02 квітня 2021 року Справа № 160/17450/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного науково-виробничого підприємства “Стіл-груп” до відповідача 1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії, відповідача 2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.12.2020 представник Приватного науково-виробничого підприємства “Стіл-груп” звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача 1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2: Державної податкової служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2202853/24441045 від 04.12.2020;
-зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 08.10.2020 року датою її фактичного отримання, тобто 28.10.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства. Також вказує, що на вимогу контролюючого органу, після зупинення реєстрації податкової накладної, позивачем надані письмові пояснення разом з документами, що стали підставою для складення податкової накладної, проте, відповідні документи не були взяті Комісією до уваги, у зв'язку з чим прийнято оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні. Цією є ухвалою було встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію ухвали суду про відкриття провадження та позовну заяву з додатками по справі Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 09.03.2021, що підтверджується розпискою про отримання документа, отже відповідачем 1 та відповідачем 2 відзив на позовну заяву подано у строк, тобто протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали - 25.03.2021.
Так, 25.03.2021 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на наступне. В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що платником подано до Єдиного реєстру податкових накладних на реєстрацію податкову накладну №1 від 08.10.2020 на загальну суму 150862,80 грн, у т.ч ПДВ 25143,80 грн. з номенклатурою товару - алюмінієвий сплав АК5М на підприємство ТОВ "КОЛЬОРМЕТ-ГРУП" (код 41830256). За результатами розгляду Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, наданих платником прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №2202853/24441045 від 04.12.2020, у зв'язку з наданням платником копій документів, складених з порушеннями законодавства. Крім того, відповідно до п.8 Постанови від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» ПНВП «Стіл-груп» (код 24441045) включено до переліку ризикових платників - 31.08.2020 року. Комісія контролюючого органу при прийнятті оскаржуваного рішення діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом здійснює перевірку поданих платником податку копій документів.
25.03.2021 до суду від представника відповідача 2 - Державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву. Щодо зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №1 від 08.10.2020 датою її фактичного отримання ДПС України вказує про те, що державні органи та осіб, уповноважених на виконання функції держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному державному органу та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення, а отже позовні вимоги ПНВП «Стіл-груп» про зобов'язання ДПС України зареєструвати вищезазначену податкову накладну є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є передчасним.
Ухвалою суду від 25.03.2021 було задоволено клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну відповідача 1 на належного - відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).
До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів, які викладені відповідачем 1 та відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ПНВП «Стіл-груп» є виробничим підприємством із основним видом діяльності - виробництво алюмінієвого сплаву (чушки) із брухту алюмінію. Позивач є виробником алюмінієвих сплавів з 2000 року, підприємством реального сектору економіки, власником виробничого обладнання, власником сертифікованої спектральної лабораторії, а також виробничого комплексу в оренді для ведення господарської діяльності. На підприємстві працює 13 осіб на постійній основі, нараховується заробітна плата, нараховуються та утримуються податки. Підприємство завжди вчасно подає звітність та сплачує податки.
Позивач купує алюмінієвий прокат та різну продукцію із алюмінію на території України для виробництва алюмінієвих сплавів у різних постачальників. Позивач завжди перевіряє своїх контрагентів у всіх можливих відкритих засобах інформації, в тому числі на сайті ДПС України.
16.06.2020 ПНВП «Стіл-груп» отримано рішення № 23670 про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет. У даному рішенні зазначено про відповідність ПНВП «Стіл-груп» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків (наявність податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції). Проте, яка саме податкова інформація свідчить про ризиковість ПНВП «Стіл-груп», у даному рішенні не зазначено. В графі рішення, в якій повинна бути надана ця інформація значиться про додатки, але жодних додатків до рішення ПНВП «Стіл-груп» отримано не було.
Між позивачем та ТОВ «Кольормет-Груп» 01.09.2020 року був укладений договір поставки № 01/09/20. За цим договором позивачем поставлена АК5М за накладною № 08/10/1 від 08.10.2020 у кількості 2,078 тон на загальну суму 150862,80 грн., в т.ч. ПДВ 25143,80 грн. За фактом постачання зазначеного товару, відповідно до приписів Податкового кодексу України, позивачем було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 08.10.2020.
Однак, згідно отриманої квитанції № 1 від 28.10.2020 (реєстраційний номер документу 9279459278) податкову накладну прийнято, реєстрація зупинена. Причина відмови в реєстрації за обома накладними: «Платник податку відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку». Позивачу також запропоновано надати пояснення та документи, проте не зазначено, які саме. У зв'язку з цим для здійснення реєстрації податкових накладних ПНВП «Стіл-груп» 24.11.2020 були надані відповідачу пояснення щодо суті проведених операцій. До пояснень були долучені усі можливі первинні документи. Отримання пояснень з копіями всіх документів (69 додатків) підтверджується повідомленням про надання пояснень та копій документів № 2 від 27.11.2020 (квитанція № 2 від 27.11.2020 № 9314331429).
