду першої інстанції по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Аналогічної позиції у відзиві на апеляційну скаргу притримується Військова прокуратура Київського гарнізону.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2016 між Міністерством внутрішніх справ та позивачем був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами факультету №2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ.
За умовами укладеного контракту курсант зобов'язався відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу
01.08.2016 позивача зараховано в списки особового складу факультету та на всі види забезпечення, що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) т.в.о. начальника факультету підготовки фахівців для Національної гвардії України. (а.с. 16)
Наказом МВС України від 01.09.2017 № 748 «Про припинення факультету № 2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ» припинено факультет № 2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ шляхом приєднання до Національної академії Національної гвардії України. (а.с. 17-18)
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 08.08.2017 № 580 позивача переведено до Академії курсантів факультету № 2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ набору 2015 та 2016 років у зв'язку зі службовою необхідністю та зараховано на навчання з 28.08.2017р. за напрямом підготовки 053 «Психологія».
09.03.2018 позивачем подано рапорт про відрахування з навчального закладу через небажання продовжувати навчання.
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.03.2018р. № 61 с/ч позивача відраховано з навчання та виключено зі списків перемінного складу курсантів академії.
Відповідно до зведеного розрахунку фактичних видатків державного бюджету за період навчання з 28.08.2017 по 20.03.2018 фактичні витрати пов'язані з утриманням в Національної академії Національної гвардії України відповідачем складають 189 824,78 грн.
Позивачем подано заяву-зобов'язання про відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України.
У зв'язку із недотриманням вказаного зобов'язання військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Міністерство внутрішніх справ України та Національна академія Національної гвардії України звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що контракт на проходження служби, рапорт відповідача про припинення навчання, наказ про відрахування з навчання, містять посилання на обов'язок позивача здійснити відшкодування спірних витрат, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову служб» (далі - Закон №2232-XII) до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
В силу вимог частин 1,2 статті 25 Закону №2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно з частиною 5 статті 25 Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Приписами частини 7 статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладають новий контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.03.2018 відповідачем подано рапорт про відрахування з навчального закладу через небажання продовжувати навчання, водночас Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.03.2018 № 61 с/ч відповідача відраховано з навчання та виключено зі списків перемінного складу курсантів академії.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі Порядок №964).
Відповідно до пунктів 3 - 4 Порядок №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно з пунктом 7 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про хибність розрахунків відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 08.08.2017 по 21.03.2018 у розмірі 189824,78 грн., які було стягнуто судом першої інстанції на користь Національної академії Національної гвардії України.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції розрахунок відшкодування фактичних видатків взято із зведеного розрахунку фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 , що становить: 189 824, 78 грн., з них грошове забезпечення військовослужбовців на суму 153 215, 12 грн., предмети, матеріали, обладнання та інвентар на суму 495, 58 грн., медикаменти та перев'язувальні матеріали на суму 305, 92 грн., продукти харчування на суму 24 080, 36 грн., оплата комунальних послуг - теплопостачання на суму 7 260, 14 грн., водопостачання та водовідведення на суму 1 303, 56 грн., електроенергії на суму 2 979, 93 грн., оплата послуг (крім комунальних) на суму 184,17 грн.
Водночас, про обізнаність відповідача у необхідності відшкодування витрат на утримання у вищому військовому навчальному закладі, а також можливості здійснення позивачем примусового стягнення зазначеної заборгованості у порядку судового та виконавчого провадження у разі відмови від добровільного відшкодування зазначених витрат свідчать наявні в матеріалах справи рапорт та заява-зобов'язання відповідача від 09.03.2018.
Крім іншого, з моменту ознайомлення зі зведеним розрахунком фактичних видатків державного бюджету, які підлягають його відшкодуванням та до моменту апеляційного оскарження прийнятого рішення Окружним адміністративним судом м. Києва жодних скарг, зауважень чи пропозицій на адресу позивача відповідачем не направлялось, що свідчить про згоду останнього із необхідністю виконання договірних зобов'язань.
Зауваження апелянта щодо недійсності контракту про проходження військової служби (навчання) та наказу про зарахування відповідача в списки особового складу факультету колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом спору є стягнення з відповідача на користь Національної академії Національної гвардії України відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України, а не правомірність винесення актів індивідуальної дії, які на думку відповідача є незаконними.
Більш того, підписавши контракт про проходження військової служби (навчання), відповідач ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання) і добровільно взяв на себе зобов'язання, проходити військову службу (навчання) у вищому навчальному закладі відповідно до вимог визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та підписаним ним контрактом.
Твердження апелянта в частині не надання військовим прокурором Київського гарнізону належного обґрунтування законних підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді є також необґрунтованими, оскільки на переконання колегії суддів, несплата відповідачем витрат, понесених на його утримання у вищому навчальному закладі, порушує державні інтереси, при цьому, як вірно вбачається з доводів відповідачів, надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 820/5124/18, від 17.10.2019 № 5 69/4123/16-а, від 19.09.2019 по справі №815/724/15,від 25.04.2018 по справі № 806/1000/17).
Щодо посилань апелянта на безпідставність поновлення судом першої інстанції ухвалою від 17 квітня 2020 року пропущеного строку звернення Військового прокурора Київського гарнізону до суду з даним позовом, колегія суддів звертає увагу, що рішення про поновлення вказаного строку було прийнято огляду на поважність причин такого пропуску, а саме у зв'язку із зверненням позивача до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у травні 2019 року. Надалі, ухвалою суду від 04.11.2019 було закрито провадження у справі, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи, а містять лише загальні посилання на положення нормативно-правових актів, що є недостатнім для скасування спірного судового рішення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Шурко О.І.
Судді Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.