Ухвала
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 181/272/20
провадження № 61-5479ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до об'єднаної територіальної громади Межівської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай),
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до Межівської селищної об'єднаної територіальної громади про визнання права на земельну частку (пай) задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 5,32 умовних кадастрових гектар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території об'єднаної Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного сільськогосподарського підприємства колишнього АТ «ім. Шевченка» Межівського району Дніпропетровської області.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області
в інтересах держави в особі Межівської селищної ради Дніпропетровської області на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року повернуто скаржнику.
Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави
в особі Межівської селищної ради Дніпропетровської області задоволено, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року скасовано.
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до об'єднаної територіальної громади Межівської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
03 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року (надійшла до суду 05 квітня
2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року він отримав 18 березня
2021 року, що підтверджено доказами.
За таких підстав строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додані копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 07 травня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць