ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2021Справа № 910/19241/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП»
до Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА»
про стягнення 29 581, 63 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» про стягнення 29 581, 63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-235/2 від 11 липня 2019 року щодо своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
04 січня 2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476264355 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 вручено уповноваженому представнику відповідача - 11.02.2021.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, у зв'язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
11 липня 2019 року між Державним підприємством «ЗАВОД 410 ЦА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП» (продавець) укладено Договір купівлі продажу № УМТЗ-19-235/2 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Найменування товару: піроударники, код ДК 021:2015 -34731000-0 (п. 1.2 Договору).
Як визначено у пункті 1.3 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, згідно із заявкою покупця, переданої факсимільним зв'язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікаціях.
Відповідно до п. 2.2 Договору, продавець зобов'язаний на товари, які поставляються за цим Договором, видати Документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ, або ін., видаткову накладну.
Згідно п. 2.5 Договору покупець має право здійснювати перевірку якості або кількості товару. Порядок та строки перевірки кількості та якості товару визначаються покупцем, про що він зобов'язаний письмово повідомити продавця . Якщо при прийомці або перевірці якості та кількості (комплектності) товару (в тому числі в період гарантійного строку) буде виявлено недостача, невідповідність якості або комплектності товару вимогам, визначеним в документації на товар або вимогам Договору, покупець складає та направляє продавцю документи про невідповідність товару щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності.
У пунктах 3.1, 3.2 Договору сторони погодили, що загальна сума цього Договору на момент його укладення складає 134 400, 00 грн в тому числі ПДВ 22 400, 00 грн.
Ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання Договору та передбачена в специфікації до Договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього Договору зміні в односторонньому порядку не підлягає.
Згідно п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться наступним шляхом :
- покупець направляє продавцю (факсимільним: зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного Договору.
- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
- покупець згідно рахунку в рамках специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній специфікації окремо.
У пункті 4.2 Договору визначено, що форма розрахунків безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в Договорі.
Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 4.3 Договору).
Як визначено у пунктах 5.1-5.3 Договору строк, місце та умови поставки партії товару вказуються в кожній специфікації окремо.
Відповідно до п. 5.4 Договору поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв'язком, або електронною поштою у рамках специфікацій, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 5.5 Договору продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар).
Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше (п.5.6 Договору).
Підпункти 6.1.1 та 6.1.2 Договору визначають, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари, згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 7.3 Договору за прострочення виконання зобов'язань за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 30 червня 2020 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання їх сторонами (п. 10.1 Договору).
Відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1) до Договору № УМТЗ-19-235/2 від 11.07.2019 поставляється товар «Электропироударники ЭПУ-253» у кількості 40 одиниць.
Строки поставки: перша партія (8 од.) протягом 10-ти календарних днів з дня отримання заявки від покупця, наступні партії протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.
Місце та умови поставки: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94 за рахунок продавця.
Умови оплати: 100% оплата проводиться після поставки продукції та проходження вхідного контролю на ДП «ЗАВОД 410 ЦА», з відстрочкою платежу - 30 банківських днів.
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань він відвантажив на користь відповідача товар на суму 26 880, 00 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За встановленими обставинами, 04 березня 2020 року позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 26 880, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000003. Отримання товару підтверджується підписом посадової особи відповідача - менеджера (управителя) з транспортно-експедиторської діяльності Димнікова Володимира Миколайовича, який діяв на підставі довіреності № 77 від 04.03.2020.
На оплату поставленого товару виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000003 від 04.03.2020.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надана позивачем видаткова накладна містить найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за договором.
З урахуванням погодженого сторонами у пункті 4.1 Договору та Специфікації № 1 способу оплати, строк оплати за поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000003 від 04.03.2020 товар настав 16 квітня 2020 року.
Втім, матеріали справи не утримують доказів оплати за поставлений товар.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із листом № 452-0610-20 від 06.10.2020, в якому просив здійснити оплату за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000003 від 04.03.2020. Згідно листа відповідача № 16.7-2137 від 12.10.2020, останній повідомив, що не має можливості розрахуватися за поставлений товар у зв'язку із складним фінансовим становищем.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 26 880, 00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.
З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за договором купівлі продажу № УМТЗ-19-235/2 від 11.07.2019, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 880, 00 грн є цілком обґрунтованими.
Керуючись пунктом 7.3 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 7 % від суми заборгованості, яка складає 1 881, 60 грн.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, що становить у сумі 1 881, 60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % в сумі 497, 94 грн та 322, 09 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки суд не виявив у них помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 6-В; ідентифікаційний код 40080921) 26 880, 00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 497, 94 грн (чотириста дев'яносто сім гривень 97 коп.) 3% річних, 322, 09 грн (триста двадцять дві гривні 09 коп.) інфляційних втрат, 1 881, 60 грн (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня 60 коп.) штрафу та 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 08.04.2021.
Суддя О.С. Комарова