м. Вінниця
08 квітня 2021 р. Справа № 120/766/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у незастосуванні п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанови № 704) при обчисленні починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року; зобов'язання відповідача з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 Постанови № 704, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні починаючи з 01.01.2019 року по 25.03.2019 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року; зобов'язати відповідача з 01.01.2019 року по 25.03.2019 року включно, вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача відповідно до п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 Постанови № 704 виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 рік та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язати відповідача сплатити недоплачені суми грошового забезпечення відповідача за період з 01.03.2018 року по 25.03.2019 року з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до Постанови № 704 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 рік та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.03.2019 року № 115 його звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), а наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.03.2019 року № 32 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач зазначає, що відповідно до п. 242 Указу Президента України від 10.02.2008 року № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, проте повного розрахунку позивач не отримав. Тому 24.11.2020 року позивач звернувся із запитом до відповідача, в якому просив, перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 25.03.2019 рік. Однак відповідач листом від 18.12.2020 за вих. № 350/118/4088/пс відмовив позивачеві у здійсненні таких виплат, посилаючись на відсутність правових підстав для цього. Зазначені дії відповідача позивач вважає незаконними, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 08.02.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.02.2021 року за вх. № 8268 представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають. По суті спірних правовідносин пояснив, що п. 4 Постанови № 704 (в редакції, що була чинною до 24.02.2018) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 (в редакції від 24.02.2018) установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. У вказаних примітках зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата (на чому наполягає позивач) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином, примітки до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не узгоджуються з п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII. Отже, вони не можуть бути застосовані для перерахунку отриманого позивачем грошового забезпечення. Крім того, відповідач звертає увагу суду на дію в часі норм законодавства. За загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали. Відтак примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в цьому випадку п. 4 Постанови № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує. Таким чином, на думку відповідача, примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень, а відтак застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови КМУ № 704, а саме п. 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб. Відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу на посаді офіцера відділу забезпечення (геоінформаційного) у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на всіх видах забезпечення у відповідача.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.03.2019 року № 115 позивача звільнено з військової служби у запас за пп. «б» відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.03.2019 року № 32 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.03.2019 року та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК Вінницької області.
24.11.2020 року позивач звернувся із запитом до відповідача, в якому просив надати довідку про фактично отримане грошове забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.03.2019 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення помісячно, надати інформацію про розмір тарифної сітки за посадою позивача за період з 01.03.2018 року по 25.03.2019 року, перерахувати та виплатити йому перераховане, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти за період з 01.03.2018 року по 25.03.2019 року.
Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, лисом за вих. № 350/118/4088/пс від 18.12.2020 року відмовив у здійсненні таких виплат, посилаючись на відсутність правових підстав для цього.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" та іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення згаданих вище осіб входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У силу правила ч. 3 ст. 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Ч. 4 ст. 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018 року.
Так, Постановою № 704 затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
П. 4 Постанови № 704 (в редакції чинній до 24.02.2018 року) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Перевіряючи правомірність визначення відповідачем розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача (на момент звільнення позивач займав посаду «офіцера відділу забезпечення (геоінформаційного) військової частини» та мав військове звання "старший лейтенант") суд враховує лист відповідача від 18.12.2020 за № 350/118/4088/пс, відповідно до якого старшому лейтенанту визначено тарифний розряд "20".
Відповідно до Додатку 1 до Постанови № 704 (Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу)) тарифному розряду "20" відповідає тарифний коефіцієнт 2,56.
У примітці 1 до цього Додатку передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Згідно з Додатком 14 до Постанови № 704 (Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу)) військовому званню "старший лейтенант" відповідає тарифний коефіцієнт 0,68.
У примітці до цього Додатку передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Відповідно до п. 8, 9 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
Згідно зі статтями 7, 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 2018 року - 3723 гривні.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2019 року, складав 1853 гривні, відповідно до статті 8 цього ж Закону розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становив 4173 гривні.
Відтак, згідно з позицією відповідача, розмір посадового окладу позивача за відповідною посадою станом на 01.03.2018 року склав 4 510 грн. 72 коп. (1762 грн. Х 2,56), розмір окладу за військовим званням склав 1 200 грн. 00 коп. (1762 Х 0,68),.
Натомість, за доводами позивача, для розрахунку слід брати не розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018 року, а 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2018 року, що складало 1861,50 грн. (3723 грн х 50%), станом на 01.01.2019 року, що складало 2086,50 грн. (4173 грн х 50%), та станом на 01.01.2020 року, що складало 2361,50 грн. (4723 грн х 50%), як це передбачено примітками до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704.
Відтак, за розрахунками позивача з заокругленням, з 01.01.2018 року розмір його посадового окладу за відповідною посадою мав становити 4770 грн. 00 коп. (1861,50 грн х 2,56), розмір окладу за військовим званням склав 1 265 грн. 00 коп. (1861,50 грн х 0,68).
Станом на 01.01.2019 року розмір його посадового окладу за відповідною посадою мав становити 5 340 грн. 00 коп. (2086,50 Х 2,56), розмір окладу за військовим званням склав 1 420 грн. 00 коп. (2086,50 Х 0,68).
При цьому позивач зазначає, що дії відповідача щодо неврахування при обчисленні з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року грошового забезпечення на підставі визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Оцінюючи такі доводи, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Постановою КМУ від 06.09.2005 року № 870 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
У п. 6, 11, 14, 15 цих Правил зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується, зокрема, у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта.
Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.
Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб'єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов'язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.
Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.
У п. 20 Правил наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.
Так, згідно з абз. 7 пп. 2 п. 20 Правил в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Пп. 6 п. 20 Правил передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.
Відповідно до п. 24 Правил метою підготовки проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України є їх приведення у відповідність з прийнятими законами, актами Президента України, а також забезпечення взаємоузгодження норм окремих актів Кабінету Міністрів України.
Як передбачено п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Суд зазначає, що Постанова № 704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України, відповідно до ч. 4 ст. 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Як вбачається зі структури Постанови № 704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).
У п. 4 постановляючої частини Постанови № 704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
Так, відповідно до норми п. 4 Постанови № 704 на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Постановою № 103 до п. 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.
Суд зауважує, що п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тому згідно з Постановою КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для перерахунку його пенсії, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, обґрунтовані посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704, суд відхиляє, оскільки ці примітки не містять норм права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII.
Окрім того, суд звертає увагу на дію в часі норм законодавства. За загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Як зазначив Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий нормативний акт скасовує положення нормативного акта, прийнятого раніше, якщо обидва ці акти регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Відповідний підхід, зокрема, застосований Верховним Судом під час винесення постанови від 21.11.2018 року у справі № 700/668/16-а, в якій суд визнав, що суб'єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов'язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов'язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.
Отже, враховуючи те, що Додатки 1 і 14 до Постанови № 704 затверджені 30.08.2017 року, а п. 4 цієї ж постанови змінено 21.02.2018 року на підставі Постанови № 103, то пріоритетним в цьому випадку є положення саме п. 4 Постанови № 704.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач, здійснивши розрахунок розміру грошового забезпечення позивача за нормами, чинними на 01.03.2018 року, правильно розрахував розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та за особливості проходження військової служби, а також премії, за відповідною посадою.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 640/21496/18, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 року у справі № 1.380.2019.005240 (провадження № А/857/549/20), постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2020 року у справі № 340/2390/19, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 року у справі № 120/879/20-а, від 03.09.2020 року у справі № 120/1999/20-а та від 17.12.2020 року у справі № 560/3045/20.
Відтак, оскільки відповідач діяв правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня відповідного року, на переконання суду, відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача щодо незастосування пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року та на 01.01.2019 року, відповідно позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 Постанови № 704, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язання відповідача сплатити недоплачені суми грошового забезпечення відповідача за період з 01.03.2018 року по 25.03.2019 року з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до Постанови № 704 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 рік та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 рік, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, які полягають у незастосуванні п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 Постанови № 704 при обчисленні починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно та з 01.01.2019 року по 25.03.2019 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого відповідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року відмовлено, відповідно позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно та з 01.01.2019 року по 25.03.2019 року включно вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 Постанови № 704, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого відповідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти задоволенню не підлягають як похідні.
З цих же мотивів не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача сплатити недоплачені суми грошового забезпечення відповідача за період з 01.03.2018 року по 25.03.2019 року з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до Постанови № 704 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 рік та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 рік.
При прийнятті рішення у даній справі суд враховує, що відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Керуючись Конституцією України, ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" , Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ЗУ "Про Державний бюджет України на 2019 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 року та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 при обчисленні починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 з урахуванням 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року; зобов'язання відповідача з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 Постанови № 704, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні починаючи з 01.01.2019 року по 25.03.2019 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 з урахуванням 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 з 01.01.2019 року по 25.03.2019 року включно, вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 відповідно до п. 1 Примітки до Додатку 1 та п. 1 Примітки до Додатку 14 Постанови № 704 виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 рік та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 сплатити недоплачені суми грошового забезпечення відповідача за період з 01.03.2018 року по 25.03.2019 року з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до Постанови № 704 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 рік та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 рік відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.04.2021 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна