"08" квітня 2021 р. Справа № 916/282/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/282/21 за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги,14) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81) до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.Шабська, 81) про стягнення про стягнення 39966,13грн., де 36782,97грн. основної заборгованості, 515,28грн. три проценти річних, 974,37грн. інфляційних втрат, 1693,51грн. пені,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач у позові вказує, що 25.02.2020р. між ДП «АМПУ» в особі Б.-Дністровської філії ДП «АМПУ» та ДП «Білгород-Дністровський МТП» було укладено договір №27-П-БДФ-20 про надання послуг, предметом якого є надання послуг позивачем з врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів, на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316. Відповідно до п.3.1 Договору, розмір суми, що підлягає сплаті, визначається на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. №316. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що здавання Виконавцем послуг та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг. Також позивач вказує, що за період дії договору позивачем було надано відповідачу відповідні послуги за договором, виставлено та надано для оплати рахунки, які відповідач не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 36782,97 грн. за період з січня 2020р. по січень 2021р., на яку позивачем нараховано 515,28грн. три проценти річних, 974,37грн. інфляційних втрат, 1693,51грн. пені.
Поряд із цим позивач зазначив, що, у разі вирішення питання щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій за заявою відповідача, звертає увагу суду на те, що ДП «АМПУ» є комерційним підприємством державного сектору економіки, що входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та розпоряджається державними коштами. Додатково позивач повідомив, що він знаходиться у скрутному фінансовому становищі, збитки в багато разів перевищують прибуток, що підтверджується Звітами про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2019 рік та 9 місяців 2020 року. У 2019 році чистий збиток склав 63315978грн., а за 9 місяців 2020 року - 45058019грн.
Відповідач подав до справи відзив на позов від 01.03.2021р. за вх.№5727/21, де вказує, що не погоджується з викладеним розрахунком штрафних санкції у позовній заяві. Також відповідач зазначає, що згідно позову позивача останній знаходиться у скрутному фінансовому становищі, його збитки в багато разів перевищують прибуток, однак, позивачем не наведено, що спричинило такий стан речей. Позивач у позовній заяві надає фінансову звітність Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ», але не надає фінансову звітність ДП «АМПУ» в цілому.
Відповідач також зауважує, що його скрутне фінансове становище спричинене, серед іншого, зменшенням глибин в акваторії Білгород-Дністровського морського порту. ДП «АМПУ» в особі Білгород-Дністровської філії не забезпечується підтримання глибин лиманської частини Дністровсько- Лиманського каналу Цареградського гирла у відповідності до паспорту та на даний час вони є недостатніми для повноцінного проходу суден до ДП «БДМТП». Підтримання паспортних характеристик каналу Б.-Дністровського морського порту є метою утворення ДП «АМПУ» згідно ст.15 ЗУ «Про морські порти України». Через зменшення глибин акваторії Білгород-Дністровського морською порту ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» втрачено основну організацію та здійснення перевалки вантажів, обслуговування суден, перевезення вантажів, який наразі повернути дуже складно. Крім того, відповідач зазначає, що на даний час з поширенням коронавірусної інфекції Ковід-19, яка була визнана пандемією Всесвітньою організацією охорони здоров'я, введенням карантинних обмежень в усіх країнах світу, відбувся різкий спад економіки, виникнення кризових явищ, що значно відобразилося на всесвітній торгівлі товарами, зменшення експорту-імпорту товарів у тому числі й морським транспортом, що беззаперечно має вплив на господарську діяльність ДП «БДМТП» і призвело до зменшення звернень вантажовласників про організацію і обробку вантажу, значно вплинуло на зменшення доходу і платоспроможності підприємства.
Звертає увагу суду відповідач і на те, що згідно постанови КМУ від 03.06.2013р. №405 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню» БДФ ДП «АМПУ» надає платні послуги, які притаманні тільки АМПУ, як природній монополії, та отримує доходи. Відповідно до статуту БДФ ДП «АМПУ» джерелами формування майна підприємства є дотації з бюджетів та доходи від самостійної господарської діяльності. Звідси, відповідач вважає, що твердження позивача щодо його скрутного фінансового становища викликано його бездіяльністю та не проведенням доцільної господарської діяльності, передбаченої статутом БДФ «АМПУ».