Натомість, 04.12.2020 позивачем отримане рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2202853/24441045. Причиною прийняття зазначеного рішення вказано надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Не зважаючи на позначку у формі рішення «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)», жодна інформація в цій графі не зазначена.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних»(далі - Порядок № 1246, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимоги Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, серед іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165(далі - Порядок № 1165).
Пунктом 4 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Згідно пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до змісту пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019(далі - Порядок№ 520), прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі по тексту - комісія регіонального рівня). У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктом 11 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Як вбачається зі змісту квитанції від 29.10.2020 контролюючим органом було сформовано висновки, що платник податку відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Так, додатками № 1, № 3 до Порядку № 1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій.
Пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, що міститься в додатку 1 до Порядку № 1165, передбачає наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
В свою чергу, додатком 3 до Порядку № 1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій, з аналізу яких слідує, що такого критерія ризиковості здійснення операцій, як «наявна податкова інформація щодо участі у схемах формування та розповсюдження ризикового податкового кредиту» не визначено Порядком № 1165, тому у контролюючого органу були відсутні підстави віднесення позивача до ризикових платників податків.
Разом з тим, у вищевказаній квитанції фіскальним органом запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Однак, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містять в собі мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як і не містять доказів наявності податкової інформації, що свідчать про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланням на відповідні документи.
Крім того, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містить вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов'язки щодо реєстрації податкової накладної.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Суд звертає увагу на той факт, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 819/330/18.
Як свідчать матеріали справи, позивачем подано до контролюючого органу пояснення та відповідні документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій з Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області, які в повній мірі повністю розкривають зміст та обсяг господарської операції.
Комісією центрального рівня (ДПС), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на вищевказане повідомлення позивача та додані до нього документи, підтверджуючі факти, викладені у повідомленні, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається з вказаного рішення, останнє не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, наявна податкова інформація щодо участі у схемах формування та розповсюдження ризикового податкового кредиту.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 2202853/24441045 від 04.12.2020.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08.10.2020 №1, складену ПНВП «Стіл-груп», суд зазначає наступне.
Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
В даному випадку, зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні датою їх подання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.
Суд також враховує, що чинним законодавством покладено на Державну податкову службу України обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, подану ПНВП «Стіл-груп» податкову накладну № 1 від 08.10.2020 датою її фактичного подання, тобто 28.10.2020.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява приватного науково-виробничого підприємства «Стіл-груп» підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується копією платіжного доручення №675 від 23.12.2020.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1051,00 підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та у сумі 1051,00 грн. з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.
З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3600 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позовних вимог та складністю справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача представляв адвокат Карпенко Олександра Володимирівна, який надавав правову допомогу на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 17.08.2018 року (Серія ДП №3817).
В підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №0110 від 01.10.2018 року, копію тарифів на послуги з надання правової допомоги від 01.10.2018 року; копію акту наданих послуг від 02.02.2021 року за договором про надання правової допомоги №0110 від 01.10.2018 року.
Відповідно до розділу 3 Гонорар та порядок розрахунків. договору про надання правової допомоги №0110 від 01.10.2018 року, Бюро виконує доручення Клієнта в рамках цього Договору на його усне чи письмове звернення, залежно від характеру доручення та обставин його виконання. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Додатку 1 до цього /Договору. У випадку зміни тарифів, Сторони підписують нову редакцію Додатку № 1, при цьому попередня редакція втрачає чинність з моменту підписання нової. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Бюро позитивного результату, якого бажає Клієнт. Факт наданих послуг серед іншого може підтверджуватися актом наданих послуг, який складається Бюро та передається Клієнту не пізніше п'ятого числа кожного календарного місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги. Клієнт зобов'язаний підписати наданий акт протягом двох робочих днів, або надати Бюро письмову мотивовану відмову від його підписання в цей же строк. У випадку не надання Клієнтом такої мотивованої відмови, послуги вважаються ним прийнятими в повному обсязі без зауважень в день отримання акту, а оплата в такому випадку здійснюється на підставі одностороннього акту наданих послуг та рахунку Бюро. У випадку, якщо сторони не складають акт наданих послуг, факт надання послуг також може підтверджуватися будь-якими інтими документами, які свідчать про виконання даного Договору; у такому випадку оплата Клієнтом послуг Бюро здійснюється по факту наданих послуг на підставі виставленого рахунку Бюро. Клієнт сплачує гонорар не пізніше десятого числа кожного календарного місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги, шляхом перерахування належних до оплати сум на поточний рахунок Бюро, зазначений в цьому Договорі. Клієнт здійснює відшкодування Бюро фактичних: витрат або їх попередню оплату в день отримання відповідної вимоги від Бюро. У разі дострокового припинення надання послуг за Договором, Клієнт оплачує фактично надані послуги, обсяг і вартість яких визначається Актом наданих послуг, до встановленої фактичної дати припинення Договору.
Відповідно до тарифів на послуги з надання правові допомоги від 01.10.2018 року на підставі п. 3.2. Договору про надання правової допомоги, Сторони погодили наступні тарифи на надання правової допомоги Адвокатом Клієнту: 1) вартість однієї години надання послуг складає 600,00 (Шістсот гривень 00 копійок); 2) сума гонорару подвоюється у разі надання Бюро послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні.
Відповідно до акту наданих послуг від 02.02.2021 за договором про надання правової допомоги №0110 від 01.10.2018 року загальна вартість наданих послуг за грудень 2020 - січень 2021 склала 14400,00 грн. Сплата даних послуг підтверджена платіжним дорученням від 04.02.2021 року №712 у сумі 14400,00 грн.
Між тим, ПНВП «Стіл-груп» у поданому до суду клопотанні про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу зазначило про те, справа № 160/17450/20 потребувала вивчення вузькопрофільного законодавства та підзаконних актів, судової практики. Справа має вагоме значення для позивача, оскільки систематичні порушення з боку посадових осіб відповідача створюють суттєві перешкоди для здійснення господарської діяльності позивача. Позивачем заявлено багато позовних вимог, що випливають з одних підстав, але є різними за своєю суттю. Як детально визначено в акті наданих послуг, адвокатом витрачено 6 годин активної роботи для підготовки до розгляду справи, узгодження правової позиції з клієнтом, складання та подання позовної заяви. Зазначені витрати часу повністю відповідають критерію реальності. Так, позовна заява містить 7 сторінок тексту, а предмет спору є дуже вузькопрофільним, тому зазначені в актах години на її написання - досить короткий проміжок часу навіть на фізичний набір такого тексту. Підготовка додатків до позову - це також окрема робота, яка не подвоює складання позовної заяви. Відповідно до п. 3.2. Договору про надання правової допомоги та Додатку 1, вартість однієї години роботи складає 600,00 грн. (шістсот гривень 00 копійок). Розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою справи до розгляду, збором доказів, складанням, оформленням та поданням позовної заяви, становить 3600,00 грн., (із розрахунку 6 годин * 600,00 грн.) та підтверджується ордером на надання правової допомоги, укладеним договором про надання правової допомоги № 0110 від 01.10.2018 року, актом наданих послуг від 01.02.2021 року, платіжним дорученням від 04.02.2021 про сплату послуг за договором.
Так, позивачем до позовної заяви додано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги №0110 від 01.10.2018 року, копію тарифів на послуги з надання правової допомоги від 01.10.2018 року; копію акту наданих послуг від 02.02.2021 за договором про надання правової допомоги №0110 від 01.10.2018 року; копію платіжного доручення №712 від 04.02.2021; копію ордера від 08.09.2020 року (Серія АЕ №1035050); копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 17.08.2018 року (Серія ДП №3817).
Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.
Оскільки, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджено належними та допустимими доказами, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, тому на них поширюється правило щодо розподілу судових витрат.
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1800 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань, та в сумі 1800 грн. підлягають стягненню з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Приватного науково-виробничого підприємства “Стіл-груп” (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, кім. 31, код ЄДРПОУ 24441045) до відповідача 1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658), відповідача 2: Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2202853/24441045 від 04.12.2020.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 08.10.2020 року датою її фактичного отримання, тобто 28.10.2020 року.
Стягнути на користь приватного науково-виробничого підприємства «Стіл-груп» (ЄДРПОУ 24441045) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн. за рахунок бюджетних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії (код ЄДРПОУ 44118658).
Стягнути на користь приватного науково-виробничого підприємства Стіл-груп (ЄДРПОУ 24441045) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393).
Стягнути на користь приватного науково-виробничого підприємства Стіл-груп (ЄДРПОУ 24441045) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1800 грн. (одна тисяча вісімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії (код ЄДРПОУ 44118658).
Стягнути на користь приватного науково-виробничого підприємства Стіл-груп (ЄДРПОУ 24441045) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1800 грн. (одна тисяча вісімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко