Справа № 620/2585/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Падій В.В.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімнафтотранс» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімнафтотранс» звернулося до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови Північної митниці Держмитслужби у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102180/2020/00005; визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби від 06.07.2020 №UA102000/2020/000074/2 про коригування митної вартості товарів та зобов'язати Північну митницю Держмитслужби прийняти митну декларацію №UA102180/2020/100630 днем її фактичного подання 06.07.2020 та відобразити її показники у всіх відповідних інформаційних ресурсах.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби від 06.07.2020 №UA102000/2020/000074/2 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Північної митниці Держмитслужби у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102180/2020/00005.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що враховуючи відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості, ненадання на вимогу митного органу усіх витребуваних документів, ненадання документу про 100% оплату та те, що у ході проведених з позивачем консультацій останній не надав цінової інформації щодо імпорту ідентичних та/або подібних товарів на митну території України, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення із врахуванням практики Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.03.2019 між ТОВ «AGRO IMPORT» та ТОВ «Хімнафтотранс» укладено контракт №898, відповідно до якого позивач купує масло ПОД (OiL POD) виробництва ВАТ «Щекиноазот», в кількості 1700 т товару з можливістю збільшення по кількості, за умовами поставки DAP кордон Росія-Україна, ІНКОТЕРМС -2010, за ціною 172 євро за 1 т. У вартість товару включені транспортні витрати до кордону, оплата митних платежів на території Росії, повернення порожняка по території Росії. У подальшому в разі зміни ціни, сторони узгоджують її шляхом обміну телексами/факсами/електронною поштою, з подальшим оформленням додаткових угод, які є невід'ємною частиною Контракту і мають повну законну силу.
Згідно з умовами контракту товар оплачується на умовах 100% передоплати. Платіж здійснюється шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії товару на основі виставленого рахунку на рахунок постачальника. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару.
12.11.2019 до вищевказаного контракту укладено додаткову угоду №4/1, якою, зокрема, продовжено строк дії контракту до 31.12.2020, а 14.05.2020 укладено додаткову угоду №9, відповідно до якої вартість масла складає 123 євро за 1 тону.
06.07.2020 за Контрактом від 20.03.2019 №898 та додатковою угодою від 14.05.2020 №9 Продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ІМПОРТ» було видано Комерційний інвойс №15/3, відповідно до якого Продавець - ТОВ «АГРО ІМПОРТ» продає, а Покупець - ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС» купує для отримувача ТОВ «КАБРІОЛЕТ» Масло (ПОД) ТУ 113-03-476-82, вагою 59 500 кілограм, що відповідає 59,5 тонам, ціна продукту складає 123 євро за тону, а загальна вартість за товар складає 7318,50 євро. Баланс взаєморозрахунків на 14.06.2020 671,80 євро на користь ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС». Переплата підлягає зарахуванню в рахунок оплати наступних партій товару. Платіжним дорученням від 18.06.2020 №49 ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС» здійснило платіж на рахунок ТОВ «АГРО ІМПОРТ» на суму 7257,00 євро за 59 тон товару. Фактично зараховано оплату за товар по даному інвойсу 7318,50 євро. Баланс взаєморозрахунків на 06.07.2020 після передачі товару по даному інвойсу 610,30 євро на користь ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС».
З метою здійснення митного оформлення однієї з партій товару позивачем 06.07.2020 до митних органів було подано митну декларацію UA102180/2020/100630 та інші документи, що підтверджували заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення (а.с.34-35,69).
Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення від 06.07.2020 №62044, в якому вказано, що у зв'язку з відсутністю інформації щодо всіх складових митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для визнання заявленої митної вартості особі, уповноваженій на декларування (представнику), необхідно додатково надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У відповідь на дане повідомлення декларант просив відповідача конкретизувати назви бухгалтерських документів, а також надати вмотивовані обґрунтування про наявність розбіжностей у наданих документах і пояснити, яким чином вони впливають на визначення митної вартості товару; яких відомостей, що підтверджують числове значення митної вартості надані документи не містять (а.с.36-37,80).
В повідомленні декларанту від 06.07.2020 №62048 відповідач зазначив, що в наданих документах, згідно умов, що передбачені договором, відсутні всі складові митної вартості, зокрема витрати на транспортування. Також наявні розбіжності в фінансових документах, а саме, згідно рахунку від 15.05.2020 №15 сума, що підлягає сплаті дорівнює 39360 євро, що не відповідає сумі фактичної оплати по п/д від 18.06.2020 №49 та є меншою, ніж в інвойсі на поставку від 06.07.20 № 15/3.
