Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 квітня 2021 р. Справа№200/1192/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
29 січня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14 грудня 2020 року №4341 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи, які дають право на отримання пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: з 16 березня 1991 року по 18 травня 1991 року (записи 4-5), з 20 травня 1993 року по 14 липня 2000 року (записи 7-9), з 19 липня 2000 року по 29 травня 2006 року (записи 10-12), з 07 червня 2006 року по 14 лютого 2008 року (записи 13-14), з 26 лютого 2008 року по 12 січня 2011 року (записи 15-16), з 26 січня 2011 року по 05 жовтня 2017 року (записи 17-20), з 29 травня 1991 року по 04 травня 1993 року (строкова служба в армії (запис 6);
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10 грудня 2020 року №4341 з урахуванням включеного пільгового стажу роботи, з часу звернення за призначенням пенсії.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно прийняв рішення, яким відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що грубо порушує його конституційні права.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.
Щодо врахування до пільгового стажу роботи позивача періодів з 16 березня 1991 року по 18 травня 1991 року та з 20 травня 1993 року по 14 липня 2000 року.
Періоди роботи позивача з 08 вересня 1989 року по 16 березня 1991 року (навчання за фахом), з 17 березня 1991 року по 18 травня 1991 року та з 20 травня 1993 року по 31 грудня 1998 року враховано до загального стажу позивача через відсутність документів, що підтверджують пільговий характер виконуваної роботи. При цьому, період роботи позивача з 01 січня 1999 року по 14 липня 2000 року враховано до пільгового стажу згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Період проходження позивачем служби в армії не враховано до стажу роботи позивача взагалі, оскільки у військовому квитку НОМЕР_1 відсутня дата початку несення служби.
Щодо врахування до пільгового стажу роботи позивача періодів з 19 липня 2000 року по 29 травня 2006 року. При розгляді наведеного періоду управлінням враховано до пільгового стажу період з 19 липня 2000 року по 13 грудня 2000 року та з 01 січня 2001 року по 29 травня 2006 року у відповідності до Індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Період з 14 грудня 2000 року по 31 грудня 2000 року не враховано до пільгового стажу роботи позивача оскільки у розділі «Відомості по спеціальному стажу» Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача зазначено за 2000 рік наступна кількість днів та місяців роботи на пільгових умовах: 2000 рік - 6 місяців 14 днів (з 01 січня 2000 року по 14 липня 2000 року) та 5 місяців 13 днів (з 19 липня 2000 року по 13 грудня 2000 року). Відповідно період роботи позивача з 15 червня 2000 року по 18 червень 2000 року враховано до страхового стажу роботи згідно даних, переданих до реєстру у звітному періоді роботодавцем.
Стосовно періоду роботи позивача з 07 червня 2006 року по 14 лютого 2008 року.
За результатами відпрацювання періоду управлінням, на підставі відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, до пільгових враховано періоди з 07 червня 2006 року по 24 грудня 2006 року та з 01 січня 2007 року по 14 лютого 2008 року. Період роботи з 25 грудня 2006 року по 31 грудня 2006 року враховано до страхового стажу, що надає право на пенсію за віком на загальних умовах.
Щодо періоду роботи позивача з 26 лютого 2008 року по 12 січня 2011 року.
Стаж роботи позивача з 26 лютого 2008 року по 04 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 12 січня 2011 року враховано до пільгового.
Період роботи позивача з 05 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року враховано до загального страхового стажу позивача через наявність відповідної інформації в Індивідуальних відомостях про застраховану особу.
З періоду роботи позивача з 26 січня 2011 року по 05 жовтня 2017 року на ВП «Шахта імені Олександра Олександровича Сочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» управлінням враховано до стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період з 26 січня 2011 року по 31 серпня 2014 року, оскільки вищезазначене підприємство знаходиться на тимчасово непідконтрольній території а з Індивідуальних відомостях про застраховану особу вбачається що останнім роком в якому роботодавець звітував до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо особи позивача був 2014 рік. Таким чином, оскільки управління не має можливості врахувати період роботи позивача для призначення пенсії на підприємстві, починаючи з часу, коли таке підприємство стало здійснювати свою діяльність на території непідконтрольній українській владі. Враховуючи наведене у відповідача відсутні законні підстави для врахування оскаржуваних періодів роботи до стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону України №1058
08 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
08 лютого 2021 року від відповідача витребуванні докази.
15 березня 2021 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 31 березня 2021 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 31 березня 2021 року, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач свого представника у судове засідання, яке відбулося 31 березня 2021 року, не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цих Кодексом строків розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 (а.с.8-12).
10 грудня 2020 року позивач звернувся до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №4341 про призначення пенсії. До вищевказаної заяви були додані наступні документи: паспорт та ІПН , трудова книжка, військовий квиток, диплом, довідки про стаж від 22 травня 2014 року №195/4 та від 14 травня 2018 року №309, копія наказів про атестацію робочих місць, довідки про заробітну плату від 22 травня 2014 року №194/4 та від 16 січня 2020 року №44, довідка про взятті на облік внутрішньо переміщеної особи від 10 грудня 2020 року №1443054313 (а.с.58-59).
Рішенням Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14 грудня 2020 року №4341 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Вищезазначене рішення обґрунтовано тим, що довідки від 22 травня 204 року 22 травня 2014 року №195/4 та від 14 травня 2018 року №309 не можуть бути враховані при призначенні пенсії, оскільки вони видані у м. Донецьку більш ранньою датою і потребують перевірки що передбачено пунктом 3 статті 44 Закону України №1058. Оскільки архіви підприємств «Шахта імені О.О. Скочинського», «Шахта імені О.Ф. Засядька» та «Шахта імені Є.Т. Абакумова» на яких позивачу видані вищевказані довідки на території м. Донецьк на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноважень, перевірити достовірність інформації в наданих довідках неможливо. Період проходження військової служби неможливо зарахувати з огляду на те, що у військовому квитку не зазначена дата початку проходження військової служби. Крім того в рішенні зазначено що період навчання з 08 вересня 1989 року по 16 березня 1991 року враховано до страхового стажу роботи згідно диплому від 18 березня 1991 року серії НОМЕР_4 . Періоди роботи з 17 березня 1991 року по 18 травня 1991 року, з 20 травня 1993 року по 31 грудня 1998 року, з 15 липня 2000 року по 18 липня 2000 року, з 14 грудня 2000 року по 31 грудня 2000 року враховано до страхового стажу згідно трудової книжки від 03 вересня 1990 року серія НОМЕР_5 . Періоди роботи з 01 червня 2006 року по 06 червня 2006 року, з 25 грудня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 05 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року враховано до страхового стажу згідно даних Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5). Періоди роботи з 01 січня 1999 року по 14 липня 2000 року, з 19 липня 2000 року по 13 грудня 2000 року, з 01 січня 2001 року по 29 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 24 грудня 2006 року, з 01 січня 2007 року по 14 лютого 2008 року, з 26 лютого 2008 року 04 грудня 2008 року. З 01 січня 2009 року по 12 січня 2011 року, з 26 січня 2011 року по 31 серпня 2014 року, з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року враховано до пільгового стажу роботи за списком №1 згідно даних в відомостях по спеціальному стажу (Форма ОК-5)(а.с.24-28).
У трудовій книжці позивача НОМЕР_5 (а.с.13-17) за спірні періоди містяться наступні відомості:
Щодо роботи на «Шахта імені Є.Т. Абакумова» промислового об'єднання «ДОНБАСВУГІЛЛЯ»:
- 16 березня 1991 року переведений електромонтером підземним з повним робочим днем у шахті (наказ №222/п від 21 березня 1991 року);
- 18 травня 1991 року звільнений в зв'язку з призовом до лав Радянської Армії відповідно до пункту 3 статті 36 КЗОТ УССР (наказ №391/п від 21 травня 1991 року);
- з 29 травня 1991 року по 04 травня 1993 року служба в Армії (військовий квиток № НОМЕР_6 );
- 20 травня 1993 року прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду видобувної дільниці з повним робочим днем у шахті (наказ №269н від 21 травня 1993 року);
- присвоєно 5 розряд електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті (наказ №166п від 01 березня 1996 року);
- 14 липня 2000 року звільнений відповідно до статті 38 КЗОТ України за власним бажанням (наказ №549к від 13 липня 2000 року).
Щодо роботи на «Шахта імені О.Ф. Засядька»:
- 19 липня 2000 року прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №1206к від 19 липня 2000 року);
- 01 травня 2001 року присвоєно перший розряд підземного електрослюсаря з повним робочим днем у шахті (наказ №745к від 04 травня 2001 року);
- 29 травня 2006 року звільнений за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗОТ України (наказ №985к від 29 травня 2006 року).
Щодо роботи на Відокремлений підрозділ «Шахта імені Олександра Олександровича Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»:
- 07 червня 2006 року прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті на дільниці по видобутку вугілля (наказ №133к від 05 червня 2006 року);
- 14 лютого 2008 року звільнений за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗОТ України (наказ №25к від 14 лютого 2008 року).
Щодо роботи на Відокремлений підрозділ «Шахта імені Е.Т. Абакумова» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»:
- 26 лютого 2008 року прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті на дільниці по видобутку вугілля №1 (наказ №133 від 25 лютого 2008 року );
- 12 січня 2011 року звільнений за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗОТ України (наказ №19к від 14 січня 2011 року).
Щодо роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта імені О.О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»:
- 26 січня 2011 року прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті на дільниці по видобутку вугілля (наказ №12л від 25 січня 2011 року);
- 13 травня 2011 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті на дільниці по видобутку вугілля (наказ №58л від12 травня 2011 року);
- 05 жовтня 2017 року звільнений в зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді, у результаті погіршення стану здоров'я, яке перешкоджає роботі, пункт 2 статті 40 КЗОТ України, з виплатою одноразової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат як пенсіонеру (наказ 159л від 06 жовтня 2017 року).
У матеріалах справі наявні довідка від 22 травня 2014 року №195/4, яка видана Відокремленим підрозділом «Шахта імені Е.Т. Абакумова» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», довідка від 14 травня 2018 року №309к яка видана підприємством «Шахта імені О.Ф. Засядька» та від 17 травня 2018 року №275 яка видана Відокремленим підрозділом «Шахта імені О.О.Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (а.с.31-37), з яких вбачається що ОСОБА_1 працював на роботах, які передбачені списком №1.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пункту 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-ІV Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, в редакції постанови КМ №341 від 10.05.2018, затверджений «Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років»
Пунктом 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-ІV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з Порядком №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, за приписами наведених пунктів уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
За результатами судового розгляду встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_5 , поданій позивачем, відомості про роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, внесені відповідно до вимог Інструкції, крім того, містяться всі необхідні оформлені належним чином відомості про займану посаду і період виконуваної роботи для підтвердження стажу роботи на підприємствах «Шахта імені Є.Т. Абакумова» промислового об'єднання «ДОНБАСВУГІЛЛЯ», «Шахта імені О.Ф. Засядька», Шахта імені О.О.Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», Відокремлений підрозділ «Шахта імені Е.Т. Абакумова» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».
Окрім того, як вбачається з виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача форми ОК-5 (а.с.141-146), сформованої відповідачем, у період 1999 - 2014 роки, позивач має спеціальний стаж за кодом ЗПЗ013А1.
Згідно із довідником категорій страхувальників, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Додаток 3)
код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України наявні відомості, що позивач у спірних періодах працював на підземних роботах з повним робочим днем, - за списками робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, професія електрослюсар підземним з повним робочим днем під землею, за якою працював позивач, передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Щодо довідок, які надав позивач на підтвердження свого трудового стажу, та відмови відповідача брати ці довідки до уваги при призначенні пенсії в зв'язку з тим, що вони видані на непідконтрольній території, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Разом з цим, не проведення перевірки підприємства, яким видано довідку, не є підставою для неврахування такої довідки при обчислення розміру пенсії за віком на пільгових умовах при призначенні пенсії.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» (далі - Закон №1207-VII) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, суд зазначає, що Відокремлений підрозділ «Шахта імені Е.Т. Абакумова» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», «Шахта імені О.Ф. Засядька» та Відокремлений підрозділ «Шахта імені О. О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», 'не є органами або особами, що створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом у розумінні положень статті 9 Закону Закон №1207-VII, а позивач не може бути позбавлений свого права через захоплення незаконними озброєними формуваннями окремих районів Донецької області.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією окремих територій Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на призначення пенсії з підстави знаходження підприємств та підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності призначення та/або перерахунку пенсії.
За наведених підстав, суд приймає до уваги інформацію, що міститься у спірних довідках, наданих позивачем на підтвердження пільгового стажу та заробітної плати за період 1991- 2017 роки.
Стосовно вимог про включення до пільгового стажу строкової військової служби суд зазначає наступне.
Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і абзац 2 частини 1 статті 2 Закону № 2232).
Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі та час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_5 позивач працював з 16 березня 1991 року по 18 травня 1991 року електрослюсарем підземним на підприємстві «Шахта імені Є.Т. Абакумова» та був звільнений в зв'язку з призовом до лав Радянської Армії, тому період проходження військової служби також має бути зарахований до пільгового стажу позивача.
Суд відхиляє доводи відповідача, відкладені ним у відзиві, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та не ґрунтується на нормах чинного законодавства
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд дійшов висновку що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача потворно розглянути заяву позивача від 10 грудня 2020 року №4341 про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 16 березня 1991 року по 18 травня 1991 року, службу в Армії з 29 травня 1991 року по 04 травня 1993 та періодів роботи з 20 травня 1993 року по 14 липня 2000 року, з 19 липня 2000 року по 29 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 14 лютого 2008 року, з 26 лютого 2008 року по 12 січня 2011 року, з 26 січня 2011 року по 05 жовтня 2017 року.
Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в судовому рішенні, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом, судовий збір, сплачений останнім, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103; код ЄДРПОУ 42171290) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасування рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14 грудня 2020 року №4341 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2020 №4341 року призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 16 березня 1991 року по 18 травня 1991 року, службу в Армії з 29 травня 1991 року по 04 травня 1993 та періодів роботи з 20 травня 1993 року по 14 липня 2000 року, з 19 липня 2000 року по 29 травня 2006 року, з 07 червня 2006 року по 14 лютого 2008 року, з 26 лютого 2008 року по 12 січня 2011 року, з 26 січня 2011 року по 05 жовтня 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повний текст рішення складено 07 квітня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко