Ухвала від 30.03.2021 по справі 1-24-7-5/297-06-7817

УХВАЛА

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 1-24-7-5/297-06-7817

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до якої приєднався ОСОБА_1

та Відкритого акціонерного товариства "Український інститут кранобудування", до якої приєдналося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

на ухвалу Господарського суду Одеської області (суддя Р.В. Волков) від 19.08.2020

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - А.І. Ярош, судді: Г.І. Діброва, Н.М. Принцевська) від 24.11.2020

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстільмаш"

до Відкритого акціонерного товариства "Холдінгова компанія "Краян"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (ГУ ПФУ в Одеській області) - Бикова Ю.А., (представник за довіреністю),

представник ОСОБА_1 - Лепеха К.Г., адвокат,

від Офісу Генерального прокурора - прокурор Гусарова А.В.

ВСТАНОВИВ:

1. 09.08.2006 Господарський суд Одеської області ухвалив порушити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстільмаш" провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" (далі - Боржник) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

25.07.2014 Господарський суд Одеської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Фоменко М.С. тощо.

2. 15.06.2020 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) подало клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

3. Заява мотивована законодавчою забороною для застосування до Боржника (як особи, частка держави у статутному фонді якого перевищує 50 %) процедури ліквідації у справі про банкрутство в силу положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", що набрав чинності з 20.10.2019 (далі - Закон), та наявності підставі для закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

4. 19.08.2020 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020) про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

5. Рішення судів мотивовані, зокрема, прямою законодавчою забороною для застосування до Боржника, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 %, процедури ліквідації у справі про банкрутство в силу положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону.

У цьому висновку суди врахували, що наведена норма застосовується до боржників, на яких ця норма поширюється, незалежно від моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство - до чи після набрання чинності наведеними нормами Закону, оскільки ці норми не містять відповідного застереження.

Стосовно поданих у справі клопотань та заяв, які перебували на розгляді у межах цієї справи, суди дійшли висновків про пріоритет розгляду клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника, оскільки при позитивному вирішенні цього питання інші клопотання не мають розглядатися господарським судом у межах цього провадження, а особи, які вважають свої права та законні інтереси порушеними, не позбавлені права звернутись до суду в порядку загального позовного провадження.

Погодившись з наведеними висновками, апеляційний суд додав, що незважаючи на відсутність в нормах пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону прямої вказівки до закриття справ про банкрутство щодо державних підприємств та інших підприємств, на які ця норма поширюється, встановлені відповідними нормами обмеження є передумовою для застосування судом відповідної процесуальної норми, якою у спірних правовідносинах є пункт 7 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства; можливість повернення у справах про банкрутство до іншої процедури у зв'язку із застосуванням пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону не передбачена; на Боржника не поширюються винятки згідно з вказаними положеннями Закону.

6. 16.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало касаційну скаргу, до якої приєднався ОСОБА_1 , у якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2020 і направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

7. 16.12.2020 Відкрите акціонерне товариства "Український інститут кранобудування" також подало касаційну скаргу, до якої приєдналося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - Фонд), у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2020 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2021 було відкрито касаційне провадження та ухвалено здійснити розгляд скарг в судовому засіданні.

9. Під час розгляду касаційних скарг Суд встановив, що підставами оскарження судових рішень стало:

1) неправильне застосування судами попередніх інстанцій, на думку скаржників, у спірних правовідносинах положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону з огляду на те, що:

- норми цього Закону не містять вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство боржників, на яких поширюється його дія;

- суди помилково поширили дію цього Закону на всі підприємства- боржників, що є державними підприємствами та підприємствами, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 % (далі - Державні підприємства), оскільки Законом проголошено про втрату чинності єдиного закону, що затверджував перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, до якого підприємство Боржника включеного не було, внаслідок чого визначені нормами Закону заборони мають застосовуватись з врахуванням частини третьої ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, частини третьої статті 214 Господарського кодексу України та статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до яких вимога про незастосування процедур санації та ліквідації до боржників у справах про банкрутство встановлена лише до підприємств, що не підлягають приватизації, яким Боржник не є, і щодо якого не ухвалювалось рішення про приватизацію;