У відповідь позивачем надано пояснення щодо виявлених розбіжностей та що жодних витрат поза межами митної території України, крім оплати вартості товару, позивач не сплачує.
06.07.2020 від відповідача надійшло повідомлення декларанту №62049, у якому зазначено, що відповідно до частини 5 статті 55 та частини 4 статті 57 Митного кодексу України проведена консультація з особою, уповноваженою на декларування (представником), з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією, на що декларантом було повідомлено відповідача про те, що він заперечує проведення консультацій з метою вибору методу визначення митної вартості, а обмін повідомленнями не є консультаціями з вибору методу визначення митної вартості.
06.07.2020 Північною митницею Держмитслужби було прийнято рішення №102000/2020/000074/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 10948,00 євро.
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що згідно платіжного доручення від 18.06.2020 №49 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 №15, в якому сума на оплату товару зазначена на рівні 39360 EUR, та контракту від 20.03.2019 №898, відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати. Згідно даного платіжного доручення сплачено лише 7257 EUR, що не є 100% умовою сплати коштів за товар відповідно до пункту 3.1 контракту від 20.03.2019 №898. Поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 06.07.2020 №15/3, згідно якого вартість даного товару становить 7318,50 EUR, але згідно платіжного доручення від 18.06.2020 №49 покупець здійснив платіж лише на суму 7257 EUR, аргументуючи тим, що ТОВ «Хімнафтотранс» має переплату коштів за минулі поставки. При цьому на підтвердження вказаного будь-які бухгалтерські документи до митного оформлення надано не було. Крім того форма бланку інвойсу фірми ТОО «Агро Импорт» від 06.07.2020 №15/3 відрізняється від інвойсів, які надавались даною фірмою при попередніх митних оформленнях цього товару. Наданий до митного оформлення висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 25.06.2020 №1305 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо було б перевірити інформацію щодо рівня ціни на «Масло «ПОД» виробництва ВАТ «ЩЕКИНОАЗОТ» (Росія) на умовах поставки DAP - кордон Росія-Україна (тобто відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок). Крім того висновок не містить інформації щодо аналізу цінових пропозицій на аналогічну продукцію. У зв'язку з неподанням декларантом всіх документів згідно з переліком та приймаючи до уваги відсутність можливості митного органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару, наявні підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості самостійно. У митного органу наявна цінова інформація на ідентичні товари: цінова інформація ЄАІС Держмитслужби митні декларації від 27.04.2020 №UA100710/2020/505524 та від 13.05.2020 №UA102180/2020/100492, відповідно до яких вартість масла ПОД виробництва ВАТ «Щекиноазот» на умовах DAP становить184 EUR/т. Митну оцінку товару здійснено за ціною договору щодо ідентичних товарів. Попередні методи не застосовано: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - враховуючи відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості, що підтверджують числові значення митної вартості товару, відсутність можливості митному органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару, наявні митні оформлення ідентичної продукції, здійснені в попередні періоди, а також факт відмови особи, уповноваженої на декларування, від надання додаткових документів.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102180/2020/00005.
Вважаючи протиправними оскаржувані рішення відповідача, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
З наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.
Проте, варто врахувати, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов'язують суб'єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обґрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб'єктом господарювання зобов'язання.
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Так, митний орган, в обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначив, що згідно з платіжного доручення від 18.06.2020 №49 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 №15, в якому сума на оплату товару зазначена на рівні 39360 EUR, та контракту від 20.03.2019 №898, відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати. Згідно даного платіжного доручення сплачено лише 7257 EUR, що не є 100% умовою сплати коштів за товар відповідно до пункту 3.1 контракту від 20.03.2019 №898.
Також, апелянт наголошує, що поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 06.07.2020 №15/3, згідно якого вартість даного товару становить 7318,50 EUR, але згідно платіжного доручення від 18.06.2020 №49 покупець здійснив платіж лише на суму 7257 EUR, аргументуючи тим, що ТОВ «Хімнафтотранс» має переплату коштів за минулі поставки. При цьому на підтвердження вказаного будь-які бухгалтерські документи до митного оформлення надано не було.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з пояснень позивача, розбіжність у вартості товару за комерційним інвойсом та платіжним дорученням виникла через особливості упаковки товару способом наливу, оскільки при заповненні цистерни неможливо належним чином контролювати кількість продукції, тому при минулих оплатах на балансі продавця ТОВ «AGRO IMPORT» виникла переплата на користь ТОВ «Хімнафтотранс» у сумі 671,80 EUR, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та про що було повідомлено відповідача у відповіді на повідомлення декларанту від 06.07.2020 №62048. Зазначає, що відповідачем не було витребувано додаткових документів, які б підтверджували пояснення декларанта.
