"09" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3461/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Коваль І.В. (самопредставництво),
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД-ЦЕНТР» (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 67 А)
про стягнення 4 686 311,64 грн.
Суть спору: 02.12.2020 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД-ЦЕНТР», в якому просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 4686311, 64 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання за умовами Договору оренди №34/7 від 25.07.2013 року в частині повернення об'єкта оренди.
Ухвалою суду від 07.12.2020 року відкрито провадження у справі №916/3461/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "04" січня 2021 р.
У судовому засіданні від 04.01.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України, про відкладення підготовчого засідання на 25.01.2021 року.
25.01.2021 року до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 2214/21), відповідно до яких позивач пояснює щодо розрахунку суми заборгованості неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди, доданого до позовної заяви.
У судовому засіданні від 25.01.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання у справі №916/3461/20 та призначено справу до розгляду по суті на 08.02.2021 року.
У судовому засіданні від 08.02.2021 року судом було оголошено перерву до 09.03.2021 року.
У судовому засіданні від 09.03.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД-ЦЕНТР» про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо суті спору не надав, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В судовому засіданні 09.03.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 19.03.2021 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
25.07.2013р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №34/7 (а.с.9-10), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 481,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.
Відповідно до п.2.1. Договору, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями.
За орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, що становить 19 627,44 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції). Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.2. договору).
Згідно п. 2.3. Договору, до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.
Відповідно до п. 2.4. Договору, орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством (п.2.5. договору).
У відповідності до п.4.1. Договору, приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно під розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів без реалізації товарів підакцизної групи та непродовольчих товарів.
В пункті 1.3. Договору сторонами погоджено термін дії договору з 25.07.2013р. по 25.06.2016р.
Згідно п. 7.7. Договору, після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на його продовження на нових умовах у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у Орендодавця наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.
Відповідно п. 7.8. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Заяви, пропозиції, повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договору (п.7.9. договору).
Відповідно до розрахунку орендної плати, що є додатком до Договору оренди від 25.07.2013 року №34/7, визначено місячну орендну плату у розмірі 23 552, 93 грн., в тому числі з ПДВ.
25.07.2013 року між сторонами було укладено акт приймання-передачі, відповідно до якого позивачем було передано відповідачу частину нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 481, 5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 25.
Додатковою угодою від 01.10.2013р. було змінено об'єкт оренди та передано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1 494,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26, з урахуванням профілю використання майна переданого в оренду, а також змінено розмір місячної орендної плати до 71 651,99 грн.
Як вказує позивач, строк дії договору сторонами було пролонговано автоматично в порядку та на умовах, визначених ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", останній раз до 25.05.2019р.
При цьому, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди, не було повернуто приміщення за актом приймання-передачі, Департамент звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення ТОВ «ПРАЙД-ЦЕНТР» з нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 1494,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 року по справі №916/2384/19, вищезазначений позов було задоволено; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 1494,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 1921 грн судового збору.
При цьому у рішенні суду від 23.12.2019 року було встановлено, що договір оренди від 25.07.2013 року №34/7 припинив свою дію 25.05.2019 року.
Окрім того, позивач зауважує, що з урахуванням того, що відповідачем у добровільному порядку не передано нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 1 494,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області за стягненням заборгованості за період з 26.06.2019 року по 31.07.2019 року з орендної плати, пені та неустойки за прострочення їх повернення
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 року у справі №916/218/20 вищезазначені позовні вимоги було задоволено.
25.09.2020 року актом державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції м. Одеса) було зокрема встановлено, що ТОВ «ПРАЙД-ЦЕНТР» та його майно в нежитловому приміщенні загальною площею 1 494,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26, не знаходиться, стягувачем замінено замки, виконавчі дії були виконані.
Постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі від 30.09.2020 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2384/19 від 08.07.2020 року про виселення ТОВ «ПРАЙД-ЦЕНТР» з нежитлового приміщення першого поверху підвалу, загальною площею 1 494,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.
Отже, як повідомляє позивач, у період з 26.06.2019 року до 25.09.2020 року відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням без належних правових підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За таких обставин, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «ПРАЙД-ЦЕНТР» за стягненням неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України у розмірі 4686311, 64 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як було вище зазначено, 25.07.2013р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №34/7 (а.с.9-10), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 481,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, у рішенні Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 року по справі №916/2384/19 було встановлено, що договір оренди від 25.07.2013 року №34/7 припинив свою дію 25.05.2019 року.
При цьому, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 року по справі №916/2384/19 було задоволено позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 1494,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.
Відповідно до частини четвертої статті 291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно зі статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Крім того, умовами п. 4.7 Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання. Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Між тим, матеріалами справи підтверджується, що орендоване відповідачем приміщення, в порядку п. 4.7 Договору та ч.2 ст. 795 ЦК України належним чином повернуто не було, що відповідачем не спростовано.
Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків та здійсненні своїх суб'єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 10.04.2018 у справі №910/9328/17 (пункт 11) та постанові 28.08.2018 у справі №913/155/17 (пункт 37), від якого колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді справи №910/20370/17.
Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів добровільного виконання рішення Господарського суду від 23.12.2019 року по справі №916/2384/19, яке набрало законної сили 19.06.2020 року та повернення орендодавцю орендованого приміщення за актом приймання-передачі або ж доказів ухилення орендодавця від обов'язку прийняти орендоване майно та належним чином оформити його повернення.
Також, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що після припинення договору оренди та до моменту закінчення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання наказу про виселення ТОВ «ПРАЙД-ЦЕНТР», відповідачем вчинялись дії щодо належним чином оформленого повернення Департаменту орендованого приміщення.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України.
Так, господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, нарахованої позивачем за період з 01.08.2019 року по 25.09.2020 року у розмірі 4686311,64 грн, дійшов висновку про його обґрунтованість та вірність.
При цьому, слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129,130,191,232,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД-ЦЕНТР» (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 67 А, код ЄДРПОУ 38721810) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 4 686 311 /чотири мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч триста одинадцять/ грн. 64 коп. та 70 294 /сімдесят тисяч двісті дев'яносто чотири/ грн. 67 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07 квітня 2021 р. у зв'язку з перебуванням судді Невінгловської Ю.М. з 18.03.2021р. по 06.04.2021р. на лікарняному.
Суддя Ю.М. Невінгловська