Справа № 755/5637/21
Провадження №: 3/755/3634/21
"06" квітня 2021 р. м. Київ Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 385440, 23 березня 2021 року, о 16 годині 00 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича, 8, ОСОБА_1 , яка працює на посаді адміністратора фітнес клубу «Гранд Спорт», не вжила заходів щодо його закриття, чим порушила постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року зі змінами постанова КМУ № 154 від 24.02.2021 року та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
У судове засідання, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи не з'явилася, про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї не надходило.
Крім того, повідомлення про час та місце розгляду вказаної вище справи було розміщено на офіційній веб-сторінці Дніпровського районного суду м. Києва.
У зв'язку з тим, що суд вжив всіх заходів щодо повідомлення особи про розгляд справи та прибуття її у судове засідання, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності суддя дійшов такого висновку.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Про вчинення адміністративного правопорушення, як це передбачено ст. 254 КУпАП, уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, який повинен бути складений у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відповідно до ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Згідно абз. 16 ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Згідно ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Зі змісту вказаного акта законодавства випливає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП за порушення правил щодо карантину людей необхідна наявність таких умов у їх сукупності: 1) суб'єкт господарювання повинен здійснювати роботу; 2) вказана робота пов'язана із прийманням відвідувачів. Крім того, суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП є уповноважена особа суб'єкта господарювання. Згідно ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення та досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ від № 385440 від 23.03.2021 року, рапорту, не вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання.
Також, слід зазначити, що в матеріалах, які додано до протоколу про адміністративне правопорушення, не міститься жодного підтвердження щодо перебування зазначеної особи у трудових правовідносинах за місцем вчинення правопорушення та що до повноважень адміністратора входить вирішення питання припинення роботи суб'єкта господарювання. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Кобець проти України»(«Kobetsv. Ukraine»)no. 16437/04ECHR14 лютого 2008 року у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини»(Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 44-3, 245, 247, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, 55 ГК України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя І.М. Омельян