"01" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3543/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» (вх.№2-373/21 від 23.03.2021р.) про розподіл судових витрат по справі №916/3543/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» (пр-кт Миру, № 2, кв. 16, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33799175)
до відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради (площа Думська, № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 04056919)
про стягнення 967 469,76 грн.,
10.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення 967 469,76 грн., як безпідставно набуті кошти.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» задоволено в повному обсязі, стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» 967 469,76 грн.
23.03.2021р. до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» надійшла заява (вх. № 2-373/21) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3543/20 щодо стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь позивача понесених ним судових витрат у розмірі 6385,00 грн.
В обґрунтування вказаної заяви, заявник зазначив, що остаточний розрахунок судових витрат по справі № 916/3543/20 був здійснений після винесення рішення, та на його основі був виставлений адвокатом Дімогловим О. І. рахунок на оплату його послуг та витрат, пов'язаних з їх вчиненням, згідно умов договору про надання правничої допомоги № 26/10/2020 від 26.10.2020 року.
При цьому, позивач звернув увагу, що згідно до умов зазначеного договору неможливо визначати об'єм послуг та розмір гонорару до винесення остаточного рішення по справі, так як оплата гонорару здійснюється за фактично витрачений час адвоката, про що заявлялося представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» під час розгляду справи, зокрема, у заяві адвоката Дімоглова О.І. від 19.01.2021 року, яка була отримана судом 19.01.2021 року.
Позивач зауважив, що 19.03.2021 року адвокат Дімоглов О.І. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» в особі директора Ківана Р.А. склали та підписали Акт наданих послуг № 19/03/2021, відповідно до якого загальна вартість послуг та витрат, пов'язаних з їх вчиненням, по справі № 916/3543/20 складає 6 385,00 грн.
На підставі виставленого рахунку та підписаного Акту наданих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» здійснило оплату грошової суми у розмірі 6 385,00 грн.
Також позивач зазначив, що при визначенні розміру гонорару адвоката за надання професійної правничої допомоги та визначенні вартості професійної правничої допомоги, сторонами було враховано їх співмірність із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони.
24.03.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» (вх. №2-373/21 від 23.03.2021р.) про розподіл судових витрат на "01" квітня 2021 р. о 10:20 год.
29.03.2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення (вх. № 8600/21) щодо заяви про розподіл судових витрат, де останній заперечував проти задоволення вказаної заяви оскільки, на думку відповідача, позивачем порушено порядок подання доказів, на підставі яких суд міг би встановити розмір судових витрат та під час розгляду справи не зроблено заяву, що ним буде подано відповідні докази після ухвалення судового рішення.
Відповідач вважає, що подані разом із заявою від 19.03.2021р. документи не підлягають розгляду (оцінці судом та, відповідно, заява не підлягає задоволенню.
Крім того, Виконавчий комітет Одеської міської ради зауважив, що подання нового позову про стягнення 967 469,76 грн. стало наслідком недобросовісної (неналежної у правовому розумінні) поведінки позивача, оскільки питання про повернення зазначених коштів підлягало вирішенню шляхом повороту виконання рішення в іншій судовій справі. Проте, як вказує відповідач, позивач із відповідною заявою не звернувся, що є вираженням його волевиявлення та осмисленою поведінкою, та зволікання ТОВ «Рузана-Плюс» із поданням заяви про поворот виконання рішення призвело до звернення вказаного товариства із позовом, враховуючи пропуск строку на подання відповідної заяви.
В судове засідання 01.04.2021 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву ТОВ «Рузана-Плюс» про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, та надання цією стороною необхідних доказів або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Така заява про відшкодування (компенсацію, стягнення, розподіл) судових витрат, про намір подати докази на підтвердження витрат після ухвалення рішення в будь-якому випадку має бути подана (зроблена) до закінчення судових дебатів у справі.
При цьому перевірка поданих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом лише у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 р. у справі №927/26/18).
