07 квітня 2021 року о 13:00 год. Чернігів Справа № 620/2601/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Бородулі В.В.,
представника позивача Костюченка В.К.,
представника відповідача Ляшок О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
25.03.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача, яка доведена до позивача листом від 17.03.2021 №2781, зняти арешт з нерухомого майна, відомості про який внесено до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 8931710 на підставі постанови про арешт майна боржника АА 572604 від 30.07.2009 відділу ДВС Новгород-Сіверського районного управління юстиції, за номером 10331762 від 06.10.2010 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2010 №21759311 відділу ДВС Новгород-Сіверського районного управління юстиції;
- зобов'язати відповідача зняти арешт з належного позивачу нерухомого майна, відомості про який внесено до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 8931710 на підставі постанови про арешт майна боржника АА 572604 від 30.07.2009 відділу ДВС Новгород-Сіверського районного управління юстиції, за номером 10331762 від 06.10.2010 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2010 №21759311 відділу ДВС Новгород-Сіверського районного управління юстиції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що намагаючись відчужити свою частку квартири іншому співвласнику при зверненні до нотаріуса за оформленням договору дарування, з'ясувалось, що перешкодою щодо відчуження частки нерухомого майна стали заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, записи про яку містяться в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним №8931710 на підставі постанови про арешт майна боржника АА 572604 від 30.07.2009 відділу ДВС Новгород-Сіверського районного управління юстиції, за номером 10331762 від 06.10.2010 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2010 №21759311 відділу ДВС Новгород-Сіверського районного управління юстиції.
Оскільки накладений арешт перешкоджає реалізувати позивачу право розпоряджатись майном, він звернувся до відповідача із проханням зняти арешт. Проте, відповідач повідомив про неможливість вирішення вказаного питання, посилаючись на те, що зведене виконавче провадження з 30.07.2009 знаходилось на примусовому виконанні та стягувачам повернуті згідно п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач зазначає, що відповідачу навіть не відомі номери виконавчих проваджень. Також вказує, що останні три роки відсутні будь-які документально підтверджені відомості про проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчих документів, проте арешт державним виконавцем не знято, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Суд ухвалою від 29.03.2021 відкрив провадження та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін та встановив відповідачу строк для подачі відзиву.
В межах строку, визначеного судом, відповідач надав відзив на позов, в якому наголосив, що зведене виконавче провадження з 30.07.2009 знаходилось на примусовому виконанні та стягувачам повернуті згідно п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, виконавчі провадження про стягнення боргу на користь ВАТ КБ «Надра» та на користь ОСОБА_2 на даний час знищено за сплином терміну зберігання (а.с.24).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг від 05.02.2021) ОСОБА_1 є власником 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, постановою державного виконавця ВДВС Новгород-Сіверського районного управління юстиції від 03.06.2009 на вказане майно накладено арешт (а.с.9).
Оскільки накладений арешт перешкоджав реалізувати позивачу право дарування 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , він звернувся до відповідача із заявою про зняття накладеного постановою від 30.07.2009 №АА 572604 арешту майна боржника.
Листом від 17.03.2021 №2781 відповідач повідомив про неможливість вирішення вказаного питання, посилаючись на те, що згідно даних АСВП зведене виконавче провадження з 30.07.2009 знаходилось на примусовому виконанні та стягувачам виконавчі провадження повернуті згідно п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» і в даному випадку Законом не передбачено зняття арешту з всього майна боржника.
Враховуючи вказану відповідь та обставину щодо необхідності скасування арешту, накладеного на нерухоме майно, який перешкоджає реалізувати право дарування, з метою відновлення порушеного права, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст.52 Закону України від 21.04.1999 №606 «Про виконавче провадження» визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Аналогічні правові норми визначені ст.56 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст.52 Закону України №606 «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Суд також зазначає, що ст.37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлено підстави повернення виконавчого документа стягувачу, а саме.
1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.
3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду спору у суді виконавчих проваджень, у межах яких позивач виступає боржником та накладено арешт на його майно.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до положень пунктів 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5, чинного на момент проведення примусового виконання, передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. державному виконавцеві.
Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Аналогічно розділом ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.06.2017 за №699/30567 визначено порядок знищення справ та виконавчих проваджень.
Як встановлено ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент існування виконавчого провадження відносно позивача у 2009 році, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст.37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст.40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст.40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 №1404 «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст.50 Закону України №606 «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Стаття 59 Закону України від 02.06.2016 №1404 «Про виконавче провадження» визначає підстави зняття арешту з майна:
1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились, а тому, з урахуванням повідомлення відповідача про знищення виконавчих проваджень за 2009 рік в 2016 році, та відсутності виконавчих проваджень в період з 2010 по 2021 роки, суд дійшов висновку, що виконавче провадження, в якому постановою відділу ДВС Новгород-Сіверського районного управління юстиції про арешт майна боржника від 30.07.2009 №АА 572604, за реєстраційним №10331762 накладено арешт на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , є завершеним, що в свою чергу мало стати наслідком для зняття накладеного на спірний об'єкт нерухомості арешту.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.60 Закону України №606 «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Частина п'ята ст.60 Закону України №606 «Про виконавче провадження», аналогічно ч.5 ст.59 Закону України №1404 «Про виконавче провадження» передбачає, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, способом захисту права власника арештованого майна, є зняття арешту з майна та прийняття державним виконавцем відповідної постанови; при цьому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, не пов'язано з правомірністю такого арешту.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 № К/800/18629/13.
Оскільки позивач є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт постановою відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції про арешт майна боржника від 30.07.2009 №АА 572604, за реєстраційним №10331762, з метою захисту його права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про зняття арешту.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, позивачем не доведено протиправність відмови та не вжиття дій щодо зняття арешту зі спірного майна. В той же час, позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про зняття арешту з майна, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа відповідно до частини задоволених вимог.
Керуючись ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зняти арешт з нерухомого майна, накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 30.07.2009 №АА 572604, за реєстраційним №10331762 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Свободи,12, м. Новгород-Сіверський, 16000, код ЄДРПОУ 34258104) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) судових витрат відповідно до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу«Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Новгород-Сіверський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Свободи, 12, м. Новгород-Сіверський, 16000, код ЄДРПОУ 34258104).
Рішення суду складено в повному обсязі 07 квітня 2021 року 13:00 год.
Суддя Л.О. Житняк