Поряд із цим відповідач повідомив суд про те, що відповідно до наказу ФДМУ від 26.03.2020р. №557 ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» знаходиться в процесі приватизації і додаткові суми боргу підприємства зменшують його інвестиційну привабливість, що може призвести до відсутності покупців та недоотримання запланованих коштів Держбюджетом України, а також до банкрутства підприємства. Додатково підприємство у зв'язку з приватизацією не може самостійно вчиняти зазначені правочини, без дозволу органу приватизації, що значно гальмує господарську діяльність та отримання прибутку. Метою приватизації є пошук власника, здатного ефективно використовувати майновий комплекс для отримання прибутку, організації робочих місць. Так як ДП «БДМТП» є суб'єктом приватизації, то він потребує залучення інвестиції для відновлення наявного технологічного обладнання, придбання нової вантажно - розвантажувальної техніки, що може скласти значну суму. Крім того, для забезпечення життєдіяльності порту необхідними будуть витрати на днопоглиблювальні роботи, яка є головною задачею БДФ ДП «Адміністрація морських портів України», це необхідно для того, щоб збільшити інвестиційну складову.
Відповідач вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції занадто непомірні для відповідача. Задоволення вимог позивача в частині стягнення штрафних санкції може призвести до тяжких наслідків на підприємстві: погіршення стану погашення заборгованості по заробітній платі та податкам, закриття підприємства, залишення без роботи майже 200 працівників та інше. На даний час підприємство має значну кредиторську заборгованість, в тому числі заборгованість по заробітній платі, яка складає 9469000грн. Додатково, постановою державного виконавця ВП №60359827 від 04.11.2019р. на рахунки підприємства накладено арешт, а також відповідно до постанови про арешт майна боржника ВП №60439821 від 29.10.2019р. старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського міського відділу державної служби ГТУЮ в Одеській області накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ДП «БДМТП», що не дає змогу реалізовувати підприємству господарську діяльність. На даний момент виконавчі провадження зупинені, у зв'язку з чим реалізовувати майно, сплачувати заборгованість, через виконавчу службу, немає можливості під час приватизації. Відповідач вказує, що у свою чергу керівництво докладає усі зусилля для поліпшення фінансового етану підприємства, погашення заборгованості по заробітній платі й обов'язковим платежам та намагається уникнути повної зупинки підприємства.
До того ж відповідач просить суд врахувати, що позивачем не надано докази па підтвердження завдання йому збитків від прострочення сплати рахунків. Як вказує відповідач, наявні обставини важкого фінансового стану відповідача Господарський суд Одеської області дослідив під час розгляду справи № 916/2595/20, де у свою чергу за рішенням суду було зменшено розмір неуустойки (пені).
03.03.2021р. за вх.№5975/21 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач взагалі не виконував свої зобов'язання за договором №27-П-БДФ-20 від 25.02.2020 року протягом всього періоду дії договору. Позивач також вказав, що чинне законодавство передбачає можливість зменшення судом розміру неустойки, а не відмови позивачу у позовних вимогах щодо стягнення пені в повному обсязі, як на тому наполягає відповідач, у зв'язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.
Поряд із цим позивач вважає, що скрутне фінансове становище відповідача викликане забороною експорту у 2015 році лісоматеріалів та не переорієнтацією відповідача на обробку інших видів вантажів, а отже є результатом його власних самостійних дій, вчинених на власний ризик при веденні ним господарської діяльності. До того ж позивач стверджує, що відповідач не навів доказів причино-наслідкового зв'язку між зменшенням глибин та відсутністю судозаходу, не надав жодного звернення вантажовласників/судновласників щодо неможливості заходу суден в акваторію Б.-Дністровського морського порту у зв'язку зі зменшенням глибин або відмови вантажовласників від укладання договору на перевалку.
У разі вирішення питання щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій позивач звертає увагу суду на те, що ДП «АМПУ» є комерційним підприємством державного сектору економіки, що входить до управління Мінінфраструктури України та розпоряджається державними коштами, перебуває у скрутному фінансовому становищі.
23.03.2021р. за вх.№7774/21 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, де останній, крім раніше викладеного, наголошує на тому, що просить суд саме про зменшення розміру неустойки, зазначаючи про велику кількість справ за позовами АМПУ до нього, що спричиняє додаткове збільшення загальної заборгованості перед позивачем та призведе до зупинки підприємства. Також відповідач вказує, що позивачем не подано доказів на підтвердження завдання йому збитків від прострочення сплати рахунків.
Так, у запереченні від 23.03.2021р. за вх.№7774/21 відповідач просить суд у задоволенні вимог позивача про стягнення трьох процентів річних та витрат від інфляції відмовити, зменшити розмір стягуваної пені на 95 %.
30.03.2021р. за вх.№8694/21 позивач подав до справи письмові пояснення щодо заперечення на відповідь на відзив, де, поряд із раніше викладеним, що у відповідача наявне значне прострочення виконання зобов'язань за договором № 27- П-БДФ-20 від 25.02.2020р. (на дату подання позовної заяви прострочення сплати рахунку № 56 від 31.01.2020р. - 342 дні).
