просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
31 березня 2021 року м.Харків Справа № 913/653/20
Провадження №34/913/653/20
Господарський суд Луганської області у складі:
суддя Іванов А.В.
при секретарі судового засідання Баштовій М.О.
розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області,
про стягнення 128 116 781 грн. 66 коп.
В судовому засіданні брали участь:
від позивача: адвокат Орел С.С., дов. №14-115 від 09.04.2020 (в режимі відеоконференції поза межами суду);
від відповідача: представник не прибув.
Суть спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», в якій просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 128 116 781 грн. 66 коп., у тому числі: основний борг у сумі 118 233 596 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 5 457 419 грн. 48 коп. та інфляційні втрати в сумі 4 425 765 грн. 58 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2018 між сторонами було укладено Договір №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач - оплатити його на умовах цього Договору.
Як зазначає позивач, свої зобов'язання він виконав належним чином та передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 127 655 544 грн. 60 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. В свою чергу відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з оплати за переданий газ в розмірі 118 233 596 грн. 60 коп.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 справу №913/653/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.01.2021 о 14 год. 30 хв.
В судовому засіданні 13.01.2021 в режимі відеоконференції взяли участь представники сторін.
Представник позивача надав усні пояснення та підтримав позов.
Представник відповідача надав усні пояснення та проти позову заперечив.
Станом на 13.01.2021 відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.01.2021 продовжено відповідачу строк для надання відзиву до 29.01.2021 (включно). Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні. Встановлено позивачу строк для надання відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву. Запропоновано позивачу надати відповідь на відзив з доказами направлення іншій стороні. Відкладено підготовче засідання на 03.02.2021 о 14 год. 40 хв.
В судовому засіданні 03.02.2021 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 03.02.2021 не прибув, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Станом на 03.02.2021 відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.02.2021 продовжено відповідачу строк для надання відзиву до 20.02.2021 (включно). Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні. Продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву. Запропоновано позивачу надати відповідь на відзив з доказами направлення іншій стороні. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 03.03.2021 о 15 год. 20 хв.
В судовому засіданні 03.03.2021 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 03.03.2021 не прибув, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Станом на 03.03.2021 відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.03.2021 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2021 о 15 год. 00 хв.
В судовому засіданні 31.03.2021 в режимі відеоконференції поза межами суду взяв участь представник позивача, надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.
Представник відповідача у судове засідання 31.03.2021 не прибув, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач не скористався процесуальним правом на надання відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що суд неодноразово, а саме ухвалами від 13.01.2021 та від 03.02.2021, продовжував відповідачу строк для його надання та пропонував надати такий відзив.
31.03.2021 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
08.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» (Споживач, відповідач) було укладено Договір №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору (т. І а.с. 9-19).
Згідно з п.п. 1.2., 1.3. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний Споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1. цього Договору, споживач визначає самостійно.
За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п. 1.4. Договору).
За приписами п.п. 2.1., 2.2. Договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 1833,2 тис. куб. метрів. Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим Договором (далі - плановий обсяг), повністю забезпечують Споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2. цього Договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1. цього Договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.
Постачальник передає Споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1. Договору).
Положеннями п. 3.7. Договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання Постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим Договором у відповідному періоді (п. 3.10. Договору).
Пункт 4.1. Договору визначає, що кількість природного газу, яка передається Споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включається до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється Положенням про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 5.1. Договору).
За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання Договору становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 6.1. Договору).
Сторони визначили в п. 12.1., що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому сторони уклали ряд Додаткових угод, якими, зокрема, змінювали обсяг природного газу, який Постачальник передає Споживачу, ціну за 1000 куб. м. та строк дії Договору в частині реалізації природного газу.
Так, в Додатковій угоді №1 від 23.10.2018 до Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 сторони виклали п.п. 2.1., 3.8.-3.9., 12.1. в новій редакції, якими, серед іншого, узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 по 26.10.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 2803,7 тис. куб. метрів та передбачили, що Договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 26.10.2018 (включно). Решту умов Договору сторони залишили незмінними (т. І а.с. 20).
Додатковою угодою №2 від 27.10.2018 до Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 сторони виклали п.п. 2.1., 3.8.-3.9., 12.1. в новій редакції, в яких, зокрема, домовились, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 по 31.10.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 3342,9 тис. куб. метрів та передбачили, що Договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 31.10.2018 (включно). Решту умов Договору сторони залишили незмінними (т. І а.с. 21).
В Додатковій угоді №3 від 02.11.2018 до Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 сторони виклали п.п. 2.1., 5.2.-5.3., пп. 1, 3 п. 6.3. та п. 12.1. в новій редакції, якими, серед іншого, узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 по 30.11.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 3924,1 тис. куб. метрів, ціна за 1000 куб. м. газу з 01.11.2018 становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. та передбачили, що Договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 30.11.2018 (включно). Решту умов Договору сторони залишили незмінними (т. І а.с. 22).
Додатковою угодою №4 від 23.11.2018 до Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 сторони виклали розділи 1-12 цього Договору в новій редакції. Розділ 13 Договору вважається розділом 12 та залишився незмінним. Дана додаткова угода діє з 01.12.2018 (т. І а.с. 23-32).
Отже, сторони Додатковою угодою №4 від 23.11.2018 по суті узгодили положення Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 в новій редакції.
Так, відповідно до умов п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018 Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018 природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п. 1.3. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018).
За приписами п.п. 2.1., 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018 Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 25244,904 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях жовтень 2018 - 116,404 тис. куб. метрів, листопад 2018 - 3924,1 тис. куб. метрів, грудень 2018 - 4907,8 тис. куб. метрів, січень 2019 - 5481,6 тис. куб. метрів, лютий 2019 - 4870,7 тис. куб. метрів, березень 2019 - 4396,3 тис. куб. метрів, квітень 2019 - 1548,0 тис. куб. метрів. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1. цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених пунктом 1.2. цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1. цього Договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.
Постачальник передає Споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018).
Положеннями п. 3.8. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018 передбачено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2 цього договору. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру Постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Пунктом 3.11. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018 встановлено, що Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим Договором у відповідному розрахунковому періоді.
Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включається до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється Положенням про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018).
За умовами п. 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018 ціна за 1000 куб. м. газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018).
В п. 5.3 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018 сторони передбачили, оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими у встановленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюються вимогами підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору.
Відповідно до п. 5.4 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018 у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотків річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.
Сторони визначили в п. 11.1. в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також між сторонами було укладено Додаткову угоду №5 від 18.03.2019 до Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018, в якій визначили, які пункти Договору застосовуються з 01.03.2019, а які втрачають чинність (т. І а.с. 33).
26.03.2019 сторони уклали Додаткову угоду №6 від 26.03.2019 до Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018, в якій виклали п. 2.1. Договору в новій редакції, згідно якої Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 17123,383 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях жовтень 2018 - 116,404 тис. куб. метрів, листопад 2018 - 3358,542 тис. куб. метрів, грудень 2018 - 3868,047 тис. куб. метрів, січень 2019 - 4032,026 тис. куб. метрів, лютий 2019 - 3113,992 тис. куб. метрів, березень 2019 - 2634,372 тис. куб. метрів. Решту умов Договору залишили без змін (т. І а.с. 34).
В Додатковій угоді №7 від 29.03.2019 до Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 сторони вказали, що по тексту Договору слова Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» замінили словами Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Решту умов Договору залишили без змін (т. І а.с. 35).
На виконання умов Договору сторони підписали та скріпили печатками Акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 690 322 грн. 28 коп., від 30.11.2018 на суму 25 130 666 грн. 68 коп., від 31.12.2018 на суму 28 943 094 грн. 90 коп., від 31.01.2019 на суму 30 170 086 грн. 13 коп., від 28.02.2019 на суму 23 300 793 грн. 91 коп. та від 31.03.2019 на суму 19 420 580 грн. 70 коп., а всього на загальну суму 127 655 544 грн. 60 коп. (т. І а.с. 45-50).
Як зазначає позивач, свої зобов'язання за Договором він виконав належним чином та передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 127 655 544 грн. 60 коп., що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі природного газу.
В свою чергу відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з оплати за переданий газ в розмірі 118 233 596 грн. 60 коп.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 118 233 596 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 5 457 419 грн. 48 коп. та інфляційних втрат в сумі 4 425 765 грн. 58 коп.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов Договору №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 в період з 01.10.2018 по 31.03.2019 на загальну суму 127 655 544 грн. 60 коп., про що свідчать відповідні Акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 690 322 грн. 28 коп., від 30.11.2018 на суму 25 130 666 грн. 68 коп., від 31.12.2018 на суму 28 943 094 грн. 90 коп., від 31.01.2019 на суму 30 170 086 грн. 13 коп., від 28.02.2019 на суму 23 300 793 грн. 91 коп. та від 31.03.2019 на суму 19 420 580 грн. 70 коп. (т. І а.с. 45-50).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, Договором №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 встановлений строк виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ - Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 6.1. Договору та п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018).
Відтак, відповідач мав оплатити вартість поставленого в жовтні 2018 року природного газу на суму 690 322 грн. 28 коп. до 25.11.2018, в листопаді 2018 року на суму 25 130 666 грн. 68 коп. до 25.12.2018, в грудні 2018 на суму 28 943 094 грн. 90 коп. до 25.01.2019, в січні 2019 на суму 30 170 086 грн. 13 коп. до 25.02.2019, в лютому 2019 на суму 23 300 793 грн. 91 коп. до 25.03.2019 та в березні 2019 на суму 19 420 580 грн. 70 коп. до 25.04.2019.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений Договором строк, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, сплативши лише 9 421 948 грн. 00 коп., однак з порушенням вказаних строків, що підтверджується виписками по рахунку (т. І а.с. 64-240, т. ІІ а.с. 1-228, т. ІІІ а.с. 1-250, т. ІV а.с. 1-95).
Таким чином, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 118 233 596 грн. 60 коп., що також вбачається з наданих позивачем сальдо КП «Лисичанськтепломережа» за період з 01.10.2018 по 31.12.2019 та операцій за Договором №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018 за період з 01.10.2018 по 31.12.2019 (т. І а.с. 51-59).
Доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 118 233 596 грн. 60 коп. матеріали справи не містять.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов'язань за Договором №5312/18-ТЕ-20 постачання природного газу від 08.10.2018.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 118 233 596 грн. 60 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 457 419 грн. 48 коп. та інфляційних втрат в сумі 4 425 765 грн. 58 коп., стосовно яких суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання здійснено наступним чином:
за зобов'язаннями жовтня 2018 року за загальний період з 27.11.2018 по 08.01.2019 в сумі 1 110 грн. 29 коп.;
за зобов'язаннями листопада 2018 року за загальний період з 27.12.2018 по 31.08.2020 в сумі 907 354 грн. 30 коп.;
за зобов'язаннями грудня 2018 року за загальний період з 26.01.2019 по 31.08.2020 в сумі 1 387 682 грн. 61 коп.;
за зобов'язаннями січня 2019 року за загальний період з 26.02.2019 по 31.08.2020 в сумі 1 369 639 грн. 22 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2019 року за загальний період з 26.03.2019 по 31.08.2020 в сумі 1 004 168 грн. 44 коп.;
за зобов'язаннями березня 2019 року за загальний період з 26.04.2019 по 31.08.2020 в сумі 787 464 грн. 62 коп.
Таким чином, загальна сума 3% річних згідно розрахунку позивача становить 5 457 419 грн. 48 коп.