У рахунку від 15.05.2020 №15 вказана вартість 39360 євро за 320 тон товару - масло ПОД. Оскільки 320 тон одразу перевезти неможливо, постачання ведеться окремими партіями відповідно до об'єму залізничних цистерн (від 56 тон мінімально до 65 тон максимально). Станом на 14.06.2020 наявна переплата у сумі 671,80 євро, що виникла у ході постачання попередніх партій товару. При пакуванні товару методом наливу технічно неможливо завантажити залізничну цистерну у кількості, яка чітко дорівнює кількості передплаченого товару. Тому вагу товару визначають за різницею ваги порожньої і завантаженої цистерни, які визначають при зважуванні на заводських залізничних вагах. Вага, а відповідно і вартість партії товару, розраховується лише після завантаження. Фактична вартість наданої для оформлення партії товару вагою 59,500 тон складає 7318,50 євро. Вага підтверджена залізничною накладною і паспортом якості від завода-виробника.
Згідно з умов контракту від 20.03.2019 №898 платежі здійснюються шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії на основі виставленого рахунку. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару.
Судом першої інстанції також встановлено, що 06.07.2020 за Контрактом від 20.03.2019 №898 та додатковою угодою від 14.05.2020 №9 Продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ІМПОРТ» було видано Комерційний інвойс №15/3, відповідно до якого Продавець - ТОВ «АГРО ІМПОРТ» продає, а Покупець - ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС» купує для отримувача ТОВ «КАБРІОЛЕТ» Масло (ПОД) ТУ 113-03-476-82, вагою 59 500 кілограм, що відповідає 59,5 тонам, ціна продукту складає 123 євро за тону, а загальна вартість за товар складає 7318,50 євро. Баланс взаєморозрахунків на 14.06.2020 671,80 євро на користь ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС». Переплата підлягає зарахуванню в рахунок оплати наступних партій товару. Платіжним дорученням від 18.06.2020 №49 ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС» здійснило платіж на рахунок ТОВ «АГРО ІМПОРТ» на суму 7257,00 євро за 59 тон товару. Фактично зараховано оплату за товар по даному інвойсу 7318,50 євро. Баланс взаєморозрахунків на 06.07.2020 після передачі товару по даному інвойсу 610,30 євро на користь ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС»).
Натомість, в апеляційній скарзі митний орган не навів жодної аргументованої оцінки та належних обґрунтувань, які б спростували вказані пояснення позивача.
Також, колегія суддів звертає увагу, що посилання апелянта на те, що форма бланку інвойсу фірми ТОО «Агро Импорт» від 06.07.2020 №15/3 відрізняється від інвойсів, які надавались даною фірмою при попередніх митних оформленнях цього товару, не стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Посилання апелянта на те, що наданий до митного оформлення висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» 25.06.2020 №1305 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо було б перевірити наявну в ньому інформацію, а саме рівень ціни на «Масло «ПОД» виробництва ВАТ «ЩЕКИНОАЗОТ» (Росія) на умовах поставки О АР - кордон Росія-У країна, оскільки була відсутня інформація на якій ґрунтується висновок, а також, даний висновок не містить інформації щодо аналізу цінових пропозицій на аналогічну продукцію, колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що в силу ч. 2 ст. 53 МК України до обов'язкового переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, вказаний висновок не відноситься.
Водночас, колегія суддів цілком погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти митну декларацію №UA102180/2020/100630 днем її фактичного подання 06.07.2020 та відобразити її показники у всіх відповідних інформаційних ресурсах, оскільки належним, допустимим та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є саме визнання протиправними та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, враховуючи що, як картка відмови у прийнятті митної декларації, так і рішення про коригування митної вартості після їх скасування у судовому порядку втрачають свою юридичну силу та не тягнуть жодних правових наслідків з моменту їх прийняття, у зв'язку з чим митною вартістю, за яким товар підлягає митному оформленню, вважається первісно заявлена декларантом вартість, а зайве сплачені митні платежі підлягають поверненню у законодавчо встановленому порядку.
Колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, зауважує, що вимоги ч.ч.3, 4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику.
Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, оскаржувані рішення відповідача оцінюються судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегією суддів встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.
Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірні рішення про коригування митної вартості підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи, а містять лише загальні посилання на положення нормативно-правових актів, що є недостатнім для скасування спірного судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зазначений обов'язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій та рішень в межах спірних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Шурко О.І.
Судді Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.