Адвокат Дімоглов О.І. до винесення рішення у справі № 916/3543/20, а саме 19.01.2021 року до закінчення судових дебатів надав до суду заяву про те, що розрахунок суми судових витрат, понесених ним у зв'язку з розглядом даної справи, заява та докази понесених витрат будуть подані суду після ухвалення рішення у даній справі у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.
Відтак господарський суд вирішує питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог на підставі заяви представника позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» та адвокатом Дімогловим Олександром Івановичем було укладено Договір про надання правничої допомоги № 26/10/2020.
Відповідно до умов Договору № 26/10/2020 від 26.10.2020р. за надання правової допомоги Клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 1710,00 грн. за одну годину роботи. Оплата гонорару проводиться у готівковій або безготівковій формі протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту надання Акту наданих послуг в рамках виконання даного Договору. Окремо від гонорару, Клієнт компенсує витрати Адвоката понесені ним при виконанні даного договору. Розмір понесених витрат зазначається у Акті наданих послуг. (п.п 3.2.-3.4. Договору).
До заяви про розподіл судових витрат на професійну (правничу) допомогу адвокат Дімоглов О.І. додав копію акту наданих послуг № 19/03/2021 від 19.03.2021 року, підписаного адвокатом Дімогловим О.І. та керіником ТОВ «Рузана-Плюс» Ківаном Р.А. та скріпленого відповідними печатками сторін Договору.
Із акту наданих послуг № 19/03/2021 від 19.03.2021 року вбачається перелік наданих юридичних послуг, а саме: аналіз законодавства, підготовка та подача позовної заяви по справі № 916/3543/20 (1 година) - 1710,00 грн., пояснення з приводу заявленої правової позиції відповідача (заперечення) щодо позову від 08.02.2021р. по справі № 916/3543/20 (30 хвилин) - 855,00 грн., підготовка та подача заяви про розподіл судових витрат від 19.03.2021р. по справі №916/3543/20 (30 хвилин) - 855,00 грн., надання консультацій та узгодження правової позиції з клієнтом по справі № 916/3543/20 (30 хвилин) - 855,00 грн., участь у судових засіданнях (4 судових засідання, 1 година) - 1710,00 грн., надсилання позовної заяви по справі № 916/3543/20 на адресу відповідача та суду - 200,00 грн., надсилання пояснень (заперечень) на адресу відповідача та суду - 200,00 грн.
Як вбачається із даного акту наданих послуг, адвокат Дімоглов О.І. та ТОВ «Рузана-Плюс» підписанням цього акту підтверджують факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору про надання правничої допомоги № 26/10/2020 від 26.10.2020р., а також відсутність у клієнта претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому акті. Вартість виконаних послуг виконавця складає: 6385,00 грн.
Окрім того, до заяви про розподіл судових витрат на професійну (правничу) допомогу адвокатом Дімогловим О.І. надано розрахунок судових витрат по справі № 916/3543/20 від 19.03.2021р.
Судом встановлено, що до заяви представника позивача про розподіл судових витрат адвоката Дімоглова О.І. додано платіжне доручення № 111 від 19.03.2021 року, що підтверджує оплату Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» за правові послуги адвоката Дімоглова О.І. згідно рахунку-факури № 19/03/2021 від 19.03.2021 року у розмірі 6385,00 грн.
На підтвердження повноважень для представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» у Господарському суді Одеської області у матеріалах справи № 916/3543/20 містяться: посвідчення адвоката Дімоглова Олександра Івановича № 1063 від 24.11.2017р., виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3496 від 24.11.2017р. та копія довіреності від 26.10.2020р. на представлення адвокатом Дімогловим О.І. інтересів ТОВ «Рузана-Плюс», зокрема, і у Господарському суді Одеської області.
Судом встановлено, що жодних зауважень щодо якості, повноти наданих-отриманих послуг за актом наданих послуг № 19/03/2021 від 19.03.2021 року матеріали справи №916/3543/20 не містять.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.Згідно з ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом Дімогловим О.І. робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.
