Ухвала
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 524/4013/16-ц
провадження № 61-18596ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 березня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними кредитного договору, додаткових договорів та договору іпотеки,
У травні 2016 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2008 року № ML-D05/047/2008 у розмірі 79 777,33 доларів США, що станом на 29 квітня 2016 року еквівалентно 2 009 313,95 грн.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати порушеним його право, як споживача фінансових послуг, визнати недійсними з моменту їх вчинення: кредитний договір від 28 липня 2008 року № ML-D05/047/2008, укладений між ним та банком, та додаток № 1 до вказаного договору; додаткові договори від 22 березня 2013 року № 1, від 26 травня 2014 року № 2 та від 26 січня 2015 року № 3 до кредитного договору від 28 липня 2008 року № ML-D05/047/2008; в порядку недійсності кредитного договору від 28 липня 2008 року № ML-D05/047/2008 визнати недійсним договір іпотеки від 28 липня 2008 року № PML-D05/047/2008, укладений між ним та банком.
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області рішенням від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, позов АТ «ОТП Банк» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2008 року № ML-D05/047/2008, яка станом на 29 квітня 2016 року складається із: заборгованості за кредитом («тіло кредиту») - 1 640 648,74 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 05 березня 2020 року - 65 915,98 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 25 лютого 2015 року до 28 квітня 2016 року включно - 345 009 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 05 березня 2020 року - 13 861,35 доларів США та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 30 139,71 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
11 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 березня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, ОСОБА_1 звертався з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке було мотивовано тим, що в судовому засіданні апеляційного суду 02 листопада 2020 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду від 02 листопада 2020 року він отримав 11 листопада 2020 року, на підтвердження наведеного надав супровідний лист апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, копію поштового конверту зі штрихкодовим ідентифікатором 3600115343384 та витяг з сайту «Укрпошта».
Також, ОСОБА_1 звертався з клопотанням про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги до 1 775 грн, яке було мотивовано тим, що він має незадовільний майновий стан, згідно з відомостями Пенсійного фонду України він за 2019-2020 роки не отримував дохід та не сплачував податків. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків його дохід за 2019 рік становив 205,83 грн, а за 2020 рік - 111,72 грн. Він не працює, постійно відвідує співбесіди щодо працевлаштування, його сім'ї матеріально допомагають родичи, оскільки вони мають двох неповнолітніх дітей, ліквідних цінних паперів, дивідендів не отримує та біткоїнів також не має, а також із-за хвороби дружини та сина витрачаються великі кошти на їх лікування. Крім того, він має великі борги по кредитній картці. Сума судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 60 279,42 грн значно перевищує 5 % від суми його річного доходу.
До клопотання заявником було додано: довідку про склад сім'ї; копію довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України щодо відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за звітній період 1998-1999 років та 2004-2011 років; копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 31 липня 2020 року № 2359, з якої вбачалося, що ОСОБА_1 отримав дохід за 3 квартал 2019 року у розмірі 205,83 грн, за 1, 2 та 4 квартал 2019 року - інформація про доходи відсутня; копію трудової книжки; копії свідоцтв про народження дітей; копії медичних довідок дружини та сина; копії виписок по карткам «Універсал Банк».
Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 березня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику слід було надати квитанцію (платіжне доручення) про сплату судового збору, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
У лютому 2021 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку повторно клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги до 1 775 грн, яке мотивовано тим, що згідно з відомостями Пенсійного фонду України він за 1-4 квартали 2019 року отримав суму доходу у розмірі 205,83 грн, а за 1-3 квартали 2020 року - 652,95 грн. Також, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків його дохід за 2019 рік становив 205,83 грн, а за 2020 рік - 111,72 грн. Крім цього, у зв'язку з пандемією COVID-19 йому ледве вистачає коштів на їжу та лікування. Оскільки, сума судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 60 279,42 грн значно перевищує розмір його річного доходу за попередній (2019) календарний рік, навіть враховуючи незначну матеріальну допомогу від родичів його дружини і навіть враховуючи його дохід за 2020 рік, вказаний розмір судового збору фактично позбавляє його можливості захистити свої права у Верховному Суді.
До клопотання ОСОБА_1 додано: оригінал довідки форми ОК-7 Пенсійного фонду України від 11 січня 2021 року, з якої вбачається, що індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 стосуються звітного 2011 року;
оригінал довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України від 11 січня 2021 року, з якої вбачається, що відомості про застраховану особу ОСОБА_1 стосуються звітного періоду 1998 року, 1999 року, 2004 року, 2005 року, 2006 року, 2007 року, 2008 року, 2009 року, 2010 року, 2011 року;
оригінал відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 13 січня 2021 року № 34/16-31-51-55-29 про суми виплачених доходів та утриманих податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12 січня 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав дохід за 3 квартал 2019 року у розмірі 205,83 грн, за 1, 2 та 4 квартали 2019 року - інформація про доходи відсутня;
оригінал відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 13 січня 2021 року № 37/16-31-51-55-29 про суми виплачених доходів та утриманих податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12 січня 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав дохід за 1 квартал 2020 року у розмірі 111,72 грн, за 2 квартал 2020 року - інформація про доходи відсутня, за 3 квартал - 186,39 грн, за 4 квартал - 354,84 грн.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
ОСОБА_1 є відповідачем за первісним позовом і позивачем за зустрічним позовом.
Аналіз змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що відповідачі у справі не є суб'єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів.
Водночас відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Враховуючи наведене, відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом. Тобто за вказаних обставин, з метою забезпечення права особи на судовий захист стаття 8 Закону України «Про судовий збір» може бути застосована за аналогією закону (частина дев'ята статті 10 ЦПК України) до іншої сторони спору.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для зменшення розміру судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу.
Констатація заявником скрутного майнового стану без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для зменшення розміру судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
ОСОБА_1 не надано даних про наявність рухомого чи нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо.
Обставини, зазначені ОСОБА_1 у клопотанні, та надані у їх підтвердження докази не є безумовною підставою для зменшення розміру судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю його скрутний майновий стан, тому у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає поверненню, оскільки її недоліки ОСОБА_1 не усунув, а саме - не надав квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 393 ЦПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
У відведений судом строк та станом на 08 квітня 2021 року вимоги ухвали заявником не виконано, недоліки касаційної скарги не усунуто, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 березня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 березня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев