Справа № 640/16529/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
06 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Вінокурової І.О.,
За участю представників позивача: Гринькевича М.Б., Оджиковського В.О.,
Представника відповідача: Павленко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, №06432615050101 та від 08 липня 2020 року №06952615050101.
Позов обґрунтовано тим, що висновки викладені в акті від 16 березня 2020 року №188/26-15-05-01-01/36469551 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» є необґрунтованими, з огляду на те, що недолік в оформленні видаткових накладених на купівлю товару не може бути підставою для невизнання документу первинним бухгалтерським документом та в цілому господарської операції.
Крім того, позивач зауважує, що дохід визнаний за судовим рішенням, що набрало законної сили, про стягнення на користь позивача грошових коштів, відображено позивачем в бухгалтерському обліку в момент отримання коштів, а не в момент набрання судовим рішенням законної сили, оскільки станом на момент набрання судовим рішенням законної сили позивач не міг достовірно визначити суму доходу, яка могла зміниться внаслідок прийняття інших судових рішень (поворот виконання судового рішення та інше). Дохід позивачем за таким судовим рішенням включено позивачем до доходів в наступному періоді.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101 прийняте Головним управління Державної податкової служби у місті Києві.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, № 06432615050101
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що всі суми податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані позивачем, знаходяться в межах суми ПДВ за податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, апелянтом звернуто увагу на те, що Податковим кодексом України не передбачено той факт, що платник податку отримає право на податковий кредит на підставі даних, які зазначені у додатку №5 до податкової накладної.
У даному випадку, ключовим є саме загальна сума податкового кредиту за податковою декларацією, а не розшифровка цієї суми в додатку до декларації.
На думку апелянта, право позивача на податковий кредит пітверджується практикою Верховного Суду, зокрема у справі №440/17/19 від 15.06.2020.
Крім того, не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.
На обґрунтування апеляційної скарги, відповідачем зазначено, що протягом 2017-2019 років позивачем віднесено до складу витрат суми по видатковим накладним, без зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Також, апелянт-відповідач зауважує, що у бухгалтерському обліку позивачем жодним чином не було відображено рішення судів щодо стягнення на користь позивача грошових коштів, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем звернуто увагу на те, що висновок відповідача про неналежне оформлення видаткових накладних не відповідає дійсним обставинам справи, та навіть певні неточності в оформленні первинних документів не може слугувати підставою для відсутності факту здійснення господарських операцій.
Окрім того, позивач звертає увагу на те, що у момент набрання законної сили рішення суду, позивач ще не отримує дохід, та не може його достовірно оцінити і визначити період його отримання.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві відповідно до підпункту статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 13 січня 2020 року №251 проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2019 року, за результатом якої складено акт від 16 березня 2020 року №188/26-15-05-01-01/36469551 (далі - акт перевірки).
Так, вказаною перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт»:
- підпунктів 14.1.13, 14.1.55, 14.1.225 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за №860/4153 та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186 в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 167 153 832 грн;
- пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 1 683 933 грн, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за перевіряємий період на загальну суму 634716 грн, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за перевіряємий період на загальну суму 331244 грн.
Вказані висновки перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем віднесено до складу витрат в 2017-2019 роках витрати по видаткових накладних, без зазначення, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; в Додатках 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в рядку 40 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість зазначено постачальників, якими такі податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; дохід за судовим рішенням, що набрало законної сили, про стягнення на користь позивача грошових коштів, визнано позивачем в момент отримання коштів, а не в момент набрання судовим рішенням законної сили.
Як наслідок, на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року:
- №06412615050101, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 167 153 832 грн;
- № 06442615050101 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 104 916 грн (за основним платежем 1 683 933 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 841 968,0 грн);
- №06422615050101, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 331 244 та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 165 622 грн;
- №06432615050101, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 634 716 грн.
За результатом розгляду скарги позивача на вказані вище податкові повідомлення-рішення, рішенням Державної податкової служби України від 02 липня 2020 року №20707/6/99-00-06-02-01-06, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №06412615050101 в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток внаслідок збільшення доходів на визначену вартість безоплатного користування торговельними марками, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
На підставі акту перевірки та рішення Державної податкової служби України від 02 липня 2020 року №20707/6/99-00-06-02-01-06 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 94 506 852 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено факту завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в 2017 році - трьох кварталах 2019 року в загальній сумі 92 076 852,93 грн, відтак податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, враховуючи, що висновок відповідача про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим, тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, №06432615050101.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101, слід звернути увагу на наступне.
За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
Згідно пункту 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що під час збільшення активу підприємства, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, визнається дохід такого підприємства й останній враховується при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Дохід як економічна категорія являє собою економічну вигоду платника, тобто набуття у результаті господарської операції або інших обставин будь-яких додаткових матеріальних благ, збільшення приросту активів, який може відбуватися як в результаті одержання будь-якого додаткового майна, так і в результаті збереження активів (економії).
Відтак, на дату отримання судового рішення, яке набрало законної сили про відшкодування підприємству певних коштів, включаючи суму судового збору, штрафу, пені, у підприємства збільшується актив - виникає дебіторська заборгованість.
Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що при відображенні достовірно визначеної суми доходів у вигляді пені, штрафів відшкодування судового збору згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 березня 2018 року по справі №925/1054/17, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» 19 906 320 грн вартості оплаченого, але не поставленого товару, 484 018,19 грн пені за порушення строку поставки товару, 2 427 212,93 грн пені порушення строку повернення попередньої оплати по договору поставки №ТЕ9/13.12.16 від 13 грудня 2016 року та 240 000 грн на відшкодування сплаченого судового збору (дата набрання законної сили рішення 27 грудня 2018 року) позивачем занижено суму доходів в 4 кварталі 2018 року на 3151231,12 грн, пені за порушення строку повернення попередньої оплати 2427212,93 грн та судовому збору - 240 000 грн та завищено суми доходів у вказаному вище розмірі в 2 кварталі 2019 року.
Крім того, згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 липня 2019 року у справі №925/1056/17, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» 14 999 440 грн заборгованості, 379 134,37 грн пені 1 810 864,79 грн штрафних санкцій та 240000 грн судового збору (дата набрання законної сили рішення 29 липня 2019 року) позивачем занижено суму доходів в 3 кварталі 2019 року на суму 2 429 999,16 грн за рахунок не віднесення достовірно визначеної суми доходу в загальному розмірі в тому числі по пені 379 134,37 грн, штрафні санкції 1 810 864,79 грн та судовому збору в сумі 240 000 грн.
Як зазначив позивач, оскільки в момент набрання законної сили таких рішень суду він не отримав дохід та не може його достовірно оцінити і визначити період його отримання, відтак позивач обліковує таки дохід лише у період отримання коштів за таким судовим рішенням.
З приводу зазначеного, колегія суддів враховує, що до 01 січня 2015 року Податковий кодекс України містив наступні положення щодо порядку визнання доходів..
Так, згідно пп.135.5.3 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду.
При цьому, у відповідності до пункту 137.13 статті 137 Податкового кодексу України суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.
З огляду на вказане, дохід на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та в якому зазначено суму, що підлягає відшкодуванню у вигляді судового збору та інших судових витрат, відображається у податковому обліку за фактом отримання таких коштів, у іншому випадку платник податків немає підстав відображати дохід у податковому обліку.
Крім того, під час перевірки, контролюючий орган дійшов до висновку про те, що ТОВ «Трайгон-Експорт» віднесено до складу витрат в 2017-2019 роках суми витрат по видаткових накладних, в яких не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення.
Однак, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 804/7153/15.
У даному випадку видаткові накладні виписані контрагентами позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроресурс -А», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фосагро-Україна», Державним підприємством «Агроцентр Єврохім Україна», Приватним підприємством «Фірма Бершадь Агроплюс», Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Згода», Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібера Агро», Державним підприємством «Тетівська агропромислова компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрея Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агророзквіт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Каптіл Центр», Приватним підприємством «НВФ «Юнітек», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «Адамас», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікольд», Приватним підприємством «Агро Фєрта».
У свою чергу, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами правил оформлення документів або порушення ними правил ведення податкового обліку, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами або іншими суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента або іншого учасника господарської операції, за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
У свою чергу, у судовому засіданні у суді першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_1 - головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок у сфері будівництва управління перевірок у сфері матеріального виробництва Департаменту податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, який приймав участь у проведенні планової перевірки позивача, який зазначив, що єдиною підставою для висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в 2017 році - трьох кварталах 2019 року в загальній сумі 92 076 852,93 грн є відсутність у видаткових накладних посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення.
