Справа № 640/15419/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
Державний реєстратор Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 07.05.2020 року №1610/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 »;
- зобов'язати відповідача поновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 07.05.2020 р. №1610/5 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 ".
Зобов'язано Міністерство юстиції України повідомити Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 07.05.2020 р. №1610/5 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 " та про необхідність відновлення Державному реєстратору Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позов в іншій частині залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.03.2020 Мін'юстом прийнято наказ "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 " №629/7, згідно якого, відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), пп. 4 п. 6 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок №990), вирішено провести камеральну перевірку позивача щодо проведених реєстраційних дій за об'єктами нерухомого майна, реєстраційні номери 2036111732208, 2036093132210, 2036079532208, 2036066832208, 2036044732208, 2024780832224,2024773232224, 2047068232224, 13533332000.
За результатами перевірки, проведеної на підставі вказаного вище наказу, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 " №1610/5, яким анульовано доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання наказу покладено на ДП "НАІС".
Вважаючи вказаний вище оскаржуваний наказ протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнято з порушеннями вимог законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі також - Закон №1952-IV).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06 жовтня 2016 року №1666-VIII, який набрав чинності 02 листопада 2016 року, Закон №1952-IV доповнено статтею 37-1 «здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав», якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
Згідно зі статтею 37-1 Закону №1952-IV, за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина друга, пункти 2, 4).
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання (частина 3).
Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Закону №1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21 грудня 2016 року № 990, який набрав чинності 30 грудня 2016 року (далі - Порядок № 990) та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з п.п. 4, 6, 9 - 11 Порядку №990, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, зокрема щодо відповідності державних реєстраторів кваліфікаційним вимогам, визначеним законодавством, здійснюється шляхом розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян", звернень інших осіб відповідно до закону, депутатських звернень, аналізу інформації, опублікованої в засобах масової інформації чи оприлюдненої в Інтернеті, перевірки відомостей, отриманих Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, моніторингу реєстраційних дій в реєстрах, а також шляхом проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах.
Моніторинг реєстраційних дій в реєстрах як комплекс організаційно-технічних заходів, що за допомогою програмних засобів ведення реєстрів забезпечує проведення посадовими особами Мін'юсту аналітичного дослідження реєстраційних дій за певний проміжок часу (тиждень, місяць або квартал) за принципом зростання (без перевірки попередніх періодів), здійснюється за такими критеріями: 1) скасування записів у реєстрах; 2) проведення реєстраційних дій з порушенням строків, визначених законами; 3) проведення державної реєстрації припинення обтяжень права власності та інших речових прав, похідних від права власності, на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва (крім випадку проведення такої реєстраційної дії державними та приватними виконавцями); 4) проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом одного року з дня призначення на відповідну посаду суб'єктом державної реєстрації, з дня призначення на посаду державного нотаріуса чи з дня реєстрації приватної нотаріальної діяльності, а також протягом шести місяців з дня відновлення доступу державного реєстратора до реєстрів.
Камеральна перевірка за результатами здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначається така інформація: 1) дата прийняття та номер зазначеного рішення; 2) прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки; 3) підстава проведення камеральної перевірки та реєстраційні дії, щодо яких проводиться камеральна перевірка; 4) прізвище, ім'я, по батькові посадової особи Мін'юсту, яка буде проводити камеральну перевірку.
Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як десять робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про проведення такої перевірки.
Як свідчать матеріали справи, камеральна перевірка державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 призначена відповідно до ст. 37-1 Закону №1952-IV пп. 4 п. 6 Порядку №990.
При цьому, в порушення вказаних вище вимог Порядку №990 відповідачем не зазначено, а колегією суддів не встановлено, які виявлені порушення позивачем вимог закону, що стали підставою для проведення камеральної перевірки.
Крім того, в порушення вимог п. 11 Порядку №990, камеральну перевірку проведено 07.05.2020, тобто через 39 робочих днів з дня прийняття Мін'юстом наказу "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 " від 12.03.2020 №629/7.
Відповідно до п.п. 14, 15 Порядку №990, за результатами проведення камеральної перевірки посадова особа Мін'юсту готує проект рішення Мін'юсту про результати проведення камеральної перевірки та у випадках, передбачених законами, про притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності, в якому зазначається така інформація: 1) дата прийняття та номер зазначеного рішення; 2) дата прийняття та номер рішення про проведення камеральної перевірки; 3) прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких проводилася камеральна перевірка; 4) наявність/відсутність порушень встановленого законом порядку державної реєстрації, суть виявлених порушень з посиланням на норми закону; 5) у разі наявності порушень - відомості про прийняте рішення щодо притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності.
Під час підготовки проекту рішення Мін'юсту про притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності посадова особа Мін'юсту встановлює наявність у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразового порушення визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або наявність у діях таких осіб інших порушень у сфері державної реєстрації, зокрема таких, як: проведення реєстраційних дій з порушенням строків, визначених законами; відсутність на документах в електронній формі кваліфікованого електронного підпису державного реєстратора у випадках, передбачених законодавством; відсутність електронних копій документів, які необхідні для проведення відповідної реєстраційної дії та виготовлення яких передбачено законодавством (за умови подальшого виготовлення таких копій державним реєстратором).
З оскаржуваного наказу вбачається, що його прийнято у зв'язку з допущенням позивачем порушень вимог законодавства при прийнятті рішення за результатами розгляду заяв від 20.02.2020 р. №38562843, від 18.02.2020 р. №38521510, №№38521129, 38520854, 38520566, 38519406, від 04.02.2020 р. №38281898, №38281008, від 03.03.2020 р. №38759923.
При цьому, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів вчинення вказаних вище порушень вимог законодавства, допущення яких позивачем заперечується.
Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, що прийняття рішень, вчинення дій суб'єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.
Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Натомість, оскаржуваний наказ не містить будь-яких відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, що свідчить про порушення принципу пропорційності.
З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнято з порушеннями вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, Закону №1952-IV та Порядку №990, у зв'язку з чим останній є протиправним та підлягає скасуванню.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що з метою повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повідомити ДП "НІС", як технічного адміністратора реєстрів, про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу та про необхідність відновлення доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.