08 квітня 2021 рокуСправа № 921/739/20
у складі судді Шумського І.П.
розглянув заяву №9 від 06.04.2021 (вх. №2938 від 06.04.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" про видачу дубліката наказу
у справі №921/739/20
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" (вул. Білецька, 2, м. Чортків, Тернопільська область, 48500)
до відповідача - Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України (вул. Білецька, 2-А, м. Чортків, Тернопільська область, 48500)
про стягнення 4454011,75 грн боргу.
Суть справи.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.02.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро", заявлені до Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України, задоволено та ухвалено cтягнути з Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" 4454011,75 грн - боргу, 66810,17 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
10.03.2021 видано наказ на примусове виконання рішення суду від 11.02.2021 у справі №921/739/20.
06.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою №9 від 06.04.2021 (вх. №2938 від 06.04.2021) про видачу дубліката наказу Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2021 про стягнення з Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" 4454011,75 грн - боргу, 66810,17 грн - судового збору. В обґрунтування поданої заяви стягувачем зазначено про втрату наказу №921/739/20 від 10.03.2021.
Розглянувши заяву, оцінивши докази, подані на її обґрунтування, суд вважає, що остання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Зі змісту наведених норм чинного процесуального законодавства слідує, що вимог до змісту і форми заяви про видачу дубліката наказу законом не висувається. Суду не надано права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та чинне законодавство не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу.
За своєю правовою природою така процесуальна дія як видача дубліката наказу не стосується вирішення господарського спору по суті, а носить виключно процесуальний характер.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г зазначає про те, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Із змісту наказу №921/739/20 від 10.03.2021 вбачається, що строк пред'явлення наказу до виконання становить три роки - до 10.03.2024 включно.
Тому, станом на 06.04.2021 не закінчився строк, встановлений для пред'явлення наказу до виконання.
Крім цього суд враховує, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, яка аналогічна ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.01.2019 у справі 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З аналізу усталеної практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду” (рішення від 19.03.1997 зі справи “Горнсбі проти Греції”, рішення від 20.07.2004 зі справи “Шмалько проти України”).
Враховуючи наведене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" №9 від 06.04.2021 про видачу дубліката наказу підлягає задоволенню.
Дублікат наказу оформляється за правилами ст.327 ГПК України і має містити відомості, передбачені ч.3 ст.327 ГПК України. Окрім того, наказ повинен містити позначку "Дублікат".
У п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).
При цьому, вищевказані положення ГПК України не містять приписів щодо винесення судом відповідної ухвали за наслідком призначеного судового засідання.
З огляду на усе вищенаведене, керуючись ст. ст. 233, 234, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" №9 від 06.04.2021 (вх. №2938 від 06.04.2021) про видачу дубліката наказу від 10.03.2021 у справі № 921/739/20 - задоволити.
2. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" у зв'язку з втратою дублікат наказу Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2021 у справі № 921/739/20 про стягнення з Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України (вул. Білецька, 2-А, м. Чортків, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00956187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" (вул. Білецька, 2, м. Чортків, Тернопільська область, ідентифікаційний код 40802338) 4454011 (чотири мільйони чотириста п'ятдесят чотири тисячі одинадцять) грн 75 коп. - боргу, 66810 (шістдесят шість тисяч вісімсот десять) грн 17 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3. Ухвала, в порядку ч.2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання - 08.04.2021.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 08.04.2021.
Суддя І.П. Шумський