Ухвала
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/10527/16
провадження № 61-4758ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фірми «SAEN» про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування майнової і моральної шкоди,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , Фірми «SAEN», в якому, з урахуванням доповнень до позовних вимог від 22 березня 2017 року, просив суд зобов'язати ФОП ОСОБА_2 замінити інвертор потужністю 3,0 кВт на інвертор потужністю 4,5 кВт в сонячній станції, що змонтована на будівлі по АДРЕСА_1 та стягнути з ФОП ОСОБА_2 та фірми «SAEN» у відшкодування матеріальної шкоди 25 187 грн та у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. Під час судового розгляду справи, позивач подав до суду розрахунок майнової шкоди і стверджував, що відповідач зобов'язаний сплатити йому 54 815 грн, що є вартістю електричної енергії недоотриманої ним внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Позов мотивовано тим, що 19 червня 2015 року між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 зобов'язалась поставити комплект обладнання, вказаний в специфікації № 1, а саме: фотоелектричні панелі LPK 250 - 10 шт., Інвертор HibridInverterSolarExpert 3000 - 1 шт., акумулятор GPL - 4 шт., монтажні конструкції і матеріали та провести монтажні роботи, а ОСОБА_1 зобов'язався прийняти обладнання та виконані роботи з монтажу і оплатити вартість обладнання і монтажних робіт.
11 серпня 2015 року сторони підписали акт приймання-передачі робіт з монтажу сонячної електростанції потужністю за сонцем 4,5 кВт на базі гібридного інвертора SolarExpert і фотомодулів LPK 250.
В порушення робочого проекту «Проектування фотоелектричних панелей на даху гаражу для вироблення електричної енергії по АДРЕСА_1 відповідачі встановили інвертор SolarExpert, 3000, замість Solar Expert, 4500, внаслідок чого з серпня 2015 року по травень 2019 року робота сонячної станції не відповідала технічним параметрам, тому замість 4,5 кВт виробляла максимум 3 кВт. Проаналізувавши технічну документацію на сонячну електростанцію, позивач виявив, що «встановлений інвертор технічно не перетворить постійну напругу 4,5 кВт в змінну напругу». Окрім того, позивач зазначає, що станцію змонтовано з недоліками, а саме - невірно встановлені акумулятори - 4 шт. по 1 кВт.
Посилаючись на викладені обставини, позивач стверджував, що внаслідок порушення відповідачем умов договору від 11 серпня 2015 року, сонячна станція за період з серпня 2015 року по травень 2019 року не виробила 5 926 кВт, що завдало йому збитків на суму 54 815 грн та моральну шкоду, розмір якої він оцінив в суму 50 000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду засобами поштового зв'язку з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Предмет спору, підстави позову, встановлені судами правовідносини та застосовані до них правові норми свідчать про те, що ця справа відноситься до справ про захист прав споживачів.
Справа № 520/10527/16 не є справою з ціною позову, що станом на 01 січня 2021 року перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).
Отже, відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України вказана справа є малозначною в силу закону.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.
Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що всі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фірми «SAEN» про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування майнової і моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев