08 квітня 2021 року Справа № 160/1684/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Головне управління), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладену в листі 0400-010303-8/13936 від 01.02.2021 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу період роботи з 14.04.1983 року по 09.09.1999 рік, на посаді водія міського пасажирського транспорту та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за вислугу років з моменту настання права на пенсію, як водію міського пасажирського транспорту, з часу звернення з відповідною заявою за призначенням пенсії, тобто з 16 січня 2021року, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 січня 2021 року він звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умов згідно п. 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши при цьому необхідні документи. Листом відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.02.2021 року за №0400-010303-8/13936, йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зазначено: «згідно архівної довідки № П-764 від 18.12.2020 року, за період з 24.01.1983 по 09.09.1999 рік, працював на посаді слюсаря по ремонту автомобілів, водієм автоколони в «Павлоградському АТП 11208. просимо звернутися до відділу обслуговування громадян №23 (сервісний центр) для направлення на розгляд Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань підтвердження пільгового стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Після надходження рішення комісії мій пільговий стаж буде переглянуто». Відділом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. З вказаним рішенням відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивач не погоджується, вважає, що це рішення зачіпає його право виходу на пенсію, у зв'язку з чим, він вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23.02.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно записів трудової книжки та архівних довідок, виданих Архівним відділом виконавчого комітету Павлоградської міської ради, ОСОБА_1 протягом періоду з 14.04.1983 по 09.09.1999 працював в Павлоградському автотранспортному підприємстві 03113 (реорганізовано в ВАТ “Павлоградське АТП 11208”) водієм 3-1 класу (будь-яких марок автобусів). Вищезазначена трудова книжка не містить записів про те, що позивач у спірні періоди працював водієм, зайнятим в міських пасажирських перевезеннях. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2002 по справі про банкрутство №Б 15/147/01 - юридичну особу ВАТ «Павлоградське АТП 11208» (ЄДРПОУ 03113561) ліквідовано. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про ліквідацію ВАТ «Павлоградське АТП 11208» (ЄДРПОУ 03113561) зроблено 29.11.2002 року. Тобто, ВАТ «Павлоградське АТП 11208» ліквідовано, у зв'язку з банкрутством, без правонаступника. З огляду на вищезазначене Головне управління не має законних підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 14.04.1983 по 09.09.1999 до пільгового стажу.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши віку 58 років, звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.02.2021 року №0400-010303-8/13936 позивача повідомлено, що згідно наданої архівної довідки від 18.12.2020 № П- 764 за період з 24.01.1983 по 09.09.1999р. позивач працював на посаді слюсаря по ремонту автомобілів, водієм автоколони в “Павлоградському АТП 11208”. Враховуючи всі документи, які були надані для призначення пенсії, стаж позивача становить 34 роки 3 місяці 3 дні. Відділом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Також запропоновано позивачу звернутися до відділу обслуговування громадян №23 (сервісний центр) для направлення на розгляд Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань підтвердження пільгового стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Після надходження рішення комісії пільговий стаж позивача буде переглянуто.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії позивач звернувся до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно з пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що правом на пенсійне забезпечення користуються водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 30 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення, про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення, відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Отже, зазначеним нормативно-правовим актом не встановлено вимогу щодо запису до трудової книжки особливого характеру роботи працівника.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якого у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно п. 20 Порядку 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємства.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , позивача прийнято в Павлоградське автотранспортне підприємство 03113 слюсарем з ремонту автомобілів 3 розряду з 24.01.1983 року; 14.04.1983 року його переведено водієм 3 класу на будь-які марки автобусів (наказ №76 від 14.04.1983); звільнено з роботи 09.09.1999 року (наказ №172 від 09.09.1999).
Крім того у трудовій книжці містяться записи про те, що Павлоградське АТП 03113 з 15.08.1986 року перейменоване в Павлоградське АТП 31208, наказом Мінавторансу УРСР №53 від 29.01.1988 року , з 01 лютого 1988 року Павлоградське АТП -31208 перейменовано в Павлоградське АТП-11208, наказом №12/157 від 13 лютого 1996 року, по регіональному відділенню фонду Держмайна України по Дніпропетровській області, Павлоградське АТП- 11208 перейменовано у ВАТ «Павлоградське АТП-11208».
У довідці від 15.11.2002 року №181, яка видана ОСОБА_1 , зазначено, що позивач працював, далі мовою оригіналу «в ОАО «Павлоградское АТП - 11208» полный рабочий день водителем городского пассажирского автотранспорта/автобуса с 14.04.1983 по 09.09.1999р. Стаж работы в этой должности составляет 16 лет 04 месяца, 25 дней».
Згідно архівної довідки про трудовий стаж роботи ОСОБА_1 , виданої архівним відділом Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № П-764 від 18.12.2020 року, в архівному фонді Відкрите акціонерне товариство “Павлоградське АТП 11208” є відомості:
- прийняти на роботу гр. ОСОБА_1 в “Павлоградське автотранспортне підприємство 11208” “слесарем по ремонту автомобилей 3-го разряда в реммастерскую” (так в документі) з 24 січня 1983 року (наказ № 16/к від 24.01.1983);
- перевести «водителя - стажера ОСОБА_1 с реммастерской в автоколонну №6 для проведения стажировки, автобус ЛиАЗ-677 №56-62 (так в документі) з 14 квітня 1983 року (наказ № 76/1 від 14.04.1983);
- присвоїти « ОСОБА_1 водителю автоколонны №6 присвоить квалификацию водителя 2 класса» (так в документі) з 01 травня 1988 року (наказ № 99 к.л.с. від 03.05.1988);
- присвоїти « ОСОБА_1 водителю автоколонны №6 присвоить квалификацию водителя 1 класса» (так в документі) з 01 лютого 1989 року (наказ № 24/КЛС від 31.01.1989);
- звільнити з роботи ОСОБА_1 “водителя АК-2по собственному желанию, ст.38 КзоТ Украины” з 09 вересня 1999 року (наказ № 170-к від 07.09.1999).
На підставі наказів з особового складу за 1983-1999 роки підтверджено наступне: сумісництва посад не було, відпустки без збереження заробітної плати не було.
В архівному фонді ВАТ “Павлоградське АТП 11208” є відомості про реорганізацію АТП 03113 в АТП 31208 на підставі наказу № 432 від 14.08.1986, в подальшому його реорганізовано з 01.02.1988 в АТП 11208, а потім у ВАТ „Павлоградське АТП 11208” згідно наказу регіонального відділення ФДМ України № 12/157 від 13.02.1996 року.
З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що у вказаний період часу позивач працював водієм автобусів, зайнятих пасажирськими перевезеннями у межах міста Павлограда з повним робочим днем, тобто, на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Твердження відповідача стосовно того, що трудова книжка не містить записів про те, що позивач у спірні періоди працював водієм, зайнятим в міських пасажирських перевезеннях спростовується довідкою від 15.11.2002 року №181, в якій зазначено, що позивач працював, далі мовою оригіналу «в ОАО «Павлоградское АТП - 11208» полный рабочий день водителем городского пассажирского автотранспорта/автобуса с 14.04.1983 по 09.09.1999р. Стаж работы в этой должности составляет 16 лет 04 месяца 25 дней».
Твердження відповідача щодо ліквідації ВАТ «Павлоградське АТП 11208», у зв'язку з банкрутством, без правонаступника, як підставу для відмови в призначенні пенсії, судом відхиляються, оскільки вищевказані обставини не слугували підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії та не зазначені в рішенні відповідача, викладеного листом від 01.02.2021 року №0400-010303-8/13936.
Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також Постанова № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до пункту 2 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви виходячи з тих обставин, що склалися.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що органом Пенсійного фонду не вичинялися дії щодо з'ясування та підтвердження факту наявності у позивача стажу за спірні періоди роботи, як то передбачено положеннями чинного пенсійного законодавства.
За наведених обставин суд вважає, протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладену в листі 0400-010303-8/13936 від 01.02.2021 року, а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу період роботи з 14.04.1983 року по 09.09.1999 рік, на посаді водія міського пасажирського транспорту та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за вислугу років з моменту настання права на пенсію, як водію міського пасажирського транспорту, з часу звернення з відповідною заявою за призначенням пенсії, тобто з 16 січня 2021року, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень дії якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладену в листі 0400-010303-8/13936 від 01.02.2021 року
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Наб. Перемоги, 26) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладену в листі 0400-010303-8/13936 від 01.02.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу період роботи з 14.04.1983 року по 09.09.1999 рік, на посаді водія міського пасажирського транспорту та
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах за вислугу років з моменту настання права на пенсію, як водію міського пасажирського транспорту, з часу звернення з відповідною заявою за призначенням пенсії, тобто з 16 січня 2021року, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2021 року.
Суддя О.М. Неклеса