Справа № 320/4208/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
06 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Мельничука В.П.,
Лічевецького І.О.,
При секретарі: Вінокурової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.07.2018 №4117/04, з урахуванням додатку до рішення про відмову від 22.01.2019 №402/04, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за вислугою років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1999 по 01.06.1999 на посаді завідуючого оптової торгівлі в ТОВ «Аптека №2 Тект-Плюс», з 15.11.2013 по 29.09.215 на посаді директора роздрібної аптечної мережі провізора - організатора ПАТ «Укрмедфарм», з 01.04.2008 по 31.03.2009 на посаді провізора аптеки Васильківської центральної районної лікарні та з 11.11.2015 по 01.02.2018 на посаді провізора аптеки Київської міської туберкульозної лікарні №2 в подвійному розмірі, та призначити позивачу пенсію за вислугу років, починаючи з 20.04.2018.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.07.2018 №4117/04 та додаток Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до рішення про відмову від 22.01.2019 №402/04, оформлений листом від 22.01.2019 №402/04.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1999 по 01.06.1999 на посаді завідуючого оптової торгівлі в ТОВ «Аптека №2 Тект-Плюс», з 15.11.2013 по 29.09.2015 на посаді директора роздрібної аптечної мережі провізора - організатора ПАТ «Укрмедфарм», з 01.04.2008 по 31.03.2009 на посаді провізора аптеки Васильківської центральної районної лікарні та з 11.11.2015 по 01.02.2018 на посаді провізора аптеки Київської міської туберкульозної лікарні №2 у подвійному розмірі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 20.04.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 повернуто апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020.
28 грудня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява, у якому позивач повідомив про невиконання відповідачем судового рішення, внаслідок чого просить суд:
- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області місячний строк для подання до суду звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19;
- у випадку невиконання звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19 - накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що відповідач безпідставно не виплатив пенсію за вислугу років за період з 20.04.2018 по 31.12.2020, що призвело до виникнення заборгованості на суму 118193,14 грн., виплата якої є неможливою з огляду на відсутність бюджетного фінансування.
При цьому, 09.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19.
Визнано рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19 виконаним у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у прийнятті звіту про виконання судового рішення, та встановити відповідачу новий строк для подання звіту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач довгий час ухилявся від виконання рішення суду першої інстанції.
На думку апелянта, жодна норма чинного законодавства не передбачає окремого порядку звернення особи до територіального органу пенсійного фонду з вимогою про виплату заборгованості по пенсіях.
Як зазначає апелянт, резолютивна частина рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 містить зобов'язання відповідача щодо призначення пенсії саме з 20.04.2018, а не з дати ухвалення судового рішення.
Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції, приймаючи вказану ухвалу, зробив передчасні висновки щодо виконання судового рішення у даній справі, так як судовий збір у розмірі 768,40 грн згідно третього виконавчого листа на даний час отримано не було.
При цьому, позивач просив розглядати справу без її участі.
Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.07.2018 №4117/04 та додаток Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до рішення про відмову від 22.01.2019 №402/04, оформлений листом від 22.01.2019 №402/04.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1999 по 01.06.1999 на посаді завідуючого оптової торгівлі в ТОВ «Аптека №2 Тект-Плюс», з 15.11.2013 по 29.09.2015 на посаді директора роздрібної аптечної мережі провізора - організатора ПАТ «Укрмедфарм», з 01.04.2008 по 31.03.2009 на посаді провізора аптеки Васильківської центральної районної лікарні та з 11.11.2015 по 01.02.2018 на посаді провізора аптеки Київської міської туберкульозної лікарні №2 у подвійному розмірі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 20.04.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.
28 грудня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява, у якому позивач повідомив про невиконання відповідачем судового рішення, внаслідок чого просить суд:
- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області місячний строк для подання до суду звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19;
- у випадку невиконання звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19 - накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, 09.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19.
Приймаючи до уваги вказаний звіт, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріали справи містять докази зарахування до спеціального стажу позивача періодів її роботи з 01.01.1999 по 01.06.1999 на посаді завідуючого оптової торгівлі в ТОВ «Аптека №2 Тект-Плюс», з 15.11.2013 по 29.09.2015 на посаді директора роздрібної аптечної мережі провізора - організатора ПАТ «Укрмедфарм», з 01.04.2008 по 31.03.2009 на посаді провізора аптеки Васильківської центральної районної лікарні та з 11.11.2015 по 01.02.2018 на посаді провізора аптеки Київської міської туберкульозної лікарні №2 у подвійному розмірі, та докази призначення позивачу з 20.04.2018 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У силу вимог статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Таким чином, такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 набрало законної сили 18.09.2020.
Відтак, відповідач з дня набрання вказаного законної сили, зобов'язаний був виконати вказане рішення суду.
При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
З матеріалів справи вбачається, що подаючи звіт про виконання судового рішення у даній справі, відповідач зазначив про призначення позивачу пенсії з 20.04.2018 в порядку, визначеному судовим рішенням.
Так, як вказує Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, до спеціального стажу позивача були зараховані періоди його роботи з 01.01.1999 по 01.06.1999 на посаді завідуючого оптової торгівлі в ТОВ «Аптека №2 Тект-Плюс», з 15.11.2013 по 29.09.2015 на посаді директора роздрібної аптечної мережі провізора - організатора ПАТ «Укрмедфарм», з 01.04.2008 по 31.03.2009 на посаді провізора аптеки Васильківської центральної районної лікарні та з 11.11.2015 по 01.02.2018 на посаді провізора аптеки Київської міської туберкульозної лікарні №2 у подвійному розмірі.
На підтвердження наданих пояснень відповідачем додано до матеріалів справи рішення Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.12.2020 №103750002910 про призначення ОСОБА_1 з 20.04.2018 пенсію за вислугу років.
Відповідно до довідки форми РС страховий стаж позивача складає 36 років 0 місяців та 6 днів, до якого увійшли, зокрема, такі періоди роботи: з 10.09.1998 по 01.06.1999, з 01.04.2008 по 31.03.2009, з 15.11.2013 по 29.09.2015 та з 11.11.2015 по 01.02.2018.
Вказане спростовує посилання апелянта на те, що пенсію за вислугу років їй було призначено не з 20.04.2018, а з дати прийняття судового рішення.
При цьому, у звіті позивач зазначив, що заборгованість щодо виплати пенсії перед позивачем за період з 20.04.2018 по 31.12.2020 складає 118193,14 грн.
На обґрунтування вчинення дій щодо можливості погашення заборгованості перед позивачем, пенсійним фондом надано лист від 28.01.2021 №1000-0904-5/10096, адресований Пенсійному фонду України, з проханням виділити кошти на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20.04.2018.
У той же час, колегія суддів враховує, що під час вирішення питання про наявність підстав для встановлення судового контролю, суд має надати правову оцінку доводам позивача, зокрема, щодо невиконання відповідачем - суб'єктом владних повноважень рішення суду, яке набрало законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що предмет у даній справі стосується виключно зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача відповідні періоди її роботи та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 20.04.2018.
При цьому, під час вирішення вказаної справи, судом першої інстанції не досліджувалось питання стягнення суми недоотриманої пенсії, а тому вказане судове рішення не поширюється на процедуру виплати позивачу призначеної на підставі судового рішення пенсії за вислугу років.
У даному випадку, незгода позивача з бездіяльністю відповідача по невиплаті пенсії за вислугу років за період з 20.04.2018 по 31.12.2020 є окремими спірними правовідносинами, які не є предметом розгляду у справі №320/4208/19, відтак посилання апелянта щодо невиконання відповідачем судового рішення в частині невиплати пенсії за минулий час є безпідставними.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази зарахування до спеціального стажу позивача періодів її роботи з 01.01.1999 по 01.06.1999 на посаді завідуючого оптової торгівлі в ТОВ «Аптека №2 Тект-Плюс», з 15.11.2013 по 29.09.2015 на посаді директора роздрібної аптечної мережі провізора - організатора ПАТ «Укрмедфарм», з 01.04.2008 по 31.03.2009 на посаді провізора аптеки Васильківської центральної районної лікарні та з 11.11.2015 по 01.02.2018 на посаді провізора аптеки Київської міської туберкульозної лікарні №2 у подвійному розмірі, та докази призначення позивачу з 20.04.2018 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем повністю виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19.
Твердження апелянта щодо неповернення пенсійним фондом судового збору у розмір 768,40 грн колегія суддів оцінює критично, так як метою встановлення судового контролю у справах є забезпечення дотримання суб'єктом владних повноважень виконання судового рішення, яке стосується суті справи, а не присудження судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.
У даному випадку, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідною заявою, щодо невиконання пенсійним фондом дій щодо виплати позивачу заборгованості за минулий час та звернутись до державного виконавця з вимогою стягнення у примусового порядку судових витрат.
Неприйняття судом поданого позивачем звіту створить неоднозначну ситуацію, за наявності якої на відповідача як суб'єкта владних повноважень у даній справі буде покладено обов'язок виконати не лише рішення суду щодо зарахування відповідного стажу позивача та як наслідок призначення останній пенсії за вислугу років, а і стягнення на користь позивача коштів, що не були предметом дослідження та не були спірними на час виникнення правовідносин.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №320/4208/19.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук