"12" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
до відповідача: Дочірнього підприємства «Моноліт-сервіс» (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Паркова, буд.48)
про стягнення 1005727, 82 грн.
Суть спору: 04.01.2021 року до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” вх. ГСОО №2/21 до Дочірнього підприємства «Моноліт-сервіс», в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1005727, 82 грн., з яких: 699 999,99 грн. - основний борг, 168662, 83 грн. - пеня, 64196,20 грн. - 3% річних, 64 022, 21 грн -інфляційні втрати, 8 846, 59 грн. - збитків, а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №7152/18-ТЕ-23 від 07.11.2018р. з урахуванням додаткових угод до договору, в частині своєчасної сплати вартості отриманого природного газу, що стало підставою для нарахування пені відповідно до п. 8.2 договору, нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, а також в частині споживання природного газу в меншому обсязі, ніж було узгоджено сторонами в Договорі, чим було завдано позивачу збитків.
Ухвалою господарського суду від 11.01.2021 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2/21 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 03.02.2021 року.
03.02.2021 року до суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ГСОО 3032/21) у зв'язку із запровадженням на території України карантину.
Ухвалою суду від 03.02.2021 року судом було відкладено підготовче засідання на 01.03.2021 року.
26.02.2021 року до суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 5521/21), в якому позивач просив суд закрити провадження у справі №916/2/21 та призначити справу до розгляду по суті.
01.03.2021 року до суду від Дочірнього підприємства «Моноліт-сервіс» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 5625/21), відповідно до якого відповідач просить суд врахувати специфіку господарської діяльності підприємства та те, що дохід відповідача складається з оплат, що надходять від споживачів за отримані послуги, та зменшити розмір пені та 3% річних на 90%.
Ухвалою суду від 01.03.2021 року судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.03.2021 року.
10.03.2021 року до суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 6629/21), в якому позивач просив суд здійснювати розгляд справи №916/2/21 за відсутності його представника.
У судове засідання від 12.03.2021 року представник позивача не з'явився, між тим про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, шляхом надіслання ухвал суду на його електронну адресу, враховуючи, що нез'явлення представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає, за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”.
Відповідач - Дочірнє підприємство «Моноліт-сервіс» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення відповідачу були вручені, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, а також за відсутності жодних повідомлень щодо причин неявки представника Дочірнього підприємства «Моноліт-сервіс» у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому 12.03.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 22.03.2021р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Як встановлено матеріалами справи, 07.11.2018 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірнім підприємством «Моноліт-сервіс» (споживач) було укладено договір постачання природного газу №7152/18-ТЕ-23 (а.с.12-21), згідно якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Між сторонами також було укладено додаткову угоду №1 до договору від 07.11.2018р. (а.с.22-31), якою викладено розділи 1-12 договору в новій редакції, та яка вступила в дію з 01.12.2018р.
Відповідно до п.1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно п.2.1. договору (в редакції додаткової угоди) постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 815 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м): у листопаді 2018 року - 127; у грудні 2018 року - 178; у січні 2019 року - 185; у лютому 2019 року - 180; у березні 2019 року - 145.
Пунктом 2.2 договору (в редакції додаткової угоди), споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, зазначених пунктом 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.
За умовами п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди), перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.
Відповідно до п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
В п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди) визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
В п. 3.8 договору (в редакції додаткової угоди) встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору (п. 3.8.1).
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (п. 3.8.2).
Відповідно до п. 3.9 договору (в редакції додаткової угоди) споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТС) (п. 3.9.1); інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно:
1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1. цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді; 2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункт 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформаціє. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді (п. 3.9.2); підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (п. 3.9.3).
В п. 3.10 договору (в редакції додаткової угоди) визначено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
Згідно п. 3.11 договору (в редакції додаткової угоди) споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 3.13 договору (в редакції додаткової угоди), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1);
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп)хЦхК, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп- замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п.3.13.2).
Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди) ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
У відповідності до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди), ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.
Згідно п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Умовами п.5.2 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
Згідно п.5.3 договору (в редакції додаткової угоди) оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
В п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.
Згідно п.5.7 договору (в редакції додаткової угоди) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п.6.2. договору (в редакції додаткової угоди) споживач зобов'язаний, зокрема, прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором; відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. цього договору.
Згідно п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256.
Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (п.7.8 договору в редакції додаткової угоди).
Пунктом 9.3 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
За умовами розділу 11 договору (в редакції додаткової угоди) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 11.2 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3 9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника”.
20.03.2019 року сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої погодили, що п.2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац пятий підп. 5) п. 6.2, підп.8) п.6.2, абзац третій підп.2 п. 6.4 цього Договору застосовується з 01.03.2019 року; пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз 1) підп.3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп.2 п.6.4 цього Договору з 01.03.2019 року втрачають чинність.
Також, 20.03.2019 року сторонами було укладено додаткову угоду №4 до Договору, відповідно до якої було змінено слова «Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», «ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на «Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія».
На виконання умов договору №7152/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 року у період з листопада по 2018 року по березень 2019 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4643926 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (а.с.40-44).
Так, відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 3 від 20.03.2019 року) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 145,000 тис.куб.м.
Разом з тим, в березні 2019р. відповідачем згідно підписаного сторонами 31.03.2019 року акту приймання передачі природного газу було спожито природний газ обсягом 106, 332 тис.куб.м., що порівняно із погодженим у договорі обсягом є меншим на 38, 668 тис.куб.м.
Враховуючи що відповідачем у березні 2019 було спожито менший обсяг природного газу ніж погоджений, позивачем на адресу Дочірнього підприємства «Моноліт-сервіс» було надіслано акт претензію №26-754-19 (а.с.49-50), змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 17.12.2019 за вих.№ 26/5-4716-19, щодо необхідності оплати суми збитків у розмірі 8846,59 грн, нарахованої на підставі п.п.3.13., 5.7 договору, що підтверджується списками, описами вкладення та накладними Укрпошти (а.с.56-59). Проте, позивач зазначає, що станом на момент звернення з даним позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору.
Так, за умовами п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Разом з тим, як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати природного газу в повному обсязі та своєчасно не виконав, у зв'язку з чим, станом на момент подачі позовної заяви, за Дочірнім підприємством «Моноліт-сервіс» рахується заборгованість за переданий природний газ у сумі 699 999, 99 грн.
У підтвердження часткової оплати отриманого відповідачем природного газу, позивачем до матеріалів справи залучено довідку по операціях (а.с.46).
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Дочірнє підприємство «Моноліт-сервіс» у встановлений договором строк не здійснило в повному обсязі сплату вартості фактично отриманого газу за договором №7152/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 року, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за отриманий газ у розмірі 699 999, 99 грн.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу природного газу відповідно до умов Договору №7152/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 року, при цьому належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 699 999, 99 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором зобов'язань з оплати отриманого природного газу, позивачем на підставі договору та положень ст. 625 ЦК України також було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, перевіривши розрахунок пені позивача, вважає його вірним та таким, що не спростований відповідачем ні методологічно, ні арифметично. За таких обставин, вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 168 662, 83 грн є обґрунтованими.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, сума яких становить 64022, 21 грн., та 3% річних, сума яких становить 64196, 20 грн, доданий позивачем до позовної заяви, суд вважає його вірним, таким, що не спростований відповідачем ані методологічно, ані арифметично, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як вже було зазначено судом, в березні 2019р. відповідачем було спожито природний газ обсягом 106, 332 тис.куб.м., що порівняно із погодженим у договорі обсягом є меншим 38, 668 тис.куб.м.
За менший обсяг договірних величин споживання природного газу Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було розраховано збитки в розмірі 8846, 59 грн. та направлено на адресу відповідача акт претензію щодо необхідності оплати нарахованої суми збитків, яка залишилась без відповіді та задоволення.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми збитків, суд вважає його вірним, таким, що не спростований відповідачем ані методологічно, ані арифметично, а також враховує, що відповідні умови договору включені до нього за погодженням сторін та недійсними судом не визнавалися. За таких обставин, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені та 3% річних, з урахуванням відповідної заяви Дочірнього підприємства «Моноліт-сервіс», суд вказує таке:
Норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд акцентує увагу на тому, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Так, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (зазначена правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19 та ін.).
При цьому, суд наголошує на приписах ст.233 ГК України, та ст.551 ЦК України, якими визначено право суду зменшувати лише штрафні санкції, а саме розмір пені.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд, зазначає, що зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Так, посилання відповідача на специфічність його господарської діяльності не є окремою підставою для зменшення неустойки. Крім того, відповідачем не додано жодних доказів на обґрунтування винятковості обставин, за яких можливе зменшення розміру пені.
Відповідно до викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
З огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій у повному розмірі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 699 999,99 грн., пені у розмірі 168662,83 грн., 3% річних у розмірі 64196,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 64022, 21 грн. та збитки у розмірі 8846, 59 грн.
Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового бору у сумі 15085, 92 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Моноліт-сервіс» (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Паркова, буд.48, код ЄДРПОУ 32927758) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 699 999 /шістсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять/ грн. 99 коп. основного боргу, 168 662 /сто шістдесят вісім тисяч шістсот шістдесят два/ грн. 83 коп. пені, 64 196 /шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто шість/ грн. 20 коп. 3% річних, 64022 /шістдесят чотири тисячі двадцять два/ грн.21 коп. інфляційних втрат, 8846 /вісім тисяч вісімсот сорок шість/ грн. 59 коп. збитків та 15085/п'ятнадцять тисяч вісімдесят п'ять/грн. 92 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 квітня 2021 р. у зв'язку з перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному з 18.03.2021 року по 06.04.2021 року.
Суддя Ю.М. Невінгловська