про залишення позовної заяви без руху
06 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1523/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали за адміністративним позов товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1934605/41836195 від 15.09.2020 р. - про відмову у реєстрації податкової накладної № 22 від 26.06.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області № 52886/41836195/2 від 30.09.2020 р., яким залишено скаргу № 9242912421 від 24.09.2020 р. без задоволення;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 26.06.2020 року товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД”, датою її подання.
Відповідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).
Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених ст. 171 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Частиною 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Судовий збір згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 9 Закону № 3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено з 01.01.2021 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2270,00 грн.
Положеннями ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Із змісту позовних вимог видно, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати два рішення, а саме рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.09.2020 р. №1934605/41836195 та рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.09.2020 р. №52886/41836195/2.
При цьому, вимога про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні є вимогою зобов'язального характеру, яка нерозривно пов'язана з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.09.2020 р. №1934605/41836195.
Як видно з позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог - немайновий. Отже, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру (визнання протиправними та скасування рішень) в розмірі 4540,00 грн (2270,00 грн х 2).
Натомість, позивачем додано до суду платіжне доручення №109 від 29.03.2021 р. про сплату судового збору у сумі 2270,00 грн.
Відтак, недоплата судового збору за поданий позов складає 2270,00 грн (4540,00 грн - 2270,00 грн).
Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач коштів Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунку отримувача (ІВАN) UA538999980313141206084024405; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача).
Приписами ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Питання щодо строків звернення до суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору досліджувалось Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 з правовідносин, що є аналогічним відносинам у цій справі.
Зокрема, у даній постанові, висновки якої в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховує суд, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України) оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Судом встановлено, що позивач в прохальній частині позову просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1934605/41836195 від 15.09.2020 р. - про відмову у реєстрації податкової накладної №22 від 26.06.2020 р.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 24.09.2020 р. товариство з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” подано скаргу на вказане рішення.
Рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстр податкових накладних від 30.09.2020 р. №52886/41836195/2 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Отже, позивачем використано досудовий порядок вирішення цього спору.
Суд зауважує, що строк звернення до суду з даним позовом становить три місяці, який закінчився 04 січня 2021 р. (з 01 - 03 січня 2021 р. - вихідні дні).
Однак, до суду із даною позовною заявою позивач звернувся лише 29.03.2021 р. (згідно з інформацією з веб-сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №5803203149844), яка надійшла до суду 01.04.2021 р.
За таких обставин, суд приходить до висновку про пропущення позивачем встановленого частиною 4 ст. 122 КАС України строку звернення до суду з цим позовом.
З матеріалів справи видно, що факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом визнається позивачем, у зв'язку з чим разом з позовом надано заяву, в якій він просить суд поновити строк подання цієї позовної заяви.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на норми п.п. 2 п. 9 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-ІХ від 30.03.2020 р. та п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що в ній не зазначено жодних конкретних причин, які унеможливили позивача звернутися до суду з цим позовом протягом строку, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України, та не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
Суд звертає увагу, що самі по собі посилання позивача на п.п. 2 п. 9 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-ІХ від 30.03.2020 р. та п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України без зазначення конкретних причин, які унеможливили позивача звернутися до суду з цим позовом у строк, встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України, не є підставою для поновлення пропущеного ним строку звернення до суду з цим позовом.
Окрім того, суд наголошує, що за змістом п.3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-ІХ від 30.03.2020 р.) суд має право поновити пропущений процесуальний строк за заявою учасника справи як до, так і після його закінчення, лише у тому випадку, якщо наведені заявником причини пропуску такого строку будуть визнані поважними і такими, що безпосередньо зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому, у позовній заяві позивач не вказує, коли йому стало відомо про існування рішення за результатами розгляду скарги № 52886/41836195/2 від 30.09.2020 р.
Отже, у адміністративному позові позивачем не обґрунтовано звернення до суду з даним позовом тільки 01.04.2021 р., тобто поза межами строку звернення до суду.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а також докази на підтвердження таких обставин.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доповнення до позовної заяви подані без додержання вимог ст. 160 та 161 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачу строк для їх усунення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 169, 241 та 248 КАС України, суд, -
1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ ТРЕЙД” про поновлення пропущеного строку звернення до суду, - відмовити.
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Левицький