08 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/3179/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 25.05.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на2018 рік» на 01.01.2018.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 25.05.2018 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 сплатити ОСОБА_1 недоплачені у 2018 році суми грошового забезпечення, а також інші платежі, розмір яких залежить від розміру грошового забезпечення, з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що посадовий оклад та оклад за військовим званням має визначатися, виходячи із 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року. Під час проходження військової служби в період з 01.03.2018 року по день звільнення відповідач невірно встановив йому розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 КАС України.
31.03.2021 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на адміністративний позов від військової частини НОМЕР_1 , відповідно до змісту якого зазначено, що постановою КМУ № 103 до пункту 4 постанови КМУ № 704 внесені зміни, якими і встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Разом з тим, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону Україні. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тому згідно з постановою КМУ №704 (в редакції постанови КМУ №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що пре юдять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Крім того, під час розв'язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII та п.4 Постанови № 704, у редакції до внесеш я змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира 26 артилерійської бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.05.2018 № 76-РС позивач був звільнений з військової служби у запас, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2018 № 128 - виключений зі списків особового складу частини з 25.05.2018 (а.с.7).
Як вказує позивач та не заперечує відповідач, під час проходження військової служби в період з 01.03.2018 року по день звільнення розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням встановлений від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В лютому 2021 року позивач звернувся письмово до в/ч НОМЕР_1 із заявою здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по день виключення зі списків особового складу у відповідності з нормативно-правовими вимогами, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, врахувавши вихідний показник для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням - 1861,50 грн. у 2018 році та сплатити грошове забезпечення у повному обсязі, з урахуванням раніше сплачених сум.
Листом від 16.01.2021 року № 392 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що нарахування та виплати грошового забезпечення проводилась відповідно до діючого на той момент нормативно правової бази (а.с.10).
Вважаю протиправними дії відповідача щодо встановлення посадового окладу та окладу за військове звання в розмірах, що є меншими ніж розміри, встановлені законодавством, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
У відповідності до ч. 4 ст. 9 Закону України № 2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону України № 2011).
30.08.2017 року, у відповідності до вказаних положень закону, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі та раніше за текстом - Постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
В первинній редакції Постанови № 704 приписи пункту четвертого та Приміток Додатків 1-14 до неї передбачали, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
У подальшому пункт 4 Постанови № 704 був змінений і викладений у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), що набрав чинності з 01.03.2018 року. Внесеними змінами була виключена вимога що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України № 2262 на 1 січня календарного року.
Не відображення таких змін, внесених № 103, в Примітки Додатків 1 - 14 Постанови № 704 є недоліком вказаного нормативно-правового акту і не може впливати на визначення у відповідності до законів України розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Суд звертає увагу, що за змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII (далі - Закон України № 1774) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.
За приписами ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на викладене, з урахуванням ч. 3 ст. 7 КАС України, суд вважає, що Примітки Додатків 1 - 14 Постанови № 704 у спірних правовідносинах не належить застосовувати, як такі, що не відповідають вимогам Закону України № 1774.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/11952/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд вважає, доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, такої розрахункової величини, як мінімальна заробітна плата, є помилковими та безпідставними.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 08 квітня 2021 року.
Суддя О.Г. Попова