Справа № 755/5810/21
№ 1-кс/755/1589/21
05 квітня 2021 року м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, з середньо-технічною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202110004001036 від 03.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_4
Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202110004001036 від 03.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Клопотання погоджено з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 .
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 03.04.2021 приблизно о 03 год. 15 хв. перебував біля житлового будинку № 6 по вул. Березняківській в м. Києві, де побачив на передньому пасажирському сидінні припаркованого автомобіля «ПЕЖО 301», н.з. НОМЕР_1 , портативний зарядний пристрій марки «Ксіомі», що належить ОСОБА_8 , після чого у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у володіння особи - сховище (салон автомобіля), обравши об'єктом свого злочинного посягання вказаний портативний зарядний пристрій та майно що знаходилось бардачку даного автомобіля. Реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , взявши із землі камінець, з яким підійшов до припаркованого автомобіля «ПЕЖО 301», н.з. НОМЕР_1 , та будучи впевнений що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою камінця розбив скло правої передньої двері вказаного автомобіля та незаконно проник у володіння особи, просунувши свій тулуб до салону автомобіля, звідки викрав із сидіння портативний зарядний пристрій «Ксіомі 10000» в комплекті із шнуром та зарядкою для мобільного телефона, загальною вартістю 350 грн та із бардачку автомобіля пістолет «Флобер», споряджений 7 нестріляними патронами в барабані, вартістю 2000 грн, що належить ОСОБА_8 . Дані дії були помічені свідком ОСОБА_9 , який почав відтягувати ОСОБА_4 від автомобіля з метою припинення його злочинних дій та затримання на місці вчинення кримінального правопорушення. В цей час ОСОБА_4 , усвідомлюючи що його злочинні дії викриті та вже несуть відкритий характер, з метою утримання викраденого майна та обернення у свою користь, завдавав ліктем по тулубу ОСОБА_9 удар з метою втечі з місця вчинення кримінального правопорушення та почав бігти разом із викраденим майном. Після цього, ОСОБА_4 зробив 4 постріли із викраденого пістолету «Флобер» в бік ОСОБА_9 , який біг за ним та мав намір затримати його, але ОСОБА_4 , маючи реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд, через 30 метрів у ході переслідування свідком ОСОБА_9 разом із викраденим майном був затриманий.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у володіння особи - сховище. 03.04.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Як зазначає слідчий у клопотанні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 03.04.2021 року; протоколом затримання ОСОБА_4 від 03.04.2021 року у порядку ст. 208 КПК України; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 03.04.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 03.04.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 03.04.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 03.04.2021 року; протоколом огляду місця події від 03.04.2021 року; повідомленням про підозру від 03.04.2021 року; іншими матеріалами кримінального провадження.
Підставою до застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України слідчий вважає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також у клопотанні слідчий вказує на існування таких ризиків, які передбачені у ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_4 може: будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин - переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років; незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні з метою примушування їх до зміни своїх показів, що може негативно вплинути на результати досудового розслідування, його повноту та подальший судовий розгляд; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до слідчого чи прокурора з метою затягування часу проведення досудового розслідування, що в свою чергу може повпливати на строки проведення останнього; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки намагається задовольнити свої життєві потреби злочинним шляхом, а також раніше притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини проти власності.
Крім того, слідчий зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Тому, враховуючи перелічені ризики, слідчий вважає, що саме такий запобіжний захід, що пов'язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У поданому клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та у разі визначення підозрюваному застави, обрати її в розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Крім того, просив визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор не довів зазначені ним ризики. Зазначив, що підозрюваний частково визнає свою вину, має погашену судимість, доглядає за тяжко хворіючими старенькою бабусею і дядьком, на сьогодні проходить курс добровільного лікування від наркотичної залежності в приватній клініці. Крім того, підозрюваний не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш мякий запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Слідчим суддею встановлено, що 03.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202110004001036 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.
03.04.2021 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, що стверджується: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 1202110004001036 від 03.04.2021 року; рапортом працівника поліції від 03.04.2021 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.04.2021 року; протоколом огляду місця події від 03.04.2021 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 03.04.2021 року; протоколом затримання ОСОБА_4 від 03.04.2021 року у порядку ст. 208 КПК України; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 03.04.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 03.04.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 03.04.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 03.04.2021 року; повідомленням про підозру від 03.04.2021 року.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Слідчий суддя також враховує, що за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Крім того, підозрюваний офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але в силу ст. 89 КК України вважається не судимим.
На підставі вказаних вище обставин у їх сукупності та взаємозв'язку слідчий суддя прийшов до висновку про наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, можливість останнього вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах 60 днів, з моменту його фактичного затримання, тобто до 01 червня 2021 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 90800 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва ((Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов'язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Повний текст ухвали буде проголошено 07 квітня 2021 року о 12 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1