79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.04.2021 справа № 914/2833/20
За позовом: Державного підприємства «Тренінговий центр Майдан», с.Майдан Жовківського району Львівської області,
до відповідача: Приватного підприємства «Західне охоронно-розшукове бюро», м. Львів,
про визнання додаткової угоди до договору частково недійсною та стягнення 193'397,67 грн. збитків,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Штендер М.В.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу Акорд.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Тренінговий центр Майдан» до Приватного підприємства «Західне охоронно-розшукове бюро» про визнання п.п.1.2 п.1 додаткової угоди № 8 від 31.05.2019 до договору про надання послуг з охоронного обслуговування від 31.01.2016 частково недійсною та стягнення 193'397,67 грн. збитків.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що пп.1.2 додаткової угоди №8 суперечить ст.8 Закону України «Про охоронну діяльність» та Ліцензійним умовам провадження охоронної діяльності, а неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до викрадення майна, що заподіяло збитків на суму 193'397,67 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30 жовтня 2020 року справу № 914/2833/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2020, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 03.12.2020 підготовче засідання відкладено на 17.12.2020.
Протокольною ухвалою від 17.12.2020 Господарський суд Львівської області продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 14.01.2021. Ухвалою від 17.12.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав відповідача та повідомив йому про дату, час і місце підготовчого засідання.
Протокольною ухвалою від 14.01.2021 підготовче засідання відкладено на 28.01.2021, про що повідомлено відповідача у порядку ст.120 ГПК України.
У підготовчому засіданні 28.01.2021 проголошено перерву до 11.02.2021.
10.02.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву (вх.№3300/21) з обгрунтуванням своєї правової позиції, у якому зазначає, що квадроцикл та кофр під охорону відповідачу за договором не передавалися, тому відповідач не повинен нести жодної відповідальності за збереження матеріальних цінностей, які не були передані йому під охорону відповідно до умов договору. Актами прийому-передачі наданих послуг за період жовтень 2019 - травень 2020 підтверджується факт належного виконання відповідачем послуг за договором, оскільки зауважень щодо характеру, обсягу та якості охоронних послуг замовником не подано, як і не було заявлено таких при розірванні договору та поверненні об'єктів з-під охорони. Зі змісту позовної заяви не зрозуміло, де знаходилися на зберіганні квадроцикл та кофра, хто мав право доступу до даного майна, на якій стадії знаходиться розслідування кримінального провадження №12019140240000955 та яким чином було викрадено це майно. Зазначається, що виконаний належним чином правочин, який припинив свою дію 31.05.2020, не може бути визнано недійсним, у тому числі частково. Вартість заявлених збитків не підтверджена належними доказами. Просить відмовити у задоволенні позову. Одночасно із відзивом позивач подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи на суму 19'200,00 грн.
Ухвалою від 11.02.2021 підготовче засідання відкладено на 04.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 закрито підготовче провадження і призначено справу № 914/2833/20 до судового розгляду по суті на 18.03.2021. Явка сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
18.03.2021 відповідач подав заяву (вх.№6681/21) про розмір понесених відповідачем витрат на професійну правову допомогу та повідомив суд, що докази понесення таких витрат будуть надані суду упродовж п'яти днів після ухвалення рішення.
У судовому засіданні 18.03.2021 суд заслухав представників сторін та дослідив докази, після чого було оголошено перерву до 01.04.2021, відомості про що занесено до протоколу судового засідання. Явка сторін обов'язковою не визнавалася.
Представник позивача у судове засідання 01.04.2021 не з'явився, у минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.
У судове засідання 01.04.2021 представник відповідача з'явився, проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
31.01.2016 Державним підприємством «Тренінговий центр Майдан» (замовник) та Приватним підприємством «Західне охоронно-розшукове бюро» (виконавець) укладено договір про надання послуг з охоронного обслуговування, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з охоронного обслуговування об'єктів замовника.
Під охорону приймаються об'єкти визначені у додатку №1 до даного договору (п.1.2 договору).
Умовами п.2.1 та п.2.2 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний нести відповідальність за здійснення крадіжок, грабежів, розбоїв та інших протиправних дій на об'єктах, визначених у додатку 1 до договору; забезпечити цілісність об'єктів охорони та недоторканність майна, що на них зберігається, недоторканність фізичних осіб та припинити шляхом здійснення заходів реагування правопорушення проти власності, фізичних осіб, порушення режиму роботи об'єктів охорони; безоплатно усунути недоліки наданих послуг, що виникли з його вини; не допускати проникнення сторонніх осіб на територію, що охороняється; контролювати ввезення та вивезення товарно-матеріальних цінностей на територію або з території об'єкта, який охороняється. Виконавець не несе відповідальності за наслідки дій замовника, які попередньо не узгоджені з виконавцем.
Замовник зобов'язаний забезпечити наступні вимоги щодо об'єктів, що передаються під охорону: об'єкти повинні бути обладнані наступними технічними засобами охорони: замками, зв'язком, освітленням та засобами для гасіння пожежі. Зберігати товарно-матеріальні цінності необхідно у відведених для цього місцях (п.2.3 та п.2.4.3 договору).
У розділі 3 договору сторонами погоджено, що прийому (здачі) під (з-під) охорону підлягають тільки об'єкти, вказані у додатку 1 до договору. Об'єкт вважається прийнятим (зданим) під охорону після підписання акту прийому об'єкта під охорону (додаток №4 даного договору) уповноваженими службовими особами на протязі одного дня з моменту підписання даного договору (при припиненні договору - того ж дня, в момент припинення). Приміщення та майно передане під охорону по акту опису, знімаються з-під охорони уповноваженою або матеріально-відповідальною особою визначеною замовником.
Відповідно до п.4.3 договору надання послуг (виконання робіт) підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт), який підписується обома сторонами.
До вказаного договору сторонами підписано додаток №1 - дислокація об'єкта, перелік робіт, №2 - відповідальність сторін, №3 - вартість охорони та №4 - акт прийому об'єкта під охорону (акт обстеження).
Згідно додатку №1 до договору від 31.01.2016 та акту прийому-передачі під охорону від 01.02.2016 (додаток №4 до договору) виконавець прийняв під охорону контрольно-пропускний пункт та прилеглу до нього територію ДП «ТЦ Майдан» (відпочинковий комплекс, гірськолижний витяг) за адресою: Львівська область, Жовківський район, с.Майдан. Водночас виконавець зобов'язався забезпечити безпеку діяльності замовника шляхом забезпечення контрольно-пропускного режиму перевірки відвідувачів об'єкту, ввозу-вивозу (вносу-виносу) товарно-матеріальних цінностей через КПП (п.4 додатку №1).
У п.3 додатку №2 до договору сторони додатково погодили, що встановлення вини здійснюється органами дізнання, слідства або судом. А при обставинах недотримання працівниками виконавця контрольно-пропускного режиму, що завдало шкоду (збитки) замовнику, шкода відшкодовується виконавцем у термін 1 місяць, виходячи з розміру збитку, який повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадениx, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей.
Даний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.05.2016. Після закінчення дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим на один рік (п.7.4 договору).
31.05.2019 сторонами укладено додаткову угоду №8 до договору, зокрема п 2.1.4 договору викладено в новій редакції: «Нести відповідальність в частині протиправних дій здійснених на об'єктах (без матеріальної відповідальності) визначених у додатку №1 до договору» та зазначено, що ця додаткова угода вступає в дію з 01.06.2019.
Замовник і виконавець шляхом складання та підписання актів прийому-передачі наданих послуг від 06.10.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020 підтвердили, що відповідачем упродовж жовтня 2019 - квітня 2020 були надані послуги охоронного обслуговування на території і за характером, обсягом і якістю наданих послуг замовник претензій не має.
Додатковою угодою №11 від 31.05.2020 до договору про надання послуг охоронного обслуговування від 31.01.2016 сторони погодились розірвати з 31.05.2020 договір про надання послуг з охоронного обслуговування від 31.01.2016 за згодою сторін. Виконавець повернув замовнику об'єкт з-під охорони. Зауважень щодо схоронності та збереженої цінності об'єкта у замовника не було, що підтверджується укладеним сторонами актом приймання-передачі зняття об'єкта з під охорони від 31.05.2020
Позивач зазначає, що в ніч з 09.10.2019 на 10.10.2019 з території об'єкта викрадено квадроцикл Outlander MAX HTP M7756427. Даний квадроцикл знаходився поруч з контрольно-пропускним пунктом під входом у відпочинковий комплекс ДП «ТЦ Майдан». Його викрадння відбулось шляхом вивезення через КПП, тому що іншого виїзду з бази не існує. Вказане, за твердженням позивача, підтверджується витягом з ЄРДР про відкриття кримінального провадження 12019140240000955. У доповідній записці, поясненні від 25.11.2019 та заяві №96 від 26.11.2019 про вчинення кримінального правопорушення, зазначено, що в ході інвентаризації товарно-матеріальних цінностей тренінгового центру, проведеної з 01.11.2019 по 25.11.2019, виявлено нестачу кофра пластикового балансовою вартістю 4'414,17 грн.
12.08.2020 на адресу відповідача надіслано претензію №29 про відшкодування збитків у розмірі 188'983,50 грн. (вартості викраженого квадроцикла та кофра), яка залишена без задоволення.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору.
Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір є договором надання послуг, загальні положення якого регулює Глава 63 Цивільного кодексу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (за приписами ст.16 ЦК України). Аналогічні положення містить ст.20 ГК України.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
Згідно частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відносини суб'єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності регулюються Законом України «Про охоронну діяльність».
Згідно із ст.1 Закону України «Про охоронну діяльність» охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян; об'єкт охорони - фізична особа та/або майно; суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.
Статтею 8 Закону України «Про охоронну діяльність» передбачено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.
У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень ЦК України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань (ч.2 вказаної статті).
Підпунктом 5 п.7 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р. № 960 передбачено, що суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний: надавати послуги з охорони власності та громадян на підставі письмових цивільно-правових договорів охорони, які укладаються за наявності в замовників охоронних послуг документів, що підтверджують їх повноваження на володіння (користування) об'єктом охорони на законних підставах, а також правомірність перебування майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Як уже відзначалося, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та ч.6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що підпункт 1.2 п. 1 додаткової угоди №8 від 31 травня 2019 року до договору про надання послуг з охоронного обслуговування від 31.01.2016 щодо відсутності матеріальної відповідальності виконавця суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки таке положення умов договору нівелює всю суть договору охорони, адже не дозволить замовнику відшкодувати заподіяні збитки через те, що існуватиме положення про виключення матеріальної відповідальності виконавця.
Щодо вимоги про стягнення збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.2 договору під охорону приймаються об'єкти визначені у додатку №1 до даного договору, тобто виконавцем прийнято під охорону контрольно-пропускний пункт та прилеглу до нього територію ДП «ТЦ Майдан» (відпочинковий комплекс, гірськолижний витяг) за адресою: Львівська область, Жовківський район, с.Майдан, що підтверджується додатком №1 до договору від 31.01.2016 та актом прийому-передачі під охорону від 01.02.2016 (додатком №4 до договору).
Згідно п. 2.2 договору виконавець не несе відповідальності за наслідки дій замовника, які попередньо не узгоджені з виконавцем, а п. 2.4.3 договору також було погоджено, що зберігання товарно-матеріальних цінностей передбачено у відведених для цього місцях. Матеріалами справи не підтверджено, що на прийнятих під охорону об'єктах зберігається ще якесь майно, зокрема, квадроцикл та кофр та не погоджено сторонами його місцерозташування.
Суд також встановив, що акти прийому-передачі наданих послуг відповідачем та акт здачі об'єкта з-під охорони підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками, без жодних зауважень щодо характеру, обсягу та якості наданих охоронних послуг, що підтверджує факт прийняття даних послуг замовником.
Твердженя позивача, що викрадення квадроцикла підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію повідомлення щодо крадіжки з території позивача квадроцикла та кофри не може бути належним доказом вини відповідача, оскільки наявність розпочатого досудового розслідування не встановлює такого факту.
Відповідно до пунктів 5, 10, 24 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Суд неодноразово запитував у позивача про результати вирішення кримінального провадження, який стан кримінального провадження станом на момент розгляду господарського спору і пропонував надати суду відповідні докази, чого позивач не зробив та не надав суду інформації щодо результатів розслідування кримінального провадження №12019140240000955. Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що розмір визначених ним збитків з посиланням на акт приймання передачі товарно-матеріальних цінностей від 21.06.2018 та акт приймання-передачі основних засобів від 21.06.2018, за якими позивачу було передано квадроцикл та кофр пластиковий не є доказом актуальної вартості таких станом на день, який позивач визначає днем викрадення, адже вони не відображають вартість зносу та амортизаційних відрахувань станом на жовтень 2019 року.
Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та нанесення матеріальних збитків позивачу.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями № 606 від 07.09.2020 на суму 2'834,75 грн.. №639 від 12.10.2020 на суму 2'094,12 та №657 від 27.10.2020 на суму 74,10 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2'102,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати недійсним підпункт 1.2 п. 1 додаткової угоди №8 від 31 травня 2019 року до договору про надання послуг з охоронного обслуговування від 31.01.2016 в наступній редакції: «Нести відповідальність в частині протиправних дій здійснюваних на об'єктах (без матеріальної відповідальності) визначених у додатку №1 до договору».
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Західне охоронно-розшукове бюро» (79035, м. Львів, вул.Зелена, 109; код ЄДРПОУ № 36544869) на користь Державного підприємства «Тренінговий центр Майдан» (80352, Львівська область, Жовківський район, с.Майдан, вул.С.Бандери; код ЄДРПОУ № 39804651) 2'102,00 грн. судового збору.
.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.04.2021.
Суддя Б.І. Яворський