Суд встановив, що витрати, які поніс позивач, сплативши за Договором про надання правничої допомоги є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, при цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.
Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 р. у справі №923/726/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях у справах "Двойних проти України", "Гімайдуліна і інших проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката у справі № 916/3543/20 у розмірі 5 985,00 грн. підтверджена належними та допустимими доказами, не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою, часом витраченим на їх виконання та обсягом наданих адвокатами послуг, а тому підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В частині вимог позивач про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з надсиланням позовної заяви та пояснень з приводу заявленої правової позиції відповідача по справі № 916/3543/20 на адресу відповідача та суду, в розмірі 400,00 грн., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначених вимог позивача.
Так, позивачем в підтвердження витрат на направлення процесуальних документів засобами поштового та кур'єрського зв'язку, які оцінено адвокатом позивача в розмірі 400 грн. подано лише копії повідомлень кур'єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п'ять годин» № 9467 від 09.12.2020р., № 9468 від 09.12.2020р., № 1384 від 08.02.2021р. та № 1395 від 08.02.2021р. та копії описів вкладення про направлення відповідних процесуальних документів на адресу відповідача та суду.
Відповідно до п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" належним доказом надіслання відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.
Отже, належними доказами здійснення відправлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
Проте, суд не приймає зазначені описи та повідомлення кур'єрської служби в якості доказів сплати витрат, пов'язаних з надсиланням процесуальних документів, з огляду на той факт що надані позивачем документи не є доказами здійснення оплати та понесення позивачем витрат саме в зазначеному розмірі. Таким доказом має бути поштова квитанція або поштова накладна про сплату поштових послуг відправки листа з описом вкладення.
Отже, належними доказами здійснення відправлення відповідачу та суду копії позовної заяви та процесуальних документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання та фактичну оплату поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі. Отже, на підтвердження направлення листа з описом вкладення має надаватися розрахунковий документ (чек, квитанція), який відповідно до вищезазначених Правил підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до правових висновків, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Під час розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката Дімоглова О.І. суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Відтак суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат адвоката, стягнення з відповідача на користь позивача 5 985,00 грн. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, а у решті витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, а саме надсилання процесуальних документів на адресу відповідача та суду, відмовити.
Щодо тверджень відповідача про порушенням представником позивача, визначених ст.ст.129, 221 ГПК строків, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Слід зазначити, що у позовній заяві позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу, надану позивачу адвокатом у зв'язку з пред'явленням позову, становитимуть 5130,00 грн.
Крім того, 19.01.2021р. ТОВ «Рузана-Плюс» подало до суду заяву (вх.№ 1425/21), у якій повідомило господарський суд про те, що докази на підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката будуть подані до суду у відповідності до ГПК України після ухвалення судового рішення.
Тобто, представником позивача було заявлено про такі витрати заздалегідь, а докази подані ним у визначений ч.8 ст.129 ГПК України строк (рішення оголошено 16.03.2021р., заява направлена 19.03.2021р. та зареєстрована судом 23.03.2021р.).
Слід зазначити, що суд має уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним, про що неодноразово вказував Верховний суд.
Відтак, твердження відповідача про порушенням представником позивача визначених ст.ст.129, 221 ГПК строків, є безпідставним.
Отже, заява позивача про стягнення з відповідача понесених ТОВ «Рузана-Плюс» судових витрат підлягає задоволенню частково, оскільки суд вважає співмірною та доведеною у цій справі фактично понесену позивачем компенсацію вартості витрат на професійну правничу допомогу на суму 5985,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» (вх.№2-373/21 від 23.03.2021р.) про розподіл судових витрат по справі № 916/3543/20 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (площа Думська, № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» (пр-кт Миру, № 2, кв. 16, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33799175) судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 5985 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Повний текст додаткового рішення складено 06.04.2021р.
Суддя О.В. Цісельський