07 квітня 2021 р. Справа № 120/2448/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов,
24.03.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Грушко Ж.В., подана від імені та в інтересах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - позивач, Якушинецька сільська рада) до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Вінницький РВ ДВС) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Клименко Лариси Дмитрівни (далі - Клименко Л.Д. ) від 03.03.2021:
- про відкриття виконавчого провадження № 64662967;
- про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн у виконавчому провадженні № 64662967;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 64662967 в сумі 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 30.04.2020 № 431 про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язано Якушинецьку сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_4 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, комунальної форми власності, яка межує поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520682500:03:004:0124 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), яка розташована на території Якушинецької сільської ради, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду.
02.02.2021 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/5345/20-а на виконання вказаного судового рішення в зобов'язальній частині. 03.03.2021 за заявою стягувача державний виконавець Клименко Л.Д. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 64662967 з виконання цього виконавчого листа, а також постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 200,00 грн.
Позивач вважає оскаржувані постанови протиправними та зазначає, що заява стягувача про відкриття виконавчого провадження датована 23.02.2021, а датою її завантаження разом з виконавчим документом до автоматизованої системи виконавчого провадження - 01.03.2021. Однак в порушення вимог ч. 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавчого провадження № 64662967 прийнята відповідачем лише 03.03.2021.
Крім того, позивач зазначає, що Якушинецька сільська рада надсилала державному виконавцю пояснення, у яких повідомила про фактичне виконання рішення суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а. Так, позивач звертає увагу на те, що після набрання 05.01.2021 рішенням суду законної сили, 02.02.2021 відбулося засідання Комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Якушинецької сільської ради, на якому було повторно розглянуто клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та рекомендовано відмовити зазначеній особі у наданні відповідного дозволу. Надалі висновок комісії був затверджений рішенням 5 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради від 12.03.2021.
Отже, на думку позивача, рішення суду у справі № 120/5345/20-а було виконане Якушинецькою сільською радою ще до відкриття виконавчого провадження № 64662967, а тому оскаржувані постанови державного виконавця підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 8 ст. 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Всупереч вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви позивач не додав документ про сплату судового збору у встанолвлених законом порядку і розмірі.
Разом з тим, 25.03.2021 до суду надійшла заява представника позивача про долучення письмових доказів (вх. № 15884/21), до якої додано платіжне доручення № 115 від 22.03.2021 про сплату Якушинецькою сільською радою судового збору в розмірі 6810,00 грн.
Таким чином, позивач самостійно усунув недоліки позовної заяви до вирішення судом питання про залишення позовної заяви без руху.
Відтак ухвалою суду від 29.03.2021 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Цією ж ухвалою:
1) відмовлено у прийнятті додаткових письмових пояснень представника позивача від 25.03.2021;
2) задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів та вирішено витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 64662967;
3) встановлено відповідачу 2-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, визначеному статтею 162 КАС України;
3) залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача стягувача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та встановлено їй 2-денний строк з дня отримання ухвали для подання пояснень щодо позову з дотриманням правил, визначених частинами другою-четвертою статті 162 КАС України.
Крім того, ухвалою суду від 29.03.2021 відмовлено у задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанов державного виконавця Клименко Л.Д. ВП № 64662967 від 03.03.2021 про стягнення з Якушинецької сільської ради виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 200,00 грн.
05.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що на адресу Вінницького РВ ДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду, виданого 02.02.2021 у справі № 120/5345/20-а, згідно з яким Якушинецьку сільську раду зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, комунальної форми власності, яка межує поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520682500:03:004:0124 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), яка розташована на території Якушинецької сільської ради, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду.
03.03.2021 державним виконавцем Клименко Л.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64662967 за вказаним виконавчим документом, якою боржнику встановлено строк, протягом якого боржнику необхідно виконати рішення суду в самостійному порядку. Одночасно з цієї постановою також винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Копії зазначених постанов надіслані на адреси сторін виконавчого провадження.
11.03.2021 від Якушинецької сільської ради до Вінницького РВ ДВС надійшов лист № 10-02/353 від 10.03.2021, в якому боржник просить закрити виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, на підтвердження чого надано проект рішення ради про повторний розгляд клопотання ОСОБА_3 і порядок денний сесії ради від 12.03.2021.
Крім того, 16.03.2021 на електронну адресу Вінницького РВ ДВС за підписом сільського голови Романюка В.С. надійшло рішення Якушинецької сільської ради № 236 від 12.03.2021 щодо розгляду клопотання ОСОБА_3 .
Відтак відповідач зазначає, що боржник фактично та в повному обсязі виконав рішення суду справі № 120/5345/20-а вже після відкриття виконавчого провадження, а оскаржувані постанови винесені державним виконавцем правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.
05.04.2021 на виконання вимог ухвали від 29.03.2021 відповідач надав суду засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 64662967.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а, яке набрало законної сили 05.01.2021, частково задоволено ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Якушинецької сільської ради від 30.04.2020 № 431 про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язано Якушинецьку сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, комунальної форми власності, яка межує поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520682500:03:004:0124 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), яка розташована на території Якушинецької сільської ради, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
02.02.2021 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/5345/20-а з виконання вищезазначеного судового рішення у зобов'язальній частині.
01.03.2021 стягувач ОСОБА_1 звернулась до Вінницького РВ ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду на підставі цього виконавчого листа.
03.03.2021 державний виконавець Клименко Л.Д. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 64662967 з виконання рішення суду у справі № 120/5345/20-а про зобов'язання Якушинецької сільської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, комунальної форми власності, яка межує поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520682500:03:004:0124 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), яка розташована на території Якушинецької сільської ради, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Одночасно з вказаною постановою державним виконавцем винесено також постанову від 03.03.2021 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн, а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 64662967 в сумі 200,00 грн.
Супровідними листами від 03.03.2021 за №№ 13917/18.3-24/12, 13929/18.3-24/12 та 13930/18.3-24/12 відповідач направив вищезазначені постанови сторонам виконавчого провадження, в тому числі позивачу як боржнику.
Водночас, як зазначає позивач у позовній заяві, копії цих постанов Якушинецька сільська рада отримала 09.03.2021.
11.03.2021 за вх. № 4513/18.3-23 на адресу Вінницького РВ ДВС надійшов лист Якушинецької сільської ради за № 10-02/353 від 10.03.2021, в якому позивач просить закрити виконавче провадження № 64662967, посилаючись на фактичне виконання рішення суду. До листа позивач додав проект рішення сільської ради від 12.03.2021 (без номера) про повторний розгляд клопотання ОСОБА_3 , а також порядок денний сесії ради від 12.03.2021.
16.03.2021 за вх. № 4779/18.3-23 електронними засобами зв'язку до Вінницького РВ ДВС надійшло рішення 5 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради № 236 від 12.03.2021 за підписом сільського голови Романюка В.С. "Про розгляд клопотання ОСОБА_3 ".
В рішенні зазначено, що сільська рада, розглянувши клопотання ОСОБА_3 , рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а, рішення 42 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради № 390/3 від 20.03.2020 "Про надання дозволу ГУ Національної поліції у Вінницькій області на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування", правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 617/763/16-ц, керуючись ст. 12, п. 1 ст. 83, п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", вирішила відмовити ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з невідповідністю вимогам законів, оскільки надання двом окремим особам дозволу на розробку проекту землеустрою суперечить вимогам землеустрою.
19.03.2021 поштою Якушинецька сільська рада надіслала до Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Клименко Л.Д. від 03.03.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64662967, про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн у виконавчому провадженні № 64662967 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 64662967 в сумі 200,00 грн.
Вирішуючи справу по суті, суд керується такими мотивами.
Спірні правовідносини передусім регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII визначено обов'язкові реквізити виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника-фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб-платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 64662967 став виконавчий лист, виданий 02.02.2021 Вінницьким окружним адміністративним судом у справі № 120/5345/20-а про зобов'язання Якушинецької сільської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, комунальної форми власності, яка межує поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520682500:03:004:0124 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), яка розташована на території Якушинецької сільської ради, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Водночас, як видно зі змісту вказаного виконавчого листа, він відповідає обов'язковим вимогам до виконавчого документа та оформлений з дотриманням таких вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу-боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Також в силу вимог ч. 4 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:
1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов'язані з ним особи;
2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;
3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;
4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
Таким чином, законом визначено чіткий перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження та випадки, за наявності яких виконавець не може прийняти до виконання поданий йому виконавчий документ.
Натомість під час розгляду справи відповідних підстав (випадків) судом не встановлено. Отже, у відповідача не було законних перешкод для прийняття до виконання виконавчого листа, виданого судом 02.02.2020 в адміністративній справі № 120/5345/20-а.
При цьому суд зауважує, що сам позивач, обґрунтовуючи неправомірність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 64662967, не зазначає, як саме, на його думку, мав би вчинити виконавець, або яке саме рішення мав прийняти, отримавши заяву стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання вищевказаного виконавчого документа.
Щодо обов'язку стягувача зі сплати авансового внеску, як обов'язкової передумови для початку примусового виконання судового рішення, то відповідні положення ч. 2 ст. 26 Закону № 1404-VIII визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019, а отже, втратили свою чинність.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
З наведеного суд робить висновок, що державний виконавцем зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ, який оформлено з дотримання вимог закону, і якщо відсутні законні підстави для його повернення стягувачу, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.
Позивач звертає увагу суду на те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 64662967 була винесена відповідачем з порушенням строку, визначеного ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII.
Суд погоджується з вказаними твердженнями позивача, адже, як видно з матеріалів виконавчого провадження, заява стягувачки ОСОБА_1 надійшла на адресу Вінницького РВ ДВС 01.03.2021 (понеділок), тоді як державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження 03.03.2021, тобто через один робочий день, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII.
Втім, таке порушення, на думку суду, не впливає на правомірність відповідного рішення державного виконавця та не дає підстав для його скасування.
При цьому суд враховує, що позивач жодним чином не обґрунтував як саме вплинув факт несвоєчасного винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на його права та обов'язки, або, тим паче, чим порушив законні права позивача як сторони виконавчого провадження.
У постанові від 22.05.2020 (справа № 825/2328/16) Верховний Суд вказав наступне:
"Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Тобто, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом з тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18.
Враховуючи наведене, суд вважає, що доводи позивача в частині недотримання державним виконавцем строку винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не можуть бути самостійною підставою для скасування такого рішення.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.
Згідно з частиною 4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).
Відтак, наведені приписи свідчать про те, що стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
За змістом положень частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною третьою статті 40 Закон № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення; про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем приймається постанова про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Водночас в розумінні положень Закону № 1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.
Судом встановлено, що 03.03.2021 державним виконавцем Вінницького РВ ДВС Клименко Л.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64662967 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/5345/20-а від 02.02.2021.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника (позивача у справі) виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн.
Розмір стягнутого з боржника виконавчого збору відповідає вимогам ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, статусу боржника (який є юридичною особою) та характеру рішення суду, що підлягає примусовому виконанню (рішення покладає на боржника обов'язок вчинити певні дії, тобто має немайновий характер).
При цьому з матеріалів виконавчого провадження видно, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а виконано не було.
Так, судом з'ясовано, що на виконання зазначеного судового рішення Якушинецька сільська рада повторно розглянула клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою лише 12.03.2021, тобто вже після отримання 09.03.2021 копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 64662967.
Рішенням 5 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради № 236 від 12.03.2021 "Про розгляд клопотання ОСОБА_3 " у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Отже, датою виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а слід вважати саме 12.03.2021, тоді як оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору була винесена державним виконавцем 03.03.2021 одного з відкриття виконавчого провадження № 64662967.
Позивач вказує на те, що 02.03.2021 клопотання ОСОБА_3 було розглянуте Комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Якушинецької сільської ради, на якому вирішено відмовити у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Тому, на думку позивача, Якушинецька сільська рада виконала рішення суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а ще до відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.
Однак суд з такими доводами позивача не погоджується та зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
В силу положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Також статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відтак орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Таким чином, у даному випадку рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а слід вважати виконаним саме з моменту прийняття Якушинецькою сільською радою рішення № 236 від 12.03.2021 за результатами повторного розгляду клопотання ОСОБА_3 .
Водночас висновок Комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Якушинецької сільської ради від 02.03.2021 не є рішенням органу місцевого самоврядування та має рекомендаційний характер під час прийняття такого рішення на сесії відповідної ради.
Додатково суд враховує, що:
по-перше, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 120/5345/20-а набрало законної сили ще 05.01.2021, що свідчить про те, що у позивача було достатньо часу для його самостійного виконання;
по-друге, про хід виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі № 120/5345/20-а позивач повідомив відповідача лише 11.03.2021 та 16.03.2021, тобто вже після відкриття виконавчого № 64662967 та винесення оскаржуваної постанови від 03.03.2021 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Суд наголошує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Посилання позивача на те, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення суд вважає безпідставними, оскільки положеннями статті 27 Закону № 1404-VIII прямо передбачений обов'язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що відповідач, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, діяв правомірно та у відповідності до частини 4 статті 27 Закону № 1404-VIII.
Щодо постанови про стягнення розміру мінімальних витрат, то за змістом позовної заяви протиправність цієї постанови позивач обґрунтовує тим ж самими доводами, що стосуються постанови про стягнення виконавчого збору.
Оцінку таким доводам судом вже надано. Попри це, суд вважає необхідним зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частинами другою, третьою статті 42 Закону № 1404-VIII передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок державного виконавця винести постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, окрім випадків, коли такі витрати з боржника не стягуються, який під час розгляду цієї справи судом не встановлено.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що під час розгляду справи не підтвердився факт порушення законних прав та інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
З огляду на вимоги статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04330021, місцезнаходження: вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222);
2) представник позивача: адвокат Грушко Жанна Вячеславівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: вул. Соборна, 72, оф. 113, м. Вінниця, 21050);
3) відповідач: Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 35003932, місцезнаходження: вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, 21009)
4) третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку: тел. НОМЕР_3 (згідно з матеріалами справи № 120/5345/20-а)).
Повне судове рішення складено 07.04.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович