Ухвала
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/21128/15
провадження № 61-3696 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Харківська міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , у якому просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та встановити межі між суміжними земельними ділянками, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за фактичним користуванням з урахуванням державних будівельних норм, а саме на відстані 1 метра від житлового будинку літ. «А-1», що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в бік земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2 по всій довжині між суміжними земельними ділянками.
Не погоджуючись із цим позовом, ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила зобов'язати ОСОБА_1 знести будівлю літ. «О» по АДРЕСА_1 , усунути порушення права користування земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_2 , встановити межу між суміжними земельними ділянками.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто порушення прав позивача ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_2 щодо користування належним їй майном шляхом встановлення земельного сервітуту відповідно до вимог статті 98 ЗК України для обслуговування зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А-1» та господарської будівлі сараю літ. «О» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 8,4 кв. м на земельній ділянці АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 для можливості проходу до житлового будинку літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_1 та його обслуговування, та площею 5,2 кв. м на земельній ділянці АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 для можливості проходу до сараю літ. «О» за адресою: АДРЕСА_1 та його обслуговування. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
ПостановоюХарківського апеляційного суду від 20 січня 2021 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 та розподілу судових витратскасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.
У березні2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове рішення про задоволення її позовних вимог, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі щодо усунення перешкод у користуванні суміжними земельними ділянками.
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявністьчи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Харківська міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара