Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 квітня 2021 року № 520/3440/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В. ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ40108599) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління поліції в Харківській області від 22 грудня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням П групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах Національної поліції.
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути матеріали за заявою ОСОБА_1 від 28 жовтня 2020 року про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з 07.09.1993р. по 06.11.2015р. та в органах Національної поліції з 07.11.2015р. по 05.06.2020р. Наказом Національної поліції №137 о/с від 29.05.2020 року, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу).
18 травня 2020 року військово-лікарська комісія ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області» здійснила медичний огляд. За результатами огляду було видано свідоцтво про хворобу №98 в якому було зазначено, що позивача визнано обмежено придатним до військової служби та було встановлено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Після обстеження військово-лікарської комісією ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області» позивач звернувся для огляду до медико-соціальної експертної комісії, за результатами якої було видано довідку серії 12 ААБ № 293396 від 26.10.2020 року, в якій було призначено другу групу інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, та довідку серії 12 ААА № 013850 від 26.10.2020 року, в якій вказано ступінь втрати професійної працездатності 65 %. Зазначений факт підтверджено протоколом засідання медичної (військово - лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області» № 11 від 22.05.2020 та постановою військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області».
28 жовтня 2020 року позивач звернувся з заявою до начальника ГУ НП в Харківській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Головне управління Національної поліції в Харківській області листом вих.№4674/119/04/29-2020 від 24.12.2020р. повідомило, 22 грудня 2020 року було затверджено висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
ОСОБА_1 не погоджується із висновком ГУ НП в Харківській області від 22 грудня 2020 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, вважає її не обґрунтованою, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, судом встановлено наступне.
Як зазначено в актах Н-1 від 27.04.2015 та Н-5 від 25.04 2015 згідно розпорядження заступника начальника УМВС України в Харківській області полковника міліції ОСОБА_2 був здійснений виїзд групою працівників у складі: майора міліції ОСОБА_3 та старшини міліції ОСОБА_4 на службовому автомобілі Газель до Київської бази МТЗ МВС України в м. Київ по вул. Молодогвардійська, 28.
20.07.2000 приблизно о 17 год 00 хв. під час погрузки ящиків з фурнітурою та речовим майном капітан міліції ОСОБА_1 потрапив правою ногою в вибоїни в асфальтобетонному покритті та втративши рівновагу, вдарився головою об двері автомобіля ГАЗЕЛЬ. Після повернення з відрядження, а саме 25.07.2000 капітан міліції ОСОБА_1 звернувся до поліклініки УМВС України в Харківській області за медичною допомогою, де йому був поставлений діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку.
На підставі матеріалів розслідування нещасного випадку, комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
04.12.2020 з метою надання фахової оцінки матеріалів розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем було направлено листа до Сектору Державного нагляду за охороною праці МВС України (вих. № 2159/119-31/01-2020).
14.12.2020 на адресу ГУ НП в Харківській області надійшла відповідь завідувача сектору Державного нагляду за охороною праці (№42576/21-2020) за результатами опрацювання матеріалів розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем..
Так. в листі повідомлялось, що розслідування нещасного випадку організовано і проведено з порушенням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346. Також в листі зазначено, що акти форми Н-5* від 25.04.2015 та Н-1* № 14/15 від 27.04.2015, складені за результатами розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем, підлягають скасуванню і необхідно провести повторне розслідування цього нещасного випадку.
Суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У вказаних нормах зазначено, що рішення, дії посадових осіб повинні бути прийнятті, вчинені у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
- загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
- смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
- визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захист, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
- визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
- отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
- отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва», пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Суд зазначає, що випадки призначення одноразової грошової допомоги чітко визначені у ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію»
Конституційний Суду України надав тлумачення ч.З, ч.4 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію» та вказано, що положення пункту 3, 4 частини першої статті 97 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3- р( І) 2020 від 22.04.2020 та рішення Конституційного Суду № 12-р/2020 від 22.10.2020.
Так, Конституційний Суд у Рішенні Конституційного Суду № 3- р(І)/2020 від 22.04.2020 зазначив, що право на одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності не є конституційно визначеним правом поліцейського. Саме тому Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні, формуючи законодавчу основу для забезпечення соціального захисту правоохоронців, у тому числі поліцейських, які виконують важливі для держави функції із забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також членів їхніх сімей, має у межах конституційних приписів дискреційні повноваження у частині визначення підстав та умов призначення і виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності вказаним категоріям осіб.
Як вбачається зі змісту пункту 3 частини першої статті 97 Закону, призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському законодавчо гарантовані лише за наявності трьох обов'язкових умов, а саме:
- визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
-визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції;
-звільнення поліцейського з поліції з причин поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Отже, суд робить висновок, що лише за наявності цих трьох обставин, тобто тільки дотримавшись усіх зазначених умов, особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання одноразової грошової допомоги й може претендувати на її призначення та виплату згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону.
Отже Конституційним Судом акцентовано, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги можливо за умови отримання травми під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції.
Таким чином, на думку суду, законодавець конкретизував, що одноразова грошова допомога призначається у разі якщо особою отримано травму не тільки при виконання службових обов'язків, а і зазначено, що ці службові обов'язки пов'язані із виконанням повноважень та основних завдань міліції та поліції, які закріплені у Законах України «Про Національну поліцію» та «Про міліцію»
У статтях 2 та 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені завдання та основні повноваження поліції.
У статтях 2 та 10 Закону України «Про міліцію» (який діяв на час нещасного випадку, який стався з позивачем) визначені основні завдання та обов'язки міліції.
Аналізуючи вищезазначені норми права суд приходить до висновку, що серед основних завдань та повноважень міліції та поліції відсутнє таке завдання як погрузка ящиків з фурнітурою та речовим майном, оскільки пі обов'язки не пов'язані -з виконанням основним завдань та повноважень міліції та поліції.
З даного приводу Конституційний Суд у рішенні № 12-р/2020 від 22.10.2020 зазначив, що пунктами 1-6 частини першої статті 97 Закону № 580 встановлено вичерпний та такий, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, до яких належать смерть (загибель) поліцейського (пункти 1, 2); визначення поліцейському інвалідності (пункти 3,4), часткова втрата поліцейським працездатності без визначення інвалідності (пункти 5, 6).
Наведені положення Закону № 580 свідчать про те, що у частині першій статті 97 Закону № 580 застосовано диференційний підхід щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, який враховує не лише тяжкість наслідків соціального ризику, що настав для поліцейського та членів його сім'ї, а й те, наскільки тісно пов'язаний соціальний ризик, що настав, із виконанням поліцейським найважливіших завдань, які покладаються на Національну поліцію України. У зв'язку із цим іншими є також порядок для нарахування відповідних соціальних виплат та їх розмір, який підлягає призначенню та виплаті (рішення Конституційного Суду України від 22.10.2020 > 12- р/2020).
Таким чином можна стверджувати, що внаслідок виконання позивачем службових обов'язків та отримання ним травми, через нещасний випадок, який стався при погрузці ящиків з фурнітурою та речовим майном, тяжкість наслідків соціального ризику не пов'язані із виконанням позивачем найважливіших завдань, які покладаються на Національну поліцію України та визначені в статтях 2,23 Закону України «Про Національну поліцію» та у ст.ст. 2.10 Закон" України «Про міліцію».
Суд вказує, що статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги за обставин отримання травми при виконанні службових обов'язків, однак які не пов'язані з виконанням основних завдань та повноважень міліції та поліції. Відсутність законодавством визначеної підстави для виплати, унеможливлює призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.