Суд вважає розрахунок 3% річних, наданий позивачем, обґрунтованим, арифметично вірним та зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 457 419 грн. 48 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в сумі 4 425 765 грн. 58 коп.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно розрахунку позивача нарахування інфляційних збитків було здійснене:
за зобов'язаннями жовтня 2018 року за грудень 2018 року та січень 2019 року на суму 785 грн. 65 коп.;
за зобов'язаннями листопада 2018 року з січня 2019 року по серпень 2020 року на суму 1 060 830 грн. 05 коп.;
за зобов'язаннями грудня 2018 року з лютого 2019 року по серпень 2020 року на суму 1 232 146 грн. 18 коп.;
за зобов'язаннями січня 2019 року з березня 2019 року по серпень 2020 року на суму 1 127 890 грн. 95 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2019 року з квітня 2019 року по серпень 2020 року на суму 655 480 грн. 03 коп.;
за зобов'язаннями березня 2019 року з травня 2019 року по серпень 2020 року на суму 348 632 грн. 72 коп.
Отже, загальна сума інфляційних втрат згідно розрахунку позивача становить 4 425 765 грн. 58 коп.
При цьому, в даному випадку мало місце зменшення суми боргу, внаслідок часткового виконання відповідачем зобов'язань жовтня та листопада 2018 року.
Як вказав Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Верховний Суд зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат з урахуванням зменшення суми боргу, внаслідок часткового виконання відповідачем зобов'язань жовтня та листопада 2018 року, за іншим алгоритмом, ніж зазначений у постанові Верховного Суду, проте такий алгоритм не є єдино вірним, що також підтверджується висновками Об'єднаної палати, тому розрахунок інфляційних втрат за алгоритмом, який є більш зручним для позивача, є обґрунтованим в цій частині та приймається судом.
Разом з тим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено (без заокруглення) величини приросту індексу споживчих цін.
Позаяк, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у тій же постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 зауважив, що величини приросту індексу споживчих цін мають заокруглюватися до десяткового числа після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державною службою статистики України.
Здійснивши округлення індексу інфляції до десяткового числа після коми, суд самостійно зробив розрахунок інфляційних втрат:
за зобов'язаннями жовтня 2018 року за грудень 2018 року та січень 2019 року на суму 785 грн. 65 коп. (індекс інфляції заокруглено до 100,8);
за зобов'язаннями листопада 2018 року з січня 2019 року по серпень 2020 року на суму 1 061 514 грн. 01 коп. (заокруглено індекси інфляції січня 2019 року до 101,0; лютого 2019 року до 100,5; березня 2019 року до 100,9; квітня 2019 року до 101,0; травня 2019 року до 100,7; червня 2019 року до 99,5; липня 2019 року до 99,4; серпня 2019 року до 99,7; вересня та жовтня 2019 року до 100,7; з листопада 2019 року по серпень 2020 року до 101,1);
за зобов'язаннями грудня 2018 року з лютого 2019 року по серпень 2020 року на суму 1 244 553 грн. 08 коп. (індекс інфляції заокруглено до 104,3);
за зобов'язаннями січня 2019 року з березня 2019 року по серпень 2020 року на суму 1 116 293 грн. 19 коп. (індекс інфляції заокруглено до 103,7);
за зобов'язаннями лютого 2019 року з квітня 2019 року по серпень 2020 року на суму 652 422 грн. 23 коп. (індекс інфляції заокруглено до 102,8);
за зобов'язаннями березня 2019 року з травня 2019 року по серпень 2020 року на суму 349 570 грн. 45 коп. (індекс інфляції заокруглено до 101,8).
Таким чином, за розрахунком суду загальна сума інфляційних втрат становить 4 425 138 грн. 61 коп., що на 626 грн. 97 коп. менше від суми, заявленої позивачем.
З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 4 425 138 грн. 61 коп., а в частині вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 626 грн. 97 коп. слід відмовити.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково.
В зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 118 233 596 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 5 457 419 грн. 48 коп. та інфляційні втрати в сумі 4 425 138 грн. 61 коп.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 735 700 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 735 696 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Тепла, б. 17, ідентифікаційний код 13401321) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 118 233 596 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 5 457 419 грн. 48 коп., інфляційні втрати в сумі 4 425 138 грн. 61 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 735 696 грн. 40 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 07.04.2021.
Суддя А.В. Іванов