Однак, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується наявність підпису на всіх видаткових накладних, отже з урахуванням наявності копій інших первинних бухгалтерських документів (довіреності, товарно-транспортні або залізничні накладні), в яких зазначено осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції суд, дійшов висновку, що такі недоліки видаткових накладних не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позиції відповідача щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в 2017 році - трьох кварталах 2019 року в загальній сумі 92 076 852,93 грн.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, №06432615050101, cлід звернути увагу на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, до складу податкового кредиту позивачем віднесено суми ПДВ, які не підтверджені складеними та зареєстрованими податковими накладними, на загальну суму 2649893 грн.,
У відповідності до Акту перевірки згідно з даними до перевірки податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатками до них встановлено, що:
- в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі агентів» (реєстраційний номер № 9240828207 від 15 листопада 2017 року до податкової декларації за жовтень 2017 року) в рядку 40 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %», відображено ПДВ 221168 грн. (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру 395375004256 (колонка 2);
- в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі агентів» (реєстраційний номер № 9070327306 від 17 квітня 2018 року до податкової декларації березень 2018 року) в рядку 1 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %», відображено ПДВ 283753,54 грн. (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру - (колонка 2);
- в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань га податкового кредиту в зі контрагентів» (реєстраційний номер від 18 травня 2018 року № 9096426229 до податкової декларації за квітень 2018 року) в рядку 1 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на у вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %», відображено суму ПДВ 1366114.44 грн. (колонка о) по індивідуальному податковому у - (колонка 2);
- в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в зі контрагентів» (реєстраційний номер від 18 червня 2018 року № 9121860825 до податкової рації за травень 2018 року) в рядку 1 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на у вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 % « відображено суму ПДВ 328856,64 грн. (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру - (колонка 2);
- в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний номер від 17 квітня 2019 року № 9076418258 до податкової декларації за березень 2019 року) в рядку 1 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %», відображено суму ПДВ 450000 грн. (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру - (колонка 2);
При цьому, у відповідності до Єдиного реєстру податкових накладних, та наданих до перевірки документів, зокрема одаткових накладних виписаних в жовтні 2017 року, березні - травні 2018 року, березні 2019 року на загальну суму 2649893 грн. та зареєстрованих відповідно до положень України від постачальника з індивідуальними податковими номерами, визначеними в додатку 5 не встановлено.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України (в редакції, що була чинною до 01 січня 2015 року) закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
З 01 січня 2015 року пункт 198.6 ст. 198 ПК України викладено в новій редакції, відповідно до якої не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.
З аналізу нової редакції пункту 198.6 ст. 198 ПК України вбачається, що суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) податковими накладними, та податковими накладними, зареєстрованими в Реєстрі з порушенням визначеного законом терміну реєстрації до складу податкового кредиту не відносяться.
Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного ця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по ній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок Бірюк Дмитро Олександрович - головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок у сфері будівництва управління перевірок у сфері матеріального виробництва Департаменту податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління Державної податкової служби у місті Києві підтвердив, що під час проведення перевірки ним було встановлено, що позивачем Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі агентів» зазначено операції по контрагентам, якими не було зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, свідок наголошував на праві позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту протягом 365 днів з моменту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У свою чергу, факт відображення в додатку 5 зазначених вище декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту на підставі податкових накладних від постачальників, якими не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних не заперечується позивачем.
При цьому, позивач в суді першої інстанції вказував на допущення ним технічної помилки під час заповнення додатку 5 до декларації з податку на додану вартість.
У той же час, у апеляційній скарзі наголошував на тому, що Податковим кодексом України не передбачено той факт, що платник податку отримає право на податковий кредит на підставі даних, які зазначені у додатку №5 до податкової накладної.
У силу вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Так, порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Мінфіну від 28 січня 2016 року № 21 (далі - Порядок №21).
Дані, наведені в податковій звітності з ПДВ, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац 1 пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 21).
Виправлення помилок, що були допущені у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до декларації та які не вплинули на числові показники декларації, проводиться шляхом подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, до якого додається додаток 5 з відміткою «Уточнюючий» (пункт 8 розділу VІ Порядку № 21).
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем дій щодо виправлення помилок допущені у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до декларації та які не вплинули на числові показники декларації.
Вказане свідчить про недоведеність факту допущення позивачем технічних помилок у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до декларації та які не вплинули на числові показники декларації.
Слід зазначити, що платник податку не позбавлений права на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за податковими накладними лише якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог, встановлених нормами ПК України.
З огляду на вказане, податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, №06432615050101 є такими, що не підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук