79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.03.2021 справа № 914/2885/20
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В., при секретарі судового засідання Муравець О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго»
до відповідача: Комунального підприємтсва «Дрогобичводоканал'Дрогобицької міської ради Львівської області
предмет позову: стягнення 125 744,91 грн.
представники сторін:
від позивача: Левицька І.В.
від відповідача: Сливка В.В.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення заборгованості в розмірі 125 744,91 грн.
Ухвалою від 16.11.2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.12.2020 року. Розгляд справи у підготовчому засідання було відкладено на 12.01.2021року та 09.02.2021 року.
У підготовче судове засідання 09.02.2021 року з'явився відповідач, позивач явку повноважного представника в підготовче судове засідання не забезпечив. Представник відповідача заявив клопотання про продовження підготовчого провадження у даній справі.
Ухвалою від 09.02.2021 року закрито продовжено строк підготовчого провадження по справі. Підготовче судове засідання відкладено на 23.02.2021 року.
Ухвалою від 23.02.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 15.03.2021 року.
В судовому засіданні 15.03.2021 року оголошено перерву до 30.03.2021 року.
В судове засідання 30.03.2021 року сторони явку повноважних представників забезпечили. Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив (вх. №35661/20 від 15.12.2020 року) та поясненнях (вх. №2992/21 від 08.02.2021 року). Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №35463/20 від 10.12.2020 року та запереченнях на відповідь на відзив (вх. №461/21 від 12.01.2021 року).
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 30.03.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача
Між сторонами укладено договір №90132 про постачання електричної енергії. Відповідачем не здійснено своєчасної оплати вартості отриманої активної електричної енергії. КП «Дрогобичводоканал» ДМР у період 06.05.2019 року - 04.07.2019 року частково сплатив заборгованість у сумі 397 956,41 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 року по справі №9174/1283/19 позовні вимоги ПАТ «Львівобленерго» до КП «Дрогобичводоканал» ДМР задоволено частково - стягнуто з комунального підприємства «Дрогобичводоканал» ДМР - 1 119 241, 36 грн. - основного боргу, 100 781,06 грн. - пені, 19 214,20 грн. - 3 % річних, 27 069,36 грн. - інфляційних витрати, 20 506,30 грн. - витрат на оплату судового збору.
Зазначену заборгованість з урахуванням ухвали про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2020 року КП «Дрогобичводоканал» ДМР оплатило 13.05.2020 року, 12.06.2020 року, 14.07.2020 року, 12.08.2020 року.
За наведених обставин позивачем проведено нарахування 3% річних з простроченої суми оплати поставленої активної електричної енергії за період 01.06.2019 року - 14.04.2020 року - у розмірі 29480,24 грн. та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за поставлену активну електричну енергію за період 01.05.2019 року - 14.04.2020 року - у розмірі 20 137,16 грн.
Крім того відповідачу проведено нарахування пені за період 01.12.2019 року - 06.03.2020 року за несвоєчасну оплату поставленої активної електричної енергії в сумі 76 127,51 грн.
У запереченні на відзив позивач наголосив, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, а тому передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності передбаченого ст. 258 ЦК України. Розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат проведено до 14.04.2020 року, тобто до дня винесення Ухвали про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 року у справі №914/1283/19.
Позивач заперечив проти зменшення витрат на професійну правову допомогу, 3% річних та інфляційних втрат.
В поясненнях по суті спору позивач зазначив, що відсутність в ордері номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, не свідчить про недійсність ордеру.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву акцентує увагу на тому, що розстрочення виконання рішення є одним із елементів розгляду та вирішення справи, а тому нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, яка є предметом розгляду в судовому порядку є не логічним та протиправним.
Відповідач заявив про сплив позовної давності встановлений ст. 258 ЦК України для стягнення пені.
Оскільки згідно ухвали від 15.04.2020 року заборгованість погашена в повному обсязі відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Клопотав про зменшення пені та 3 % річних.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що відзив підлягає залишенню без розгляду та поверненню, оскільки ордер на надання правової допомоги не містить обов'язкових реквізитів, передбачених чинними нормативно правовими актами.
28.02.2007 року між ВАТ “Львівобленерго“ та Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» ДМР укладено договір про постачання електричної енергії № 90132.
Господарським судом Львівської області 23.10.2019 року у справі №914/1283/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленего» 1 119 241, 36 грн. - основного боргу, 100781,06 грн. - пені, 19 214,20 грн. - 3 % річних, 27069,36 грн. - інфляційних втрат, 20 506,30 грн. - витрати на оплату судового збору.
05.02.2020 року Львівським апеляційним господарським судом винесена постанова у справі №914/1283/19, якою апеляційну скаргу ПрАТ «Львівобленерго» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 року без змін. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного господарського суду від 09.06.2020 року касаційне провадження закрито.
КП «Дрогобичводоканал» ДМР не оскаржував вищезазначене рішення, і в той же час не сплатив заборгованість у добровільному порядку.
13.04.2020 року Господарським судом Львівської області у справі №914/1283/19 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 року видано наказ на примусове стягнення.
12.05.2020 року державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1283/19 від 13.04.2020 року.
15.04.2020 року за заявою КП «Дрогобичводоканал» ДМР винесено Ухвалу про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 року у справі №914/1283/19 на 4 місяці таким чином:
- до 16.05.2020 року - 321 703,07 грн.
- до 16.06.2020 року - 321 703,07 грн.
- до 16.07.2020 року - 321 703,07 грн.
- до 16.08.2020 року - 321 703,07 грн.
Зазначену заборгованість КП «Дрогобичводоканал» ДМР оплатило 13.05.2020 року, 12.06.2020 року, 14.07.2020 року, 12.08.2020 року.
На підтвердження скрутного матеріального становища відповідач представив:
- довідку про фінансові результати за дев'ять місяців 2020 року, дебіторську заборгованість в розмірі 27 288,20 тис. грн. та кредиторську 84 278,30 тис. грн.
- фінансову звітність малого підприємтсва від 30.09.2020 року що свічить про наявність збитків.
Згідно договору про надання правничої допомоги №20/7-15 від 21.07.2020 року видано рахунок №20/056 від 27.07.2020 року на оплату 8000,00 грн., який сплачений в повному обсязі (платіжне доручення №14701 від 29.07.2020 року).
В силу статті 11 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару (постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу) на підставі Договору.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 7 Додатка № 2 "Порядок розрахунків" до Договору тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини ч. ст. 193 ГК України. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно із ч і ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, ст. 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Рішенням по справі №914/1283/19 з КП «Дрогобичводоканал» ДМР стягнуто пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати за наступні періоди:
- пеню з 09.11.2018 року - 05.05.2019 року;
- три відсотки річних з 09.11.2018 року - 31.05.2019 року;
- інфляційні втрати з 09.11.2018 року - 30.04.2019 року.
Розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат по справі №914/2885/20 проведено позивачем з урахуванням попередніх періодів нарахування до 14.04.2020 року. Тобто розрахунок не зачіпає період розстрочення виконання рішення у справі №914/1283/19 від 23.10.2019 року, оскільки ухвала про розстрочення винесена 15.04.2020 року. Зобов'язання по сплаті основної суми боргу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат виконані Відповідачем в межах строків визначених ухвалою про розстрочення. Відповідно до п. 48 Постанови ВП ВС від 04.06.2019 року у справі №916/190/18: «розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірних зобов'язань відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання , зокрема сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України». Окрім того в п. 53 зазначеної Постанови вказується, що прийняття судом рішення про розстрочку чи відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. За даних обставин Позивач правомірно нарахував інфляційні втрати та три відсотки річних, що спростовує твердження Відповідача про неправомірність звернення судового наказу для виконання рішення, оскільки таке виконано в межах строків встановлених ухвалою про розстрочення, а період нарахування завершується датою винесення такої ухвали.
Розрахунок суми пені
Згідно з пунктом 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Суд перевірвши розрахунок пені встановив, що такий проведений арифметично вірно.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься й у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Беручи до уваги той факт, що Відповідач забезпечує населення питною водою, надає послуги з водопостачання та водовідведення, збитковість діяльності відповідача (підтверджується наявними в матеріалах справи доказами), відсутність будь-яких доказів зі сторони позивача про завдання йому суттєвої шкоди порушенням зобов'язання, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%. Таким чином до стягнення підлягає 38 063,76 грн. пені.
Щодо позовної давності, необхідно зазначити, що ПрАТ «Львівобленерго» звернулося з позовною заявою в Господарський суд Львівської області 05.11.2020 року про стягнення з КП «Дрогобичводоканал» ДМР заборгованості у сумі 125 744,91 грн., з яких 76 127,51 грн. складає пеня за період 01.12.2019 року по 06.03.2020 року.
Приписами ст. 258 ЦК України встановлено позовну давність в один рік до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені). Тобто, при зверненні в суд 05.11.2020 року нарахування пені за заборгованість, яка не була сплачена КП «Дрогобичводоканал» ДМР в період з 01.12.2019 року до 06.03.2020 року правомірна.
Розрахунок 3% річних
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до пункту 8 Додатку № 2 до Договору у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Суд перевіривши розрахунок встановив, що такий проведено арифметично правильно, а тому стягненню підлягає 29 480,24 - 3% річних.
Крім того, Відповідач клопотав про зменшення 3% річних з посиланням на Постанову Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18. У справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Висновок про зменшення 3% річних по даній справі суд зробив з урахування перелічених вище конкретних обставин справи, наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Суд вважав такі санкції несправедливими та неспівмірними.
Аргументи Відповідача не можуть братись до уваги з посиланням на справу №902/417/18, оскільки Позивачем застосовано розмір відсоткової ставки, який відповідає нормам статті 625 ЦК України, а нарахування 3% річних на переконання суду є пропорційними та справедливим.
Розрахунок інфляційних втрат
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання зобов'язання доцільно відобразити виходячи щз математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці, більше півмісяця дорівнює повному місяцю, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця, інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція підтверджується висновками, які викладені в Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19.
З цього приводу суд звертає увагу позивача, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
За наведених обставин індекс інфляції за період з 01.04.2020 року по 14.04.2020 року (14) днів рівний нулю.
Крім того суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат встановив, що з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року сума втрат становить 9464,25 грн.
Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає задоволенню становить 15 848,35 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Так, у позовній заяві зазначено, що позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на оплату судового збору у розмірі 2102,00 грн. та 8000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вказує Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Відповідачем надано заперечення стосовно заявлених до стягнення сум витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем представлено копію договору про надання правової допомоги №20/7-15 від 21.07.2020 року, копію рахунку №20/056 від 29.07.2020 року (рахунок містить детальний опис виконаних робіт, наданих послуг) та оригінал платіжного доручення №14701 від 29.07.2020 року.
Що стосується суми заборгованості, яка підлягає стягненню та зазначена в договорі про надання правничої допомоги, позивач зазначає наступне. 09.09.2020 року Господарським судом видано судовий наказ про стягнення з КП «Дрогобичводоканал» ДМР пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, однак, ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.10.2020 року у справі №914/2574/20 даний наказ було скасовано на підставі заяви КП «Дрогобичводоканал» ДМР. Дані обставини спонукали позивача звернутись до Господарського суду Львівської області в межах позовного провадження, в свою чергу проведено перерахунок суми пені за прострочену заборгованість.
Згідно договору про правову допомогу АО приймає на себе зобов'язання забезпечувати представництво Клієнта в суді та надавати інші види правничої допомоги та фактичні витрати для виконання доручень Клієнта (п. 1.1 договору).
В договорі узгоджено вартість правової допомоги в розмірі - 8 000,00 грн (п.п. 4.1 п. 4 договору).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 постанови).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відтак, суд враховує, що за час розгляду даної справи Адвокатським об'єднанням «Юріс Консультус» вчинялись процесуальні дії щодо ведення даної справи, тобто фактично послуги правової допомоги позивачу надавались.
Крім того суд вважає, що витрати на правову допомогу співмірні з фактично наданими послугами, складністю справи, часом витраченим на виконання відповідних робіт.
Щодо не зазначення в ордері номера посвідчення адвоката, на що звернув увагу відповідач необхідно зазначити наступне.
У Постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 747/839/18, зазначено, що «порушення, які допущені адвокатом в оформленні ордеру, квитанцій та договорів про надання правничої допомоги, не можуть бути підставою для відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 фактично понесених нею витрат на правничу допомогу, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні адвокатом документів. При цьому такі недоліки є формальними та не свідчать про наявність підстав для відмови для покладення цих судових витрат на відповідача».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог так, як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог так, як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини зі справи «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France) зазначено, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA («Зубац проти Хорватії») від 05.04.2018р.).
Враховуючи викладене, статус адвоката як представника особи підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, договором про надання правової допомоги, оригіналом ордера, копією свідоцтва про право па зайняття адвокатською діяльністю. Посвідчення адвоката є документом, що підтверджує особу адвоката, а не право здійснювати адвокатську діяльність. Відсутність в ордері відомостей, номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, не свідчить про недійсність ордеру.
Суд також враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До задоволення підлягає 1394,02 грн. судового збору та 5305,49 грн витрат на професійну правову допомогу з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення з КП «Дрогобичводоканал» на користь ПАТ «Львівобленерго» 38 063,76 грн. - пені, 29 480,24 грн. - 3% річних, 15 848,35 грн. - інфляційних втрат, які підлягають до задоволення. В решті позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (адреса: вулиця Федьковича, будинок 11, місто Дрогобич, Львівська область, 82100; ідентифікаційний код 03348910) на користь приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (адреса: вулиця Козельницька, будинок 3, місто Львів, 79026; ідентифікаційний код 00131587) 38063,76 пені; 29 480,24 - 3% річних, 15 848,35 інфляційних втрат, 1394,02 судового збору та 5305,49 витрат на професійну правову допомогу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 08.04.2021 року.
Суддя З.В. Горецька