- суди не врахували тимчасовий характер обмежень в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону, чим порушується принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, через що з підстав тимчасового характеру обмежень закриття провадження у цій справі має наслідком поновлення відповідних процедур щодо Боржника, однак водночас призведе до позбавлення сторін та інших учасників у цій справі можливості поновити свою участь у цій справі, чим позбавляє їх права на захист порушених прав;

- суди зробили висновок про можливість розгляду спорів та клопотань в позовному провадженні, невирішених у цій справі, провадження у якій закрито, не врахувавши законодавчі обмеження на повторний розгляд тотожних спорів між тими ж сторонами, чим порушуються права учасників відповідних спорів, що лишилися невирішеними.

10. Розглядаючи касаційні скарги у цій справі, Суд також встановив, що:

- Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, ухвалюючи 07.10.2020 постанову у справі № 917/1230/15, керуючись приписами пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону, частин другої та четвертої Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" відповідно до статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, загальних процесуальних норм (пункту 2 частини першої 1 статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, беручи до уваги, що:

провадження у справі про банкрутство триває понад чотири роки на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном;

чинна редакція Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода;

норми Закону встановлюють обмеження в застосуванні процедур санації та ліквідації щодо державних підприємств протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом,

чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, чим порушуються відповідні права та гарантії правової певності цих кредиторів.

Суд також встановив, що Верховний Суд у складі іншої колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, керуючись тими ж самими положеннями Закону, Кодексу України з процедур банкрутства та процесуальними нормами, дійшов аналогічного висновку, ухвалюючи постанову від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25, згідно з якою Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства по агрохімічному забезпеченню сільського господарства "Облагрохімія", беручи до уваги, що:

провадження у справі про банкрутство триває вже понад 12 років на стадії процедури санації;

комітетом кредиторів та боржником не укладено мирової угоди;

чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, чим порушуються відповідні права та гарантії правової певності цих кредиторів.

11. Крім наведеного Суд зазначає про перебування на розгляді суду касаційної інстанції справ про банкрутство Державних підприємств (у розумінні пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону) провадження у яких:

- триває значний проміжок часу;

- процедуру санації або ліквідації застосовано до набрання чинності з 20.10.019 цим Законом;

- предметом оскарження у яких є судові рішення про закриття, відмову у задоволенні клопотань (заяв) про закриття провадження у справі про банкрутство, що ухвалені судами з відмінним темпоральним підходом у застосуванні положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону у справах про банкрутство Державних підприємств - щодо обмежень в застосуванні процедур санації та ліквідації щодо державних підприємств протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

12. У зв'язку із викладеним з метою розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо подальшого провадження у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, Суд у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 дійшов висновків:

- про необхідність вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у складі іншої колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду щодо застосування положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону для закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства, щодо якого процедуру санації застосовано до набрання чинності з 20.10.019 цим Законом, викладеної у справі № Б-7732/2-25;

- про необхідність уточнення питання щодо дії положень Закону в часі та, як наслідок - щодо поширення його положень, зокрема пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення", на державні підприємства (у тому числі казенні підприємства, або акціонерні товариства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків), щодо яких процедуру санації або ліквідації застосовано до набрання чинності з 20.10.019 цим Законом;

- про необхідність уточнення питання поширення приписів пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону, на державні підприємства (у тому числі казенні підприємства, або акціонерні товариства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків), які не були включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, і щодо яких не ухвалювалось рішення про приватизацію, відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який був визнаний таким, що втратив чинність згідно з положеннями наведеного Закону.

13. Відповідно до частини 1 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї палати або у складі такої палати.

14. Положеннями частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

15. З огляду на викладене, враховуючи висновок щодо необхідності уточнення питання щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, з огляду на можливе відступлення від відповідної правової позиції, викладеної у справі № № Б-7732/2-25, та враховуючи перебування у провадженні Верховного Суду аналогічних справ, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, Суд дійшов висновку про необхідність передати справу № 1-24-7-5/297-06-7817 на розгляд Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 1-24-7-5/297-06-7817 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстільмаш" до Відкритого акціонерного товариства "Холдінгова компанія "Краян" про визнання банкрутом передати на розгляд Верховного суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк