ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 квітня 2021 року м. Київ № 640/9192/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., розглянувши клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Генерального штабу Збройних Сил України (надалі - Відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (надалі - Третя особа) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 11.10.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Патратій О.В.) від 18.05.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Клименчук Н.М.
При ознайомленні з матеріалами справи судом встановлено, що Відповідачем 11.06.2020 подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
В обґрунтування даного клопотання Відповідачем зазначено, що Позивача звільнено у 2018 році, однак з позовом про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 11.10.2018 ОСОБА_1 звернувся тільки у 2020 році, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Вирішуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За визначенням використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З матеріалів справи слідує, що спірні правовідносини стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у Позивача права на нарахування йому індексації грошового забезпечення в період проходження служби, а саме з 01.01.2017 по 11.10.2018.
Суд зазначає, що вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, від 26.11.2019 у справі №340/184/19.
Згідно зі статтею 17 Закону країни «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, в межах даного спору застосовують положення статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких позов про стягнення належної Позивачу заробітної плати (індексації грошового забезпечення) може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Стосовно посилання Відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.08.2019 №9901/118/19, суд зазначає, що вказаний спір стосувався прийняття на публічну службу.
Таким чином, правовідносини у спорі, що розглядається та у справі №9901/118/19 є відмінними.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки строк звернення до суду не пропущено.
Керуючись положеннями статей 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні клопотання Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Н.М. Клименчук