01 квітня 2021 р. Справа № 480/5231/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
представника позивача - ОСОБА_2.,
представника відповідача - Кущенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач, Вільшанська СР), в якій просив:
1) визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 39/63 від 14.07.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
2) зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , напроти будинка № НОМЕР_1 на території Вільшанської сільської ради територіальної громади Недригайлівського району Сумської області.
Свої вимоги мотивував тим, що 01.10.2019 звернувся до Вільшанської СР з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, однак, у термін більше ніж місяць, станом на 05.11.2019, відповідачем не було надано ні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2,0 га, ні мотивованої відмови у його наданні. Відтак, вважає, що позивач відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України отримав право на розроблення проекту за законом, у зв'язку з чим ним за замовленням було розроблено проект землеустрою на спірну земельну ділянку, що згідно висновку був погоджений експертом державної експертизи.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження такого проекту землеустрою, у відповідь на яку 14.07.2020 Вільшанською СР прийнято рішення за №39/63, яким по суті відмовлено у затвердженні вказаного проекту землеустрою.
Однак, позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача від 14.07.2020 у зв'язку з тим, що проект землеустрою був розроблений після не надання відповідачем будь-якого рішення на заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою протягом встановленого законодавством строку, зокрема, протягом місяця, а тому позивач не мав перешкод для самостійного замовлення розробки проекту землеустрою. З цих же підстав вважає незаконним і посилання відповідача в оскаржуваному рішенні і на п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051.
Також вважає, що відповідачем не було надано жодного доказу (інформації), що земельна ділянка, за рахунок якої здійснюється відведення перебуває у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, тобто яким саме чином не відповідає вимогам ч.5 ст.116 Земельного кодексу України.
Щодо відповідності виду документації, зазначеному у розробленому проекту землеустрої, назві документації із землеустрою, яка подана на затвердження, спростовується витягом Державного земельного кадастру № НВ-5915734592020, відповідно до якого сформована земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 5923584400:01:002:0207. Тому підстава, на яку посилається відповідач у п.4 оскаржуваного рішення, не містить посилання на порушення норм закону та є безпідставною.
Ухвалою суду від 14.08.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.63-86), в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю. Так, вказав, що 03.10.2019 позивач звернувся до Вільшанської СР із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що була розглянута 28 сесією 7 скликання Вільшанської СР 24.10.2019 та в результаті відкритого поіменного голосування по даному питанню депутати утрималися, а отже рішення не прийнято, про що 8.11.2019 року рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повідомлено заявника.
30 сесією 7 скликання Вільшанської сільської ради від 19.11.2019 року за №30/8 прийняте рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », яке було надіслано на адресу позивача 22.11.2019, що вказує про те, що позивачу було відомо про зміст прийнятого рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак позивачем не вчинено дій щодо приведення замовленого проекту землеустрою у відповідність до рішення сільської ради.
Крім того, позивачу було відомо, що земельна ділянка, яка зазначена на графічних матеріалах, які були додані до заяви і на яку розроблений проект землеустрою, сформувалася за рахунок земельних ділянок, якими на даний час користуються жителів с. Вільшана і були надані у постійне користування для розширення особистого підсобного господарства у відповідності до рішень Вільшанської сільської Ради народних депутатів від 09.03.1993 р. «Про затвердження рішень виконкомів сільської Ради на виділення земельних ділянок громадянам, для ведення особистих підсобних господарств» і від 16.06.1993 р. «Про затвердження рішень виконкомів сільської Ради на виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства». Дані рішення є чинними на сьогодні та мають враховуватися при передачі будь-кому у приватну власність земельної ділянки, та до того часу поки дане рішення буде існувати, то спірна земельна ділянка не може бути передана у приватну власність позивачу, бо це є порушення ч.5 ст.116 Земельного кодексу України.
Також, Вільшанська сільська рада не погоджується із висновком експерта державної експертизи Добжинської Світланою Василівною від 27.12.2019 року у зв'язку з тим, що при розробці даного проекту ФОП ОСОБА_2 були допущені грубі помилки, на які з незрозумілих причин не звернуто уваги експертом Добжинською С.В. , що і вплинули на прийняття відповідного рішення.
Також Вільшанська сільська рада у відзиві наголосила, що земельна ділянка з кадастровим номером 5923584400:01:002:0207, яку сформував в результаті розроблення проекту землеустрою ФОП ОСОБА_2 , не перебуває у комунальній власності Вільшанської сільської ради, а вона утворилася в результаті відведення із уже сформованої земельної ділянки комунальної форми власності, інформація про яку занесена до Державного земельного кадастру і був присвоєний кадастровий номер 5923584400:01:002:1206.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, але дана норма закону не була врахована проектантом ФОП ОСОБА_2 .
Однак, позивач подав на затвердження проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно якого проектантом була сформована земельна ділянка з відповідним кадастровим номером, але згідно Витягу, формування її відбулося на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Даний факт вказує на порушення проектантом:
- ст.28 Закону України «Про землеустрій», згідно якої розробники документації із землеустрою несуть відповідальність відповідно до закону за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
- ст.39 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якої виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
Додатково відмітив, що даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , на території Вільшанської сільської ради територіальної громади Недригайлівського району, Сумської області розроблений ФОП ОСОБА_2 , сертифікат інженера-землевпорядника № 000840 від 23.01.2013 рок, дія якого анульована наказом Держгеокадастру від 08.01.2020 №3 на підставі подання Кваліфікаційної комісії від 24.12.2019 № 19/689.
Ухвалою суду від 31.12.2020 у відповідача було витребувано додаткові докази.
Ухвалою суду від 26.02.2021 було ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 15.03.2021, а також витребувано у сторін додаткові докази у справі.
В судовому засіданні 15.03.2021 було оголошено перерву до 01.04.2021 у зв'язку з необхідністю надання часу представнику позивача для подання ним додаткових доказів у справі.
30.03.2021 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому представник підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до Вільшанської СР із заявою від 01.10.2019, що була зареєстрована Вільшанською СР 03.10.2019 за №215, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земельної ділянки комунальної власності 5923584400:01:002:1206, цільового призначення - землі запасу (а.с.16, 98).
Питання порушене у даній заяві було винено 24.10.2019 на розгляд 28 сесії 7 скликання Вільшанської СР, однак, в ході відкритого поіменного голосування депутатів якої не було прийнято рішення за заявою позивача (а.с.101).
В подальшому, подана заява 19.11.2019 була розглянута 30 сесією 7 скликання Вільшанської СР, в ході відкритого поіменного голосування депутатів якої було прийнято рішення №30/8, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10га (а.с.70зворот, 84, 104), про прийняття якого позивача було повідомлено листом від 21.11.2019, врученого представнику позивача « ОСОБА_2 » 03.12