Ухвалою суду від 08.02.2021р. відкрито провадження по справі №916/282/21, постановлено розглядати справу №916/282/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заява позивача від 03.03.2021р. за вх.№5977/21 про долучення доказів до справи була судом задоволена.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
25.02.2020р. між ДП «АМПУ» (виконавець) та ДП «Білгород-Дністровський МТП» (замовник) було укладено договір №27-П-БДФ-20 про надання послуг, за умовами якого його предметом є надання послуг виконавцем замовнику з врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів, на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 (зі змінами). Місце надання послуг: Білгород-Дністровський морський порт (п.п.1.1., 1.2. договору).
Виконавець зобов'язаний оформлювати та надавати замовнику рахунки. Замовник зобов'язаний отримувати акти наданих послуг та рахунки у розрахунковому центрі виконавця за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, БДФ ДП «АМПУ», будівля диспетчерської, 2 поверх, каб. бухгалтерії (п.п.2.1.2., 2.3.4. договору №27-П-БДФ-20 від 25.02.2020р.).
Розмір суми, що підлягає сплаті визначається на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 (зі змінами). Здавання виконавцем послуг та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом наданих послуг. Виконавець щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, складає та підписує Акти наданих послуг у двох примірниках. Акт наданих послуг та рахунок виконавець надає замовнику шляхом вручення під особистий підпис у відповідному журналі, з зазначенням дати отримання та ПІБ представника замовника, який отримує такі документи. Виконавець може надавати замовнику рахунки для оплати шляхом надсилання на електрону пошту замовника за електронною адресою. Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно на підставі Акту наданих послуг, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків. Банківську комісію у всіх випадках сплачує замовник. Якщо в строк до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому було надано послуги, представник замовника не з'являється до розрахункового центру виконавця для отримання рахунків та Актів надання послуг або протягом 10 (десяти) календарних днів з дня вручення виконавець не отримує підписаний замовником Акт наданих послуг або його мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими з дотриманням всіх умов договору. При цьому сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту надання послуг виконавцем. У випадку надходження до виконавця відповідного письмового звернення замовника, вручення Актів наданих послуг, рахунків, іншої кореспонденції між сторонами здійснюється з застосуванням засобів поштового зв'язку шляхом направлення цінних листів із застосуванням засобів поштового зв'язку шляхом направлення цінних листів з описом вкладення (п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.6., 3.7. договору №27-П-БДФ-20 від 25.02.2020р.).
Згідно п.4.3. договору №27-П-БДФ-20 від 25.02.2020р. у разі прострочення оплати за отримані послуги замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
У п.4.5. договору №27-П-БДФ-20 від 25.02.2020р. сторони передбачили, що, в разі недосягнення згоди в результаті проведених переговорів сторона, що заявила про існування суперечки або розбіжностей за даною угодою, направляє іншій стороні письмову претензію, відповідь на яку має бути надана заявникові протягом 30 календарних днів з дати її одержання. У випадку, якщо відповідь не представлена в зазначений термін, претензія вважається прийнятою. В разі неможливості вирішення суперечок шляхом переговорів в претензійному порядку, вони підлягають вирішенню в господарському суді.
Договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2020р. включно. Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України, сторони встановили, що умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2020р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.п.6.1., 6.2., 6.3. договору №27-П-БДФ-20 від 25.02.2020р.).
За фактом надання позивачем та отримання відповідачем послуг по договору №27-П-БДФ-20 від 25.02.2020р. сторонами було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №52 від 31.01.2020р. на суму 2850,80грн., №128 від 29.02.2020р. на суму 2628,50грн., №216 від 31.03.2020р. на суму 3210,23грн., №286 від 30.04.2020р. на суму 2985,98грн., №362 від 31.05.2020р. на суму 3078,05грн., №426 від 30.06.2020р. на суму 2955,08грн., №463 від 31.07.2020р. на суму 3158,52грн., №612 від 31.08.2020р. на суму 3143,23грн., №713 від 30.09.2020р., №782 від 31.10.2020р. на суму 3253,33грн., №821 від 30.11.2020р. на суму 3151,70грн., №914 від 31.12.2020р. на суму 3234,60грн.
Позивачем було виписано відповідачу рахунки №56 від 31.01.2020р. на суму 2850,80грн., №139 від 29.02.2020р. на суму 2628,50грн., №230 від 31.03.2020р. на суму 3210,23грн., №302 від 30.04.2020р. на суму 2985,98грн., №382 від 31.05.2020р. на суму 3078,05грн., №449 від 30.06.2020р. на суму 2955,08грн., №547 від 31.07.2020р. на суму 3158,52грн., №639 від 31.08.2020р. на суму 3143,23грн., №745 від 30.09.2020р. на суму 3132,95грн., №825 від 31.10.2020р. на суму 3253,33грн., №913 від 30.11.2020р. на суму 3151,70грн., №961 від 31.12.2020р. на суму 3234,60грн.
04.11.2020р. відповідачем отримано претензію позивача від 02.11.2020р. за №897/12-01- 09/Вих/12 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 27143,34грн.
24.11.2020р. позивач отримав відповідь від 16.11.2020р. №1287 на претензію, відповідно до якої відповідач визнав борг в сумі 27143,34грн., але вказав на скрутне фінансове становище.
06.01.2021р. відповідач отримав претензію позивача від 31.12.2020р. №1017/12-01-09/вих про сплату заборгованості в сумі 33548,37грн.
15.01.2021р. позивачу надійшла відповідь відповідача на претензію №29 від 14.01.2021р., де вказано, що заборгованість в сумі 33548,37грн. визнає, але сплатити заборгованість не може відразу через скрутне фінансове становище.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши позиції сторін, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.626, ст.627 ЦК України).
За положеннями ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, як свідчать матеріали справи та не спростували сторони, на виконання договору №27-П-БДФ-20 від 25.02.2020р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 36782,97грн., які відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 36782,97грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача у зазначеній сумі.
Також позивачем через несвоєчасність погашення відповідачем заборгованості нараховано до стягнення з відповідача 515,28грн. три проценти річних за період з 26.02.2020р. по 01.02.2021р., 974,37грн. інфляційних втрат за період березень - грудень 2020р.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки трьох процентів річних, втрат від інфляції, суд встановив, що позивач припустився помилки.
Так, при розрахунку трьох процентів річних за 2020 рік, позивач не врахував, що у 2020 році було 366 днів, тому помилково обраховував відсотки із застосуванням у формулі 365 днів. Отже, якщо застосовувати у формулі розрахунку трьох процентів річних показник 366, то за інших вірно обраних позивачем при розрахунку показників, сума трьох процентів складає 514,13грн., а не 515,28грн., як то вказав позивач.
При обрахунку втрат від інфляції позивач помилково округлював цифри після коми, збільшуючи їх замість однієї одиниці на дві, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що сума інфляційного збільшення складає 974,37грн. Так, в цілому розрахунок інфляційних позивача вірний, однак, якщо застосувати правильне заокруглення цифр після коми, то сума інфляційних складає 974,33грн.
З огляду на викладене, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 514,13грн. за період з 26.02.2020р. по 01.02.2021р., втрати від інфляції в сумі 974,33грн. за період березень - грудень 2020р.
З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов'язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1693,51грн. загалом за період з 26.02.2020р. по 01.02.2021р.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналогічно до обрахунку трьох відсотків річних та втрат від інфляції, позивач помилково розрахував пеню, застосовуючи у формулі обрахунку показник 365 днів, тоді як у 2020 році було 366 днів. Отже, із розрахунку пені із застосуванням показника - 366 днів сума пені складає 1689,42грн.
Між тим, відповідачем заявлено до суду клопотання про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені із посиланням на ст.233 ГК України, 551 ЦК України.
На підтвердження викладеного, відповідач подав до справи Звіт про фінансові результати на 31.12.2020р., за 2020 рік. Згідно із наказом ФДМУ №557 від 26.03.2020р. прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт». Відповідно до постанови Б-Дністровського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області ВП №60359827 від 04.11.2019р. накладено арешт на грошові кошти ДП «Білгород-Дністровський МТП» на суму 2625687,81грн. Також відповідач подав до справи постанову Б-Дністровського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області ВП №60439821 від 29.10.2019р., відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» в межах суми стягнення в розмірі 2625687,81грн.
Одночасно, позивач на підтвердження свого важкого фінансового становища подав до справи Звіт про фінансові результати за 2019 рік, за 9 місяців 2020р.
За положеннями ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Так, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Сторони підтверджують той факт, що заборгованість відповідачем не погашено, навіть частково, до відкриття провадження по справі №916/282/21, отже, ступінь виконання відповідачем зобов'язань характеризується несвоєчасним погашенням всієї суми заборгованості, що мала місце. Поряд із цим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, збитків в результаті неналежного виконання відповідачем власних вищепоіменованих зобов'язань. Одночасно, суд враховує, що для відповідача пеня в розмірі 1689,42грн. не є надмірною, із чого не вбачається наявності обставин, що у даній справі свідчать на користь можливості зменшити розмір заявленої до стягнення пені, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі.
Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає судом частковому задоволенню в сумі 1689,42грн. загалом за період з 26.02.2020р. по 01.02.2021р.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2270грн., які судом підлягають відшкодуванню платнику пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог внаслідок часткового задоволення судом його позову.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги,14) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81) до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81) про стягнення 39966,13грн.
2. Стягнути з Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376) 36782 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 97коп. заборгованості, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 13коп. три проценти річних, 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 33коп. втрат від інфляції, 1689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 42коп. пені, 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 70коп. судового збору.
3. Відмовити Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги,14) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81) в решті частині заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08 квітня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук