м. Вінниця
08 квітня 2021 р. Справа № 120/1760/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, отримує пенсію по віку зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням" з врахуванням норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон від 28.02.1991 № 796-ХІІ). Позивач вважає, що з 01.10.2017 відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону від 28.02.1991 № 796-ХІІ та з урахуванням архівної довідки №3-24-47421-24-30, №3-24-47424-24-30, №3-24-47426/24-30 від 13.06.2016, Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс та від 23.05.1986 № 1031 має право на перерахунок пенсії, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
29.03.2021 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними. Зокрема зазначає, що в матеріалах пенсійної справи позивача відсутня довідка про грошове забезпечення, так як того вимагає ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Натомість наявна довідка від 13.06.2016 за №3-24-4721, що підтверджує відсутність права у ОСОБА_1 на перерахунок пенсії згідно ч. 1 ст. 59 Закону №796.
Відповідач звертає увагу, що в судовому порядку вирішувалось питання перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно вищезазначеної довідки. Зокрема, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №120/1728/19-а скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019, яким було задоволено аналогічні позовні вимоги позивача, щодо здійснення перерахунку відповідно до ст. 59 Закону №796. Таким чином, оскільки Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №120/1728/19-а вже з'ясовано обставини по суті перерахунку пенсії по ч. 1 ст. 59 Закону №796, то зазначений факт не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи, тому вважає, що спір по справі 120/1760/21-а - відсутній.
Щодо позовних вимог стосовно проведення перерахунку пенсії згідно ч. 1 ст. 59 Закону №796 з урахуванням Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та від 23.05.1986 №1031, то відповідач зазначив, що на органи Пенсійного фонду України покладені функції з призначення та виплати пенсій, а функції визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі їх компетенції. Визначення підстав та порядку встановлення розмірів грошового забезпечення належить до виключної компетенції підприємств, установ та організацій.
У вказаних Розпорядженнях визначаються розмір складових грошового забезпечення при здійсненні наслідків ліквідації на Чорнобильській АЕС, які висвітлюються в довідці та в подальшому передані до органів Пенсійного фонду України для перерахунку. З огляду на викладене, Головне управління не наділене повноваженнями визначення розміру грошового забезпечення позивача.
Відповідачем на виконання вимог ухвали від 09.03.2021 до відзиву додано пенсійну справу позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Вінницькою облдержадміністрацією 22.07.1993, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Згідно довідки Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату від 02.04.2019 № 728, ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в лавах Збройних сил СРСР в період з 13.05.1982 по 15.05.1984, а в період з 14.08.1987 по 30.09.1987 військовозобов'язаний запасу, матрос ОСОБА_1 , був призваний на спеціальні військові збори у військову частину НОМЕР_2 , де приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 , позивач в період з 14.08.1987 по 30.09.1987 в складі військової частини 43187 року під час проходження спеціальних військових зборів приймав участь у ліквідації наслідків аварії в Чорнобильської АЕС. Відповідний запис завірений підписом начальника штабу підполковником Яким та штампом військової частини НОМЕР_2 . Доза опромінення - 9,304 бер.
Вищезазначені відомості також додатково підтверджуються архівною довідкою від 15.06.2016 № 1207/06-33-2/02-1 галузевого державного архіву Міністерства оборони України та архівною довідкою від 23.03.2016 № 2/53079, що ОСОБА_1 знаходився в списку військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , яка виконувала особливо важливе урядове завдання по ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Як слідує з довідки Вінницького виробничо-художнього об'єднання «Вінничанка» від 29.04.1993 № 7/7-313, ОСОБА_1 згідно наказу від 13.08.1987 №83-к направлений до військового комісаріату на ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС.
Поряд з цим, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, військовослужбовцю.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у відповідності до частини 1 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, військовослужбовцю з 01.10.2017.
Однак, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 скасовано та прийнято постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відмовлено.
30.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії як військовослужбовцю з 01.10.2017 з урахуванням Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, від 23.05.1986 № 1031 та архівної довідки №2/12977 від 17.05.2016, №7/7-313 від 29.04.1993.
Листом від 09.11.2020 №4776-4865/З-02/8-0200/20 відповідач повідомив, що в матеріалах пенсійної справи міститься архівна довідка встановленого зразка від 13.06.2016 №3-24-4721, видана архівним відділом Вінницької міської ради за період роботи з 1984 по 2000 роки, відповідно до якої і проводиться розрахунок пенсії позивача. Перерахунок пенсії на умовах двоскладової формули може бути здійснений на підставі довідки встановленого зразка про заробітну плату. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Повідомлено, що пенсія позивачу призначена та виплачується у відповідності до норм чинного законодавства України.
Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду із цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до ст. 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком передбачені ст. 26 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону №796 пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Статтею 51 Закону №796 визначено, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, пенсійне забезпечення осіб є гарантією стабільного та належного життя пенсіонерів. Державою гарантується особливий захист прав та інтересів осіб, які безпосередньо брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або ж постійно проживали чи проживають на території, яка постраждала внаслідок цієї трагедії. Це стосується й пенсійного забезпечення таких осіб. Так, таким особам гарантується право на пенсію за віком та на її перерахунок. Разом з тим порядок та розміри пенсійних виплат визначаються виключно положеннями чинного законодавства.
Як встановлено судом, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №120/1728/19-а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 скасовано та прийнято постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відмовлено.
Тобто, у судовому рішенні апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для проведення позивачеві перерахунку та виплати пенсії у відповідності до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як військовослужбовцю з 01.10.2017. Тож вирішення даного питання в межах розгляду даної справи не є можливим, адже вже було вирішено у справі № 120/1728/19-а.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тож при розгляді цієї справи судом приймаються до уваги встановлення судом обставини щодо відсутності підстав для проведення позивачеві перерахунку та виплати пенсії у відповідності до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2017 без додаткового доказування цього з огляду на його преюдиціальність, що являє собою прийняття без доказування та перевірки фактів, які були встановленні процедурно іншим судом в іншій справі.
За таких обставин, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.10.2017 у відповідності до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс та від 23.05.1986 № 1031 та архівної довідки №3-24-47421-24-30, №3-24-47424-24-30, №3-24-47426/24-30 від 13.06.2016, то суд зазначає, що така задоволенню також не підлягає, оскільки при прийнятті судового рішення у справі № 120/1728/19-а вирішувалося питання щодо права позивача на проведення відповідного перерахунку. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу з 01.10.2017 у відповідності до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
В той же час в межах даної адміністративної справи зміст спірних правовідносин стосується питання щодо документів та складових з яких необхідно обчислювати пенсію позивача при проведенні відповідного перерахунку, тобто до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлення факту наявності достатніх підстав застосовувати Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, від 23.05.1986 № 1031-рс та архівної довідки №3-24-47421-24-30, №3-24-47424-24-30, №3-24-47426/24-30 від 13.06.2016.
А відтак питання щодо документів та складових, з яких необхідно обчислювати пенсію позивача при проведенні перерахунку є похідними від підстав для проведення позивачеві перерахунку та виплати пенсії у відповідності до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, частиною четвертою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У своєму рішенні Конституційний Суд України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.
Таким чином, право позивача на заробітну плату у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою шляхом видання нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року.
Після аварії на ЧАЕС 26.04.1986 Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів.
У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 року №10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "таємно" з низки нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Після зняття грифа "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів:
- розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року №964;
- постанови Ради Міністрів СРСР від 07.05.1986 року №524-156;
- розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року №1031;
- постанови Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 року №655-195;
- постанови Ради Міністрів УРСР від 10.06.1986 року №207-7 та інші.
У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986 "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший).
У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).
Згідно з розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року №964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ. При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувалось виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладу на військовим або спеціальним званням (абзац перший).
Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05.06.1986 №665-195 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища", надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964. Оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводилась відповідно у чотири, - три - і двократному розмірах, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), установленому за основним місцем роботи (абзац третій і четвертий пункту 1).
Отже, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи.
Таким чином, саме роботодавець повинен видати позивачеві довідку про розмір грошового забезпечення за спірний період лише на підставі даних розрахункового листа та з урахуванням розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 та від 23.05.1986 №1031-рс.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі №2-а/576/29/14, Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17.
З матеріалів справи вбачається, що за позивачем в період його перебування на спеціальних військових зборах з ліквідацією аварії на ЧАЕС, за ним на підприємстві, з якого він був призваний на збори, зберігалось робоче місце та роботодавцем нараховувалась заробітна плата в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс. Відповідні обставини підтверджуються довідкою від 29.04.1993 №7/7-313.
У свою чергу, суд звертає увагу, що на органи Пенсійного фонду України покладені функції саме з призначення та виплати пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, а не, як помилково вважає позивач, функції з визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових.
Водночас, визначення підстав та порядку встановлення розміру грошового забезпечення належить до виключної компетенції підприємств, установ та організацій.
У розпорядженнях Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс та від 23.05.1986 № 1031, які позивач просить врахувати при перерахунку пенсії визначаються розмір складових грошового забезпечення при здійсненні наслідків ліквідації на Чорнобильській АЕС, які відображаються в довідці та подаються до органів Пенсійного фонду.
Крім того, при дослідженні матеріалів пенсійної справи, судом встановлено, що архівна довідка №3-24-47421-24-30, №3-24-47424-24-30, №3-24-47426/24-30 від 13.06.2016, яка подавалася позивачем 23.06.2016 до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, врахована відповідачем при розрахунку пенсії, що підтверджується відповідними розрахунками.
Відтак, підстави для врахування вказаної довідки відсутні, а твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Суд зазначає, що держава та її органи повинні діяти згідно спеціально дозвільного принципу - «заборонено все, що не дозволено законом». Тобто, на відміну від людини, яка може діяти на власний розсуд, не порушуючи при цьому встановлених законом заборон, державні органи і посадові особи не мають такої свободи у виборі моделі своєї поведінки. Вони зобов'язані діяти лише таким чином, як це прямо передбачено нормами права і лише в межах закріпленої за ними компетенції. Вчинення ж державним органом дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, в не передбаченій законом формі, або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними і незаконними.
Такий висновок узгоджується із нормою ч. 2 ст. 19 Конституції України якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та, як наслідок, відсутність підстав для встановлення судового контролю у даній справі.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Комар Павло Анатолійович