06 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/384/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Нововоронцовського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Нововоронцовського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області (далі - відповідач 1, Нововоронцовський РС УДМС), Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач 2, Управління ДМС), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо не оформлення паспорта громадянина України зразка 1994р. ОСОБА_2 , відповідно до Положення, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992р. №2503-ХІІ, шляхом прийняття рішення про відмову, викладеного в листі Нововоронцовського РС УДМС за №М-1/6/6527-21/6527/370-21 від 18.01.2021р.;
- зобов'язати Нововоронцовський РС УДМС оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_2 зразка 1994р. у формі книжечки, з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, відповідно до Положення, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992р. №2503- ХІІ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нововоронцовського РС УДМС на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 разом із своїми батьками звернувся до відповідача 1 із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, оскільки з релігійних переконань відмовляється від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, а також від зняття біометричної інформації щодо нього та її подальше зберігання, використання та обробку. Відповідач відмовив в оформленні паперового паспортного документу посилаючись на відсутність відповідного рішення суду. Позивачка вважає таку відмову протиправною, тому звернулась до суду в інтересах свого сина із цим позовом.
За змістом поданих відповідачами відзивів, суб'єкти владних повноважень не погоджуються з позовними вимогами в частині визнання протиправною відмови у видачі паспорта у вигляді книжечки, оскільки Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019р. №456 передбачено подання разом із заявою відповідного рішення суду. Крім того, заяву ОСОБА_2 розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та надано відповідь, яка не є рішенням про відмову у видачі паспорта у формі книжечки. В частині вимог про визнання протиправними дій просять відмовити.
Згідно поданої позивачкою до суду відповіді на відзив, позивачка не погоджується із доводами відзиву, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.02.2021р. у справі відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 24.12.2004р. та копією паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню шістнадцятирічного віку звернувся до відповідача із заявою від 16.01.2021р. про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без електронного носія інформації, зчитування та зняття біометричної інформації та без внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР).
У заяві зазначив, що через свої релігійні переконання відмовляється від присвоєння йому цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі. Крім того, вказав, що не дає згоду на обробку своїх персональних даних на підставі ст. 8 ЗУ "Про захист персональних даних" з огляду на те, що він є віруючою людиною.
Відповідач 1 листом №М-1/6/6527-21/6527/370-21 від 18.01.2021р. роз'яснив порядок звернення за отриманням паспорта громадянина України зразка 1994р. та нормативно-правові акти, якими врегульовано зазначене питання.
Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012р. №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Статтею 14 Закону №5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що у разі відсутності в особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав, у зв'язку із неможливістю їх реалізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Пунктами 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992р. №2503-ХІІ визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Водночас, п. 1 постанови КМУ №302 від 25.03.2015р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанови №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
Відповідно до п. 2 Постанови №302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови №302).
Постановою №302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010р. №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону №2297-VI). Частинами 5 та 6 ст. 6 Закону №2297-VI визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Також, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Отже, норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII звужують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у старій формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018р. по зразковій справі №Пз/9901/2/18 (806/3265/17), а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Щодо належного звернення ОСОБА_2 із заявою про видачу паспорта громадянина України, а також повідомлення про Тимчасовий порядок, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою КМУ №302 від 25.03.2015р.
Суд зазначає, що як положеннями Закону №5492-VI, Постановою №302, так і Положенням №2503-ХІІ, передбачено чіткий порядок, суб'єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.
Згідно з п. 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає:
- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
- свідоцтво про народження;
- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;
- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Відповідно до п. п. 1 п.7 Постанови №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 35 Постанови №302 визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.
Відповідно до п. 37 Постанови №302 працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019р. №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, яким передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Таким чином, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України (у тому числі замість втраченого або викраденого) є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.
З матеріалів справи судом встановлено, що з переліку додатків до заяви ОСОБА_2 від 16.01.2021р. вбачається подання необхідних документів для оформлення паспорту за старим зразком, проте відповідачем 1 не вчинено дій, передбачених пунктами 24 - 29, 32 і 33 Постанови №302.
Щодо протиправності дій відповідача 1 по відношенню до ОСОБА_2 , суд зазначає, що з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку, що відповідач 1 не вчинив по відношенню до заявника протиправних дій, оскільки приписами постанови КМУ №302 (із внесеними змінами постановою КМУ №398), Тимчасового порядку реалізація права особи на оформлення і видачу паспорта у формі книжечки поставлена у пряму залежність від наявності судового рішення про зобов'язання ДМС оформити і видати цій особі такий паспорт відповідно до вимог Положення №2503-ХІІ. Тому суд вважає, що хоча відповідач 1 при відмові ОСОБА_2 в оформленні і видачі паспорту у формі книжечки формально діяв правильно, але з огляду на все вищевикладене вимоги про зобов'язання оформити і видати йому паспорт громадянина України зразка 1994р. у формі книжечки є обґрунтованим і підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а тому враховуючи викладене суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
В силу вимог ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача 2, як з юридичної особи, та враховуючи, що відповідач 1 є структурним підрозділом відповідача 2.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 24.12.2004р.; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Нововоронцовського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області (74200, Херсонська обл., смт. Нововоронцовка, пров. Кооперативний, 4), Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 168) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Зобов'язати Нововоронцовський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Управління ДМС України в Херсонській області 908 (дев'ятсот вісім) грн. судового збору, шляхом безспірного списання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 102070000