06 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 400/256/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення заборгованості по невиплаченій частині посадового окладу, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі відповідач) в якому просить:
Визнати дії та бездіяльність Департаменту патрульної поліції стосовно невиплати частини посадового окладу за період з грудня 2018 року по вересень 2020 року та затримки розрахунку при звільненні позивача зі служби в Національній поліції - протиправними.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції заборгованість по невиплаченій частині посадового окладу за період з грудня 2018 року по вересень 2020 року в сумі 1540,00 грн.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100751 грн. 21 коп.
Позивач подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.
Суд задовольнив клопотання представника відповідача та забезпечив їх участь в режимі відеоконференції.
Відповідач не забезпечив участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції свого представника з належно оформленими повноваженнями у відповідності до ч. 3 ст. 55 КАС України.
У зв'язку з цим суд розглядає справу у письмовому провадженні на підставі ч.9 ст. 205 КАС України.
Відповідно до позовної заяви позивач зазначив, що з 7.11.2015 року по 07.10.2020 року проходив службу в орган НП України. З грудня 2018 року по вересень 2020 року включно відповідач сплачував грошове забезпечення за посадовим окладом в розмірі 2400,00 грн., замість 2470,00 грн. встановлених додатком № 10 Постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», в результаті чого недоплачено 1540,00 грн.
В день звільнення 07 жовтня 2020 року, відповідач на картковий рахунок перерахував грошове забезпечення в сумі 226,96 грн., але письмово не повідомив про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів в повному обсязі, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Виплату всіх сум у розмірі 4071 грн. 37 коп., відповідач здійснив 29 грудня 2020 року. Середньоденна заробітна плата позивача складає 1213,87 грн. У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні та враховуючи те, що з моменту звільнення до повного розрахунку пройшло 83 дні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь період у розмірі 100751,21 грн. та недоплачена різниця у посадовому окладі 1540,00 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що ОСОБА_1 було призначено інспектором взводу управління патрульної поліції в Миколаївській області, установивши оклад у розмірі 2400 грн. Оклад інспектора поліції середнього складу у розмірі 2400 грн. передбачений наказом Національної поліції України № 470 від 14.05.2018 року у відповідності з додатком № 8 до Постанови №988, а не додатком 10 як визначає позивач.
Стосовно несвоєчасно перерахованих коштів відповідачем зазначено, що кошти в сумі 4010 грн. 30 гоп., які були перераховані на картковий рахунок 29.12.2020 року не є грошовим забезпеченням, а саме сумою, яку він мав отримати на час розрахунку при звільненні. Зазначені кошти перераховані з бюджету на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної, прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність, населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороба COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоУ-2, та протягом 30 днів з дня його відміни". Ці доплати здійснюються за рахунок та в межах видатків державного, та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів, якщо вони передбачені відповідними бюджетними програмами. Станом на день звільнення позивача бюджетні програми стосовно виплати зазначених коштів працівникам Національної поліції не були прийнятті. Лише після погодження постанови КМУ з комітетом Верховної ради, 29.12.2020 року кошти були нараховані та виплачені позивачу незважаючи на те, що він вже не працював у органах поліції.
Відповідач вважає, що ним не допущено жодних порушень законодавства щодо нарахування та виплати грошового утримання позивача та вказує на відсутність вини у невиплаті коштів в сумі 4010 гривень за серпень-вересень 2020 року, які не є грошовим забезпеченням поліцейського.
Судом встановлені такі обставини по справі
Відповідно до витягу з Наказу № 669 о/с від 12.07.2018 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Миколаївській області, установивши йому| посадовий оклад у розмірі 2400 грн. у відповідності до Наказу Національної поліції № 470 від 14.05.2018 року.
Згідно Наказу від 29.09.2020 № 720 о/с відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0004858), інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4, з 07 жовтня 2020 року, із відрахуванням грошового забезпечення за 7 діб надмірно нарахованої щорічної чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки у календарному обчисленні становить 04 роки 11 місяців 25 днів. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 1881,63 грн.
Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських" (далі - Постанова № 988), пунктом 1 якої передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вказаною Постановою № 988 затверджені схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 -10 та надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення установлювати посадові оклади поліцейським та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах, визначених затвердженими цією Постановою схемами, згідно з додатками 2-10.
Пунктом 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 передбачено, що посадові оклади поліцейським встановлюються згідно зі штатним розписом у таких розмірах: для поліцейських середнього та вищого складу згідно з додатками 3 - 9 до Постанови № 988; для поліцейських молодшого складу - згідно з додатком 10 до Постанови № 988.
Обґрунтовуючи свою позицію, щодо недоплати сум по посадовому окладу, позивач посилається на додаток 10 до Постанови № 988 відповідно до якого розмір посадового окладу поліцейського (інспектора) патрульної поліції складає 2470 грн.
Суд відхиляє такі обґрунтування виходячи з наступного.
Номенклатура посад та розмірів окладу за посадою затверджена наказом Національної поліції України за № 470 від 14.05.2018 року, яким затверджено штат управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП, та безпосередньо штат батальйону № 4 роти № 2 взводу № 2, згідно з яким посада інспекторів є посадою середнього складу поліції з окладом 2400 грн.
Таким чином, оклад інспектора поліції середнього складу у розмірі 2400 грн. передбачений наказом Національної поліції України № 470 від 14.05.2018 року у відповідності з додатком № 8 до Постанови № 988.
Відповідно до витягу з Наказу № 669 о/с від 12.07.2018 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено інспектором взводу № , 2 роти № 2 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Миколаївській області, установивши йому посадовий оклад у розмірі 2400 грн. у відповідності до Наказу Національної поліції № 470 від 14.05.2018 року, що повністю спростовує твердження позивача про невірне встановлення та виплату посадового окладу.
Суд повністю погоджується з позицією відповідача, що лейтенант ОСОБА_1 перебував на посаді інспектора, що відповідно до штатного розпису Національної поліції є категорією персоналу середнього складу поліції з посадовим окладом в розмірі 2400 грн.
Щодо неповного розрахунку при звільненні та стягненні 100 751,21 грн. за затримку розрахунку у відповідності до ст. 116,117 КЗпП України суд зазначає, що ці вимоги також не підлягають задоволенню.
Аналізуючи наказ про звільнення позивача суд зазначає, що в ньому зазначено не тільки підстави звільнення, але і зазначено про відрахування із грошового забезпечення надмірно нарахованої щорічної чергової відпустки, суми відшкодування вартості предметів однострою особистого користування в сумі 1881,63 грн., надбавки за вислугу років, тобто відображено всі необхідні суми та здійснено відповідні розрахунки на день звільнення.
Як зазначає позивач і це підтверджується письмовими доказами, відповідач в день звільнення здійснив з ним розрахунок в сумі 226,96 грн., що на його думку є недостатнім і не повідомив про інші нарахування які були виплачена у грудні 2020 року в сумі 4071,37 грн.
Відмовляючи у задоволенні цих вимог суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При Наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у цій статті відшкодування у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за | час затримки визначає орган, який приймає рішення по суті спору.
Таким чином, відповідальність за невиплату можлива за умови, якщо роботодавець не доведе відсутності своєї вини в цьому.
На думку суду, у цій справі відповідач, посилаючись на ті нормативні акти якими передбачено було додаткові виплати позивачу, порядок їх погодження та процедуру виділення коштів довів відсутність своєї вини у несвоєчасному нарахуванні та виплаті.
Суд погоджується з обґрунтуваннями відповідача який зазначив, що зазначені кошти нараховані та перераховані позивачу на підставі постанови КМ України № 375 від 29.04.2020 року "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної, прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність, населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
Відповідно до п. 5 зазначеної постанови доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного, та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Станом на день звільнення позивача а саме 07.10.2020 року бюджетні програми стосовно виплати коштів працівникам Національної поліції, які мають безпосередній контакт з населенням під час дії карантину були відсутні, в зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 не отримав зазначені кошти, так як на момент його звільнення бюджетом не передбачались видатки працівникам поліції за виконання своїх обов'язків пов'язаних з безпосереднім контактуванням з населенням.
Відповідач наголошує, що з метою нарахування та забезпечення фінансування виплат коштів працівникам поліції до постанови КМ України № 966 від 13.10.2020 року "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 р. № 485" були внести зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 р. № 485 “Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, ява безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 50, ст. 1569). Після погодження зазначеної постанови з комітетом Верховної Ради України 29.12.2020 року зазначені кошти були сплачені працівникам поліції в тому числі позивачу ОСОБА_1 .
Відповідач зазначив, що позивачу відповідно до розрахункового листа за період серпень, вересень 2020 року були нараховані кошти за виконання ним своїх обов'язків пов'язаних з безпосереднім контактом з населенням під час дії карантину в сумі 4071,37 грн. Суд зазначає, що зазначені кошти не могли бути нараховані та виплачені позивачу за відсутності відповідної бюджетної програма, затвердженої в порядку визначеному Бюджетним Кодексом України та у строки визначені ст. 116 КЗпП України.
Суд погоджується, що відповідач довів відсутність своєї вини в отриманні позивачем ОСОБА_1 в грудні, а не в жовтні 2020 року зазначених коштів, що підтверджує відсутність порушень ст. 116, 117 КЗпП України.
Таким чином позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити повністю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення заборгованості по невиплаченій частині посадового окладу в розмірі 1540,00 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 100751,21 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 106030000