Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 квітня 2021 р. Справа№200/2371/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.08.2020 року № 001867 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати відповідача за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.02.2020 року призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, - з 04.08.2020 року - дати звернення із заявою про призначення пенсії та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку із призначенням пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 серпня 2020 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, долучивши до заяви сканкопії документів: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка серії НОМЕР_2 від 23.11.1986 року, диплом серії НОМЕР_3 від 21.06.1989 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 24.08.1970 року, індивідуальні відомості про застраховану особу від 03.08.2020 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , довідки про підтвердження пільгового стажу від 03.08.2020 року № 23/131 та №23/132, наказ «Про застосування Списків № 1, № 2» від 31.05.1994 року № 217, наказ «Про проведення атестації робочих місць в цехах» від 28.05.1999 року № 287.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області винесено рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах від 04.08.2020 року № 001867, яким відмовлено позивачці в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з посиланням на недосягнення віку встановленого п.п. 2 п. 2 статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме 55 років. При цьому відповідач підтвердив, що станом на 03.08.2020 року позивачка має загальний страховий стаж роботи 30 років 1 місяць 14 днів, стаж роботи за Списком № 2 складає 14 років 1 місяць 7 днів.
Позивачка вказує про те, що на момент звернення до відповідача із відповідною заявою вона досягла 50 років, має стаж роботи (страховий стаж) 30 років 01 місяць 14 днів, з них за Списком № 2 - 14 років 02 місяці 25 днів, працювала повний робочий день за Списком № 2, тому наявні усі правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 50 років відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
На підставі викладеного, позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії з 50 років протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,
на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення
для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.14-16).
03.08.2020 року позивачка звернулася до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно Списку №2.
До заяви було додано, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_2 від 23.11.1986 року, диплом серії НОМЕР_3 від 21.06.1989 року, довідки про підтвердження пільгового стажу від 03.08.2020 року № 23/131 та №23/132, наказ «Про застосування списків № 1, № 2» Дружківського машинобудівного заводу від 31.05.1994 року № 217, наказ «Про проведення атестації робочих місць в цехах» ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» від 28.05.1999 року № 287.
Як вбачається з трудової книжки, позивачка у період з 05.07.1989 року по 05.05.2003 року, з 25.08.2010 року по 22.10.2010 року, з 25.10.2010 по 16.12.2010 року працювала на посадах контролера у ливарному виробництві на гарячих ділянках робіт, плавлення, заливання, розливки ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (а.с.18-22).
Наказами директора ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» від 31.05.1994 року № 217, від 28.05.1999 року № 287 згідно атестації і рішення атестаційної комісії зазначено, що посада контролера у ливарному виробництві на гарячих ділянках робіт, плавлення, заливання, розливки, вважати зі шкідливими умовами праці згідно Списку №2 (а.с.26-31).
Довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданими ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» від 15.04.2016 року № 23/40, від 15.04.2016 року № 23/41, від 03.08.2020 року № 23/131, від 03.08.2020 року № 23/132, встановлено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день контролером у ливарному виробництві на гарячих ділянках робіт, плавлення, заливання, розливки у ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», що передбачено Списком № 2 (а.с.14, 32-34).
Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.08.2020 року № 001867 відмовлено позивачці у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з недосягненням 55 років.
Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивачка звернулась із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно частині першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми види пенсійного забезпечення визначаються включно законами України.
Відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 19.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша).
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року (пункт 2 частини другої).
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а саме:
- пунктом «б» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- статтею 114 Закону України №1058-IVпередбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, згідно абзацу першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, суд констатує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
При цьому, у спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:
- 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ);
- 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
Статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 75 та пункту 3 частини першої статті 85 Основного Закону єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої, серед інших, належить й прийняття законів (внесення змін до законів та їх скасування).
Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинними або скасовувати їх у інший спосіб.
Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 р. у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п. "б" ст. 13 Закону № 1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 р. № 213.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при вирішенні даної справи норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Отже, на момент звернення позивачки до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком Список №2, у серпні 2020 року, норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.
Відтак, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом № 1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні пенсії було виключно посилання відповідачем на приписи статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд доходить висновку, що при зверненні ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, відповідач повинен був, при вирішенні заяви, керуватися нормами Закону №1788.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує про того, що пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №2 становить 14 років 1 місяць 7 днів, страховий стаж становить 30 років 01 місяць 14 днів.
Наказами директора ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» від 31.05.1994 року № 217, від 28.05.1999 року № 287 визначено, що позивачка має право на пільгову пенсію за Списком № 2.
Так, із наявного у матеріалах справи паспорту позивачки вбачається, що датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачці виповнилося 50 років.
Враховуючи той факт, що позивачкою досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії, суд доходить висновку, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 04 серпня 2020 року № 001867 про відмову у призначені пенсії за віком за Списком №2 є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача за результатами повторного розгляду заяви призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати подання заяви, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та формує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того, у даному спорі суд не перевіряє та не обраховує стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального та спеціального трудового стажу, а обов'язковою передумовою призначення пенсії на пільгових умовах є наявність визначеного законом як загального, так і спеціального стажу.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, а також рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15).
За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати подання заяви, а саме, з 03.08.2020 року, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про виплату заборгованості, яка виникне у зв'язку із призначенням пенсії, суд вважаєїх передчасними, оскільки відповідачем ще не прийнято рішення про призначення пенсії позивачу, тому ці вимоги також не підлягають задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, враховуючи приписи статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 263, пп.
15.5 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.08.2020 року № 001867 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 03.08.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області(код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяті днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року.
Суддя Т.О. Шувалова