Провадження № 22-ц/803/3683/21 Справа № 203/4466/17 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
06 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.,
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Заворотного К.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” до ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно
У грудні 2017 року ПАТ «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання нікчемного правочину недійсним, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 28 травня 2015 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за яким позивачем на користь відповідача було здійснено відчуження нерухомого майна - першої черги офісу - приміщення №45 загальною площею 197,3 м2 по АДРЕСА_1 . Ціна продажу становила 3 196 139 грн. 44 коп. Постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 ПАТ «Український професійний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. Ухваленню вказаної постанови передувало ухвалення правлінням Національного банку України постанови від 30 квітня 2015 року №293/БТ про віднесення позивача до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за його діяльністю, відповідно до якої було встановлено низку обмежень у здійсненні діяльності банку, запроваджено особливий режим контролю над його діяльністю та призначено куратора Національного банку України. На підставі постанови правління Національного банку України від 28 травня 2015 року № 348 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було ухвалене рішення від 28 травня 2015 року № 107 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно та розпочато процедуру виведення банку з ринку. За наслідками запровадження у банку тимчасової адміністрації та на виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI), пункту 1.18 рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наказом від 29 травня 2015 року №26/ТА було створено комісію з перевірки договорів, укладених позивачем, якою проведено перевірку всіх договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. Під час здійснення перевірки було встановлено, що договір купівлі-продажу від 28 травня 2015 року є нікчемним, оскільки при його укладенні було допущено низку порушень норм чинного законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України. Крім того, було встановлено, що вказаний правочин має ознаки нікчемності, визначені частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI, оскільки має безоплатний характер, що зумовило неможливість виконання банком зобов'язань перед іншими кредиторами, та направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку. Так, договір купівлі-продажу від 28 травня 2015 року було укладено в порушення обмежень, встановлених постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року №293/БТ, зокрема, заборони на укладання відповідних договорів та здійснення розрахунку не через кореспондентський рахунок банку, відкритий в Національному банку України, а шляхом відображення в балансі банку штучних транзакцій з оплати договору, внаслідок чого позивач жодних грошових коштів не отримав. ТОВ «Розвиток-2012», яких було залучено ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу для здійснення розрахунків, оформили платіжне доручення від 28 травня 2015 року № 211 з перерахування коштів зі свого поточного рахунку, відкритого у ПАТ «Український професійний банк», на рахунок позивача на суму 3 196 139 грн. 44 коп. Однак, виконання вказаного платіжного доручення не вбачалось можливим, оскільки на кореспондентському рахунку банку залишок коштів складав 43 805 грн. 61 коп. Таким чином, вказане платіжне доручення не підлягало виконанню в силу пункту 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22. Отже, за відсутності коштів на кореспондентському рахунку, банк не мав можливості виконати платіжне доручення з перерахування коштів. Відтак, реально кошти до банку не надходили, натомість відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що свідчить про безоплатність такого правочину, що також унеможливлює виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами в ліквідаційній процедурі в частині ціни продажу. Також в обґрунтування нікчемності договору купівлі-продажу позивач посилався на те, що останнім безпідставно встановлено відстрочку платежу, що з урахуванням перебування банку у категорії проблемних та його неможливості виконання зобов'язань перед кредиторами значно погіршувало фінансове становище останнього. Крім того, позивачем було зазначено, що кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Розвиток-2012» є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 мав значний вплив на ПАТ «Український професійний банк», оскільки був його акціонером і фактично здійснював усі управлінські функції. Ураховуючи це, згідно із Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» ОСОБА_2 є контролером ПАТ «Український професійний банк» і відповідно разом з ТОВ «Розвиток-2012» та ОСОБА_1 - пов'язаною з банком особою. Посилаючись в обґрунтування правових підстав пред'явленого позову на норми статей 215, 216, 236 ЦК України ст.ст. 37,38 Закону №4452-VI, статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», нормативні акти Національного банку України, ПАТ «Український професійний банк» просив визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, та застосувати наслідки його недійсності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, яким є перша черга офісу - приміщення № 45, загальною площею 197,3 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 9846565, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21680430 від 28 травня 2015 року 20:22:10, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я.), що є підставою для внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також банк просив визнати за ним право власності на зазначене офіс-приміщення.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання нікчемного правочину недійсним, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно було відмовлено (т.1 а.с.177-183).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2018 року було залишено без змін (т.2 а.с.67-73).
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ПАТ «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» про визнання недійсним нікчемного договору відмовлено. Справу в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.139-146).
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року замінено позивача у справі його правонаступником - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» (т.3 а.с.182).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової О. Я. (індексний номер - 21680430 від 28 травня 2015 року, номер запису про право власності - 9846565) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на першу чергу офісу - приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 637203812101). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду від 08 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про скасування рішення державного реєстратора та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку в цій частині, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Законом «Про систему гарнтування вкладів фізичних осіб» (надалі Закон №4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
Згідно зі статтею 38 Закону №4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без установлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
У справі встановлено, постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року №293/БТ «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» ПАТ «УПБ» було віднесено до категорії неплатоспроможних строком до 180 днів із встановленням обмежень в його діяльності (т. 1 а.с. 14, 15).
Постановою правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «УПБ» було віднесено до категорії неплатоспроможних; визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року №293/БТ (т. 1 а.с. 16).
На підставі постанови правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було ухвалене рішення від 28 травня 2015 року №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації від 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно (т. 1 а.с. 17).
За наслідками запровадження у ПАТ «УПБ» тимчасової адміністрації та відповідно до статті 38 Закону №4452-VI уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наказом від 29 травня 2015 року №26/ТА було створено комісію з перевірки договорів, укладених ПАТ «УПБ», якою проведено перевірку договорів, укладених банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації (т. 1 а.с. 24).
Перевіркою встановлено, що між ПАТ «УПБ» в особі виконуючого обов'язки голови Правління Каргаполова О.К. та відповідачем ОСОБА_1 28 травня 2015 року було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1611 (т. 1 а.с. 26-35).
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 вказаного договору предметом продажу є нерухоме майно - перша черга офісу - приміщення №45 загальною площею 197,3 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 , що належало ПАТ «УПБ» на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2007 року та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 27 серпня 2008 року.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу продаж нерухомого майна мав бути вчинений за узгодженою між сторонами ціною (3 196 139,44 грн) шляхом безготівкового переказу на рахунок продавця № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «УПБ», після укладення договору, але не пізніше 30 червня 2015 року. Продавець мав право залучити для здійснення оплати вартості нерухомого майна третіх осіб.
28 травня 2015 року на виконання умов пункту 2.6 договору купівлі-продажу сторонами було складено акт приймання-передачі приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 36).
28 травня 2015 року за відповідачем було зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення (т. 1 а.с. 37).
28 травня 2015 року ТОВ «Розвиток-2012» було складено платіжне доручення №211 про перерахування коштів зі свого поточного рахунку, відкритого у ПАТ «УПБ», на рахунок останнього в сумі 3 196 139,44 грн., як оплата за відповідача за договором купівлі-продажу від 28 травня 2015 року (т. 1 а.с. 58).
Постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року №562 банківську ліцензію ПАТ «УПБ» було відкликано з ухваленням рішення про ліквідацію банку (т. 1 а.с. 18).
На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було ухвалене рішення від 28 серпня 2015 року №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», припинено здійснення тимчасової адміністрації від 28 серпня 2015 року та розпочато процедуру ліквідації банку з 31 серпня 2015 року по 30 серпня 2016 року (т. 1 а.с. 19).
14 лютого 2018 року відповідач за актом приймання-передачі передав спірне нерухоме майно як внесок до статутного капіталу ТОВ «Криптоінвест», яке 24 травня 2018 року набуло право власності на нього (т. 2 а.с. 203).
Висновком комісії з перевірки договорів, укладених ПАТ «УПБ» встановолено нікчемність договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, оскільки платіжне доручення від 28 травня 2015 року №211 про перерахування коштів у сумі 3 196 139,44 грн., як оплата за відповідача за договором купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, виконано не було. Оплата за договором мала бути здійснена третьою особою - ТОВ «Розвиток-2012» (які на момент його укладання були кредитором банку та мали залишки грошових коштів на рахунках ПАТ «УПБ»), шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ «Розвиток-2012» на рахунок банку. Однак, грошові кошти у сумі 3 196 139,44 грн. до банку не надходили і відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що свідчить про безоплатність вказаного правочину, а сам правочин унеможливив виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами в ліквідаційній процедурі у частині продажу майна.
Викладені обставини підтверджуються:
- витягом з протоколу від 30 червня 2015 року №2/1 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу №26/ТА від 29 травня 2015 року (т. 1 а.с.26 - 32);
- довідкою Національного банку України від 18 липня 2016 року №55-0004/59612, згідно з якою залишок коштів у національній валюті на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» №32009172801, який був відкритий в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, станом на 28 травня 2015 року становив 291 732,91 грн (т. 1 а.с. 41);
- довідкою ПАТ «УПБ» від 30 листопада 2017 року №01-10/1326, згідно з якою внаслідок оформлення транзакцій з коригування записів щодо зміни обліку грошових зобов'язань, відображених в балансі ПАТ «УПБ» як оплата за договором купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, кошти на кореспондентський рахунок банку, відкритий в Національному банку України, не надходили (т. 1 а.с. 42).
Оспорюваний правочин був укладений у порушення вимог постанови правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року №293/БТ, якою були встановлено такі обмеження: не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд, крім відчуження майна, що перейшло у власність ПАТ «УПБ», на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю не нижче ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності, який уключений до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абзацами другим - шостим пункту 7 постанови правління Національного банку України від 25 вересеня 2014 року №602 «Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих Національним банком України»; під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
У справі встановлено, що оспорюваний правочин був укладений з пов'язаною особою банку, а саме відповідачем у справі ОСОБА_1 . Так, 05 березня 2018 року, подаючи відповідь на відзив, позивач надав суду лист ПАТ «УПБ» від 28 листопада 2016 року №01-10/2296, яким на виконання Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою правління Національного банку України від 12 травня 2015 року №315, подав Національному банку України перелік пов'язаних із банком осіб станом на 29 травня 2015 року (т. 1 а.с. 117, 118). Згідно із вказаним переліком відповідач ОСОБА_1 , і ТОВ «Розвиток-2012» є особами, пов'язаними з ПАТ «УПБ».
Вказаними обставинами у справі встановлено нікчемність договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №1611, в силу ч.3 статті 38 Закону «Про систему гарнтування вкладів фізичних осіб» №4452-VI, та було відмовлено у задоволенні позовних вимог банку з тих підстав, що вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним та визнання його недійсним не потребується (т.2 а.с. 139-146).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 зазначеного Закону наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 цього Закону).
Відповідно до частин 1,2,5 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Наслідком укладення між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_1 нікчемного правочину стало набуття останнім права власності на передане йому нерухоме майно шляхом ухвалення державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. рішення від 28 травня 2015 року № 21680430.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування такого наслідку нікчемного правочину, як скасування вищевказаного оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності.
Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду про нікчемність договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є необгрунтованими.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді