ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
05 квітня 2021 року м. Київ № 640/8754/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ-ГРУП ЛТД" (02091, м. Київ, Харківстке шосе, 61-А, кв. 90)
до1. Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) 2. Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8)
провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю СИСТЕМ-ГРУП ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить суд:
визнати протиправними та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо відмови у реєстрації ПН Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ-ГРУП ЛТД» (ідентифікаційний код: 38748429, місцезнаходження: 02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 61-А, квартира 90): №1466088/38748429 від 25.02.2020 року щодо ПН №1 від 31.01.2020 року; №1466089/38748429 від 25.02.2020 року щодо ПН №2 від 31.01.2020 року; №1466086/38748429 від 25.02.2020 року щодо ПН №3 від 31.01.2020 року; №1466090/38748429 від 25.02.2020 року щодо ПН №4 від 31.01.2020 року; №1466087/38748429 від 25.02.2020 року щодо ПН №5 від 31.01.2020 року;
зобов'язати Державну податкову службу України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код: 43005393) здійснити реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ-ГРУП ЛТД» (ідентифікаційний код: 38748429, місцезнаходження: 02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 61-А, квартира 90): №1 від 31.01.2020 року, датою її фактичного подання 13.02.2020 року; №2 від 31.01.2020 року, датою її фактичного подання - 13.02.2020 року; №3 від 31.01.2020 року, датою її фактичного подання - 14.02.2020 року; №4 від 31.01.2020 року, датою її фактичного подання - 14.02.2020 року; №5 від 31.01.2020 року, датою її фактичного подання - 14.02.2020 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, зазначає наступне.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу, частина четверта цієї статті передбачає, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Судом враховано правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладений у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, відповідно до якого рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо відмови у реєстрації ПН Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ-ГРУП ЛТД» №1466088/38748429 від 25.02.2020 року;№1466089/38748429 від 25.02.2020 року; №1466086/38748429 від 25.02.2020 року; №1466090/38748429 від 25.02.2020 року та №1466087/38748429 від 25.02.2020 року.
Також судом встановлено, що позивач скористався процедурою досудового вирішення спору щодо оскаржуваних рішень, за результатами якого ДПС винесені рішення від 06.03.2020 про відмову у задоволенні скарги,
У той же час, суд звертає увагу, що з даним позовом позивач звернувся до суду 31.03.2021 року, тобто з пропущенням встановленого тримісячного строку звернення до суду.
Одночасно, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
При цьому, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, посилається на скрутне матеріальне становище та запровадження карантинних заходів на території України.
Беручи до уваги викладене вище, суд звертає увагу, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Аналогічна правова позиція зазначена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 16 березня 2018 року у справі №9901/1/17 (провадження №11-244асі18).
Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VІ.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, сторона, знаходячись у скрутному матеріальному стані, може звернутись до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду та заявити клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору та надати відповідні докази на підтвердження доводів, викладених у такому клопотанні, чого позивачем здійснено не було.
Також на обставини, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску тримісячного строку для звернення до суду, зокрема, посилання на карантинні обмеження відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" за № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, яким продовжено строки звернення до адміністративного суду, є необґрунтованими, оскільки, відповідно до внесених змін пункту 3 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX.
Тобто, з аналізу вищевикладеного вбачається, що процесуальні строки які були продовженні відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчили свою дію починаючи з 07 серпня 2020 року, а тому останній строк для звернення до адміністративного суду становить 07 серпня 2020 року.
Тобто, позивачем взагалі не зазначено, що саме стало об'єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала йому звернутись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою саме у місячний строк поза межами процесуальних строків які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX та закінчили свою дію 07 серпня 2020 року.
З огляду на викладене, причини, зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом, суд вважає неповажними та необґрунтованими.
Таким чином, суд розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду, вважає зазначені в ній підстави неповажними, та надає позивачеві строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.
Відтак, з огляду на вказане позивачу належить зазначити причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини першої та другої ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), відповідно частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко