07 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1119/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Ескарго» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Ескарго» (далі - ТзОВ «Органік Ескарго») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.03.2019 №№ 0002131402, 0002141402.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Органік Ескарго», контролюючим органом складено акт перевірки №2189/14-02/38373510 від 08.02.2019, яким встановлено порушення вимог статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 (зі змінами та доповненнями) ТзОВ «Органік Ескарго» не подана Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.10.2018.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 01.03.2019 №0002131402 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і статті 4 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у розмірі 30 421,87 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.03.2019 №0002141402 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і статті 16 Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» у розмірі 170,00 грн.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно застосував штрафні санкції передбачені Законом №185/94-ВР, так як факт перерахунку валютної виручки (28.01.2019), його фіксація (08.02.2019) та призначення штрафних санкцій (01.03.2019) були здійсненні після набрання чинності Законом України «Про валюту і валютні операції» від 07.07.2018.
Вказав, що 02.01.2019 Правлінням Національного банку України постановою №5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення від 02.01.2019 №5).
Відповідно до пункту 21 розділу 2 Положення від 02.01.2019 №5 на даний час граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Враховуючи наведене, наразі підстави настання юридичної відповідальності суб'єкта господарювання у сфері валютного законодавства, а саме в частині строків здійснення розрахунків за валютними операціями (збільшення строків із 180 днів до 365 днів) свідчить про пом'якшення відповідальності юридичної особи.
Відтак, норми Положення від 02.01.2019 №5 набрало чинності від 07.02.2019 разом із новим Законом «Про валюту і валютні операції», в силу статті 58 Конституції України, розповсюджується на правовідносини щодо строків розрахунків за валютними операціями, які виникли до набрання чинності вказаним законом, в тому числі і на спірні правовідносини.
Представник позивача зазначив, що оскільки 28.01.2019 покупець здійснив перерахунок валютної виручки на рахунок ТзОВ «Органік Ескарго» на 314 день після відвантаження товару, тому позивачем не порушено вимог чинного законодавства у сфері ЗЕД, зокрема, граничних термінів розрахунків (365 днів), на момент встановлення і фіксації порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та притягнення позивача ГУ ДПС у Волинській області до відповідальності (акт №2189/14-02/38373510 від 08.02.2019, податкові повідомлення-рішення від 01.03.2019 №0002131402 та від 01.03.2019 №0002141402, після набрання чинності нових актів та граничних термінів розрахунків у сфері ЗЕД, що припиняють дію минулих).
Вважає, що неправильне застосування відповідачем норми законодавства при виявленні та фіксації правопорушення, свідчить про безпідставність застосування до ТзОВ «Органік Ескарго» фінансових санкцій та протиправність вищезазначених податкових повідомлень-рішень.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що правовідносини, зазначені позивачем у позові врегульовані Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, постановою Правління НБУ від 13.12.2016 №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93, оскільки вказані нормативно-правові акти були чинними на момент укладання та виконання позивачем та контрагентом зовнішньоекономічного контракту.
Із введенням в дію з 07.02.2019 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII вищезазначені нормативні акти втратили чинність.
Представник відповідача вказав, що станом на час укладання та виконання позивачем і його контрагентом умов зовнішньоекономічного контракту порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами ЗЕД експортно-імпортних операцій був визначений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).
Зазначив, що особами, які можуть бути суб'єктом визначеного статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» правопорушення, є резиденти (крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО на період її проведення). Отже саме на резидентів, а не на їх контрагентів покладений обов'язок із забезпечення фінансової дисципліни в частині зарахування виручки на їх валютні рахунки, у тому числі і шляхом ініціювання відповідних судових чи арбітражних процедур. У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Експортно-кредитного агентства, суду, міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою (заявою) про стягнення з фірми контрагента вказаної заборгованості з приводу не отриманої оплати за поставлений товар.
Вважає, що діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною. Позивач мав право звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи з питань неналежного виконання контрагентом зобов'язання за експортним контрактом, проте цього не вчинив, а заходи відповідальності, які передбачені Законом України «Про валюту і валютні операції» розповсюджуються на ті правовідносини, які виникають під час його дії, тобто з 07.02.2019. З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
У відповіді на відзив представник позивача не погоджується із твердженнями представника відповідача, що норми Закону України «Про валюту і валютні операції» який встановлює нові терміни у сфері ЗЕД поширюються на правовідносини, які виникли під час його дії з 07.02.2019, оскільки відповідач не врахував, що дія нормативного акту починається з моменту набрання ним чинності, а не введення в дію.
Вказав, що нa момент здійснення покупцем перерахунку на виконання умов договору купівлі-продажу №09.11.2017 від 09.11.2017 на рахунок ТзОВ «Органік Ескарго» валютної виручки та складання акту перевірки №2189/14-02/38373510 від 08.02.2019, винесення податкових повідомлень-рішень від 01.03.2019 №0002131402, від 01.03.2019 №0002141402 (тобто, на момент виникнення спору), Закон України «Про валюту і валютні операції» набрав чинності (від 07.07.2018).
Вважає, що відповідач неправомірно застосував штрафні санкції передбачені Законом «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», так як факт перерахунку валютної виручки - 28.01.2019, його фіксація - 08.02.2019 та призначення штрафних санкцій - 01.03.2019, були здійсненні після набрання чинності Законом України «Про валюту і валютні операції» від 07.07.2018.
Враховуючи зазначене, представник позивача просив адміністративний позов задовольнити.
В запереченні на відповідь на відзив представник відповідача вказав, що на момент укладання та виконання позивачем і його контрагентом умов зовнішньоекономічного контракту порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами ЗЕД експортно-імпортних операцій був визначений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).
Закон України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018, набрав чинності 07.07.2018 та був введений в дію 07.02.2019 відповідно до пункту 1 статті 16 цього Закону: «Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через сім місяців з дня набрання чинності». Тому, лише 07.02.2019 із введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII вищезазначені нормативні акти втратили чинність.
Крім того, представник відповідача зазначив, що діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною. Позивач мав право звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи з питань неналежного виконання контрагентом зобов'язання за експортним контрактом, проте цього не вчинив.
Також вказав, що Конституційний суд у рішенні від 09.02.1999 в справі №1-рп/99 зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті. Однак, в Законі України «Про валюту і валютні операції» відсутні положення про надання їм зворотної сили в часі в частині, яка стосується пом'якшення відповідальності за раніше вчинені порушення.
Отже, ті заходи відповідальності, які передбачені Законом України «Про валюту і валютні операції» розповсюджуються на ті правовідносини, які виникають під час його дії, тобто з 07.02.2019.
Враховуючи вищевикладене представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ТзОВ «Органік Ескарго» та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відсутні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «Органік Ескарго» код ЄДРПОУ 38373510, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.01.2021; види діяльності: 01.49 Розведення інших тварин (основний), 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг, 02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів, 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (а.с.34)
На підставі наказу №308 від 25.01.2019 з 28.01.2019 по 01.02.2019 було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Органік Ескарго» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
За результатами перевірки складений акт позапланової виїзної перевірки від 08.02.2019 №2189/14-02/38373510, яким зафіксоване порушення позивачем статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 (зі змінами та доповненнями) ТзОВ «Органік Ескарго» не подана Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.10.2018 (а.с.53-55).
Перевіркою було встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу №09.11.2017 від 09.11.2017 за період перевірки, ТзОВ «Органік Ескарго» було відвантажено «AHAPOL» Andrzej Gajos (05-870 Mazowieckie Blonie Debowka 61D, Polska) згідно МД UA205090/2018/020370 від 20.03.2018 - продукти тваринного походження: сухі роги оленя та їх лом, необроблені, без надання форми на суму 9900 польських злотих (76 390,71 грн.).
В порушення статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) кошти в сумі 9900,00 польських злотих надійшли на валютний рахунок ТзОВ «Органік Ескарго» 28.01.2019, граничний термін надходження валютної виручки 16.09.2018, тобто з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері ЗЕД на 134 дні.
01.03.2019 на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 08.02.2019 №2189/14-02/38373510 контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення №0002141402, яким застосував до ТзОВ «Органік Ескарго» штрафну санкцію у сумі 170,00 грн. та №0002131402, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 30 421,87 грн. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності (а.с.61-62).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
З введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (далі Закон №2473) з 07.02.2019 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР втратив чинність.
Згідно частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Положення частини 8 статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2473 встановлюють, що установи, суб'єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.
Пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 №7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).
Таким чином, якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені Законом №185 було порушено до дати введення в дію Закону №2473, то застосовуються строки й відповідальність визначені Законом №185.
Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 01.03.2019 №0002131402, останнє було прийнято з огляду на встановлення порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу, статті 4 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» .
Нарахування позивачу пені у розмірі 30 421,87 грн (за договором купівлі-продажу від 09.11.2017 №09.11.2017) відбулось за період з 28.01.2019 по 01.02.2019.
Тобто, відповідачем встановлено порушення 180-денного строку розрахунків операції резидента за договором купівлі-продажу від 09.11.2017 №09.11.2017, які були допущені до 07.02.2019, при цьому пеня нарахована за періоди в яких діяв Закон №185.
Як вже зазначалося, частина 8 статті 16 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2473 передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів.
До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указ Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.
При цьому, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в наведеному переліку відсутній у той час, як саме за порушення строків, визначених статтею 1 цього закону, можливе нарахування пені, у зв'язку з чим, після 07.02.2019 пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 наведеного закону нараховуватися не може.
Що стосується нарахування пені на підставі частини п'ятої статті 13 Закону №2743, то останнє можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею. Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.
В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону №2473, а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07.02.2020. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743 до цієї дати неможливе.
Таке застосування законів у часі відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України.
Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Також у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/1999 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Під час існування спірних правовідносин Закон №185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому за період після 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону №185 є неправомірним.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку щодо протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002131402 від 01.03.2019 в частині застосування пені в сумі 30 421,87 грн та необхідності його скасування в цій частині.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення №0002141402 від 01.03.2019, оскільки відповідачем доведене вчинення позивачем до дня введення в дію Закону України «Про валюту та валютні операції» порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», заходи відповідальності, передбачені законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень, були застосовані обґрунтовано.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що права позивача були порушені виключно в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням №0002131402 від 01.03.2019, в якій позов підлягає до задоволення, в той час як щодо податкового повідомлення-рішення №0002141402 від 01.03.2019, відповідачем доведено правомірність його винесення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2 270,00 грн., що підтверджуються платіжним дорученням від 29.01.2021 №89 (а.с.48).
Оскільки суд задовольняє позов частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір у сумі 1135,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01 березня 2019 року №0002131402.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Ескарго» (45612, Волинська область, селище міського типу Торчин, вулиця Незалежності, будинок 8, код ЄДРПОУ 38373510) судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук