Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 квітня 2021 р. Справа№200/1794/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до тексту позовної заяви, просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії у розмірі 61 805,26 грн.;
стягнути з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію, за період з 01.05.2016 по 30.06.2019 у розмірі 61 805,26 грн.;
зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.05.2016 по 30.06.2019 відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію, за період з 01.05.2016 по 30.06.2019 у розмірі 61 805,26 грн. - у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позову позивачка вказує, що вона є отримувачем пенсії за віком, перебуває на обліку відповідача. Відповідачем безпідставно не виплачено заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.05.2016 по 30.06.2016, позивачка вважає що не виплата заборгованості з пенсійних виплат є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, у якому не здійснення виплати пенсії позивачу обґрунтовує, фактичною відсутністю коштів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачка є отримувачем пенсії та перебуває на обліку відповідача як внутрішньо переміщена особа.
В обґрунтування позовних вимог позивачка надала до суду копії документів за наступним переліком: паспорт громадянина України НОМЕР_1 ; довідка РНОКПП НОМЕР_2 ; пенсійне посвідчення; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 200/14121/18-а, яке набрало законної сили 29.05.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 травня 2016 року. Зобов'язано Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 травня 2016 року.
Листом УПФУ від 21.01.2021 №0572-02-8/1420 представниці позивачки повідомлено, що судове рішення у справі №200/14121/18-а виконано в частині поновлення виплати пенсії. З 01.07.2019 пенсія позивачці сплачується на рахунок ВАТ «Ощадбанку». Пенсія за минулий період, а саме з 01.05.2016 по 30.06.2019 не виплачена, але нарахована у сумі 61 805,26 грн. Головним розпорядником коштів, що мають соціальне спрямування, зокрема бюджету Пенсійного фонду України, є Міністерство соціально політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України та відповідно Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Суми пенсії, не виплачена за період з 01.05.2018 по 30.04.2020 та з 01.06.2020 по 30.09.2020 обліковується в управлінні, буде виплачена після відповідного фінансування.
Вищевказані факти не заперечується сторонами та підтверджуються документами, що містяться у матеріалах справи. Спору відносно розміру нарахованої заборгованості з виплати пенсії між сторонами немає.
Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості з пенсії у сумі 61 805,26 грн. та застосування способу захисту у вигляді стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 200/14121/18-а, яке набрало законної сили 29.05.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 травня 2016 року. Зобов'язано Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 травня 2016 року.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Судом встановлено, що пенсія позивачці нарахована, але не виплачена.
Отже, строки звернення до адміністративного суду із заявленими позивачем позовними вимогами - не застосовуються.
Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365, встановлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Але наведеним спеціальним Законом від 09.07.2003 № 1058-IV не передбачено виплату нарахованих за минулий час сум пенсій на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Отже, з наведених мотивів суд дійшов висновку про порушення відповідачем права позивачки на своєчасне отримання належної їй пенсії.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04) зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (пункти 51 і 52).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Заява N 22414/93) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд зазначає, що зобов'язання УПФУ вчинити певні дії виявився неефективним способом захисту порушеного права.
Відповідач допускає протиправну бездіяльність щодо не виплати нарахованої пенсії.
Суд зазначає, що під час розгляду справи №200/14121/19-а не розглядалися і не вирішувалися вимоги про стягнення певної суми коштів з відповідача.
При цьому, за висновками Верховного Суду змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання виплатити на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті (постанова від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а).
Отже, стягнення заборгованості по пенсійним виплатам є належним способом захисту, а виконання судового рішення про стягнення такої заборгованості здійснюється в порядку, визначеному Законом № 4901-VI і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, а не згідно з Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365, і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів.
Крім того, суд бере до уваги таке.
На час вирішення справи питання щодо способів захисту, які можуть бути застосовані адміністративним судом, визначаються ст. 5 та ст. 245 КАС України зокрема, ч. 2 ст. 5 та п. 10 ч. 2 ст. 245, а саме - інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
Наведення у вказаних статтях повноважень суду в одному переліку, але окремими пунктами дає підстави вважати їх самостійними способами захисту. Однак законодавством не визначено, коли саме застосовується той чи інший спосіб захисту.
Питання про належний спосіб захисту у подібних правовідносинах вирішувалося Верховним Судом України у постанові від 28.10.2008 у справі № 21-739в08.
У цій справі позивачі просили стягнути з відповідачів заборгованість за виплатами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що відповідачі нараховують і виплачують зазначені виплати не відповідно до цього Закону, а в твердих ставках, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення їхніх прав, позивачі просили стягнути з відповідачів суми, не виплачені за період з 1 листопада 2002 року по 31 жовтня 2005 року.
Верховний Суд України у цій справі дійшов висновку, що установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
У розвиток цього підходу Суд звертає увагу, що критерієм розмежування способів захисту «зобов'язання нарахувати та виплатити» і «стягнення коштів» є предмет спору.
Реалізація права на отримання пенсії чи соціальної допомоги передбачає певну послідовність дій та рішень: звернення особи до повноваженого органу; перевірку наявності у неї права на відповідну виплату; розрахунок її розміру; прийняття рішення про призначення пенсії чи соціальної допомоги; проведення виплати. Спір може виникнути на будь-якій стадії правовідносин.
Якщо спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні пенсії, допомоги чи іншої виплати або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну пенсію чи допомогу. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.
Якщо пенсію чи допомогу призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб'єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.
При цьому суд наголошує, що конкретний спосіб захисту визначає позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У даній справі розмір виплати не є спірним, застосований у справі №200/14121/19-а спосіб захисту (визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії) виявився неефективним, отже застосування такого способу захисту, як стягнення відповідних сум є обґрунтованим та ефективним способом захисту порушеного права, а відповідна позовна вимога правомірною та підлягає задоволенню.
Вказані висновки суду ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 01.12.2020 у справі №465/273/16-а.
Щодо компенсації втрати частини пенсії у зв'язку із порушенням строку її виплати.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону №2050-III).
Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
В матеріалах справи відсутні докази виплати позивачці коштів за період з 01.05.2016 по 30.06.2019 в сумі 61 805,26 грн.
У постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 520/34/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 521/21718/16-а, від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 522/2370/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 08 серпня 2019 року у справі № 646/7115/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17 наведені такі висновки щодо застосування положень Закону №2050 і Порядку № 159:
… Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
… Компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.
… Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги;
… Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
… Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, що встановлено судовим рішенням по справі № 2а-1306/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
… Компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону. Відтак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
… Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
… Використане у ст. 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
… Захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. Розрахунок же суми покладається на відповідача.
Застосувавши до спірних правовідносин норми Закону № 2050 і Порядку № 159 з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 в частині виплати компенсації є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Право на компенсацію позивачка набуде в момент отримання доходу. В контексті спірних правовідносин таким доходом є пенсія за віком нарахована але не виплачена за період з 01.05.2016 по 30.06.2019.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову частково.
Стосовно клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду в частині суми виплати пенсії за один місяць суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначений нормами статті 371 КАС України.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Крім цього, частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті;…
Враховуючи, що судом при вирішенні даного спору прийнято рішення про стягнення суми заборгованості з пенсії, наявні підстави для звернення даного рішення до негайного виконання.
Ухвалою суду від 22.02.2021 позивачці відстрочено сплату судового збору.
Як вбачається з позовної вимоги, вона є майнова. Отже, при зверненні з даним позовом позивачка повинна була сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути на державного бюджету судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії у розмірі 61 805,26 грн.
Стягнути з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію, за період з 01.05.2016 по 30.06.2019 у розмірі 61 805,26 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 08.04.2021.
Суддя І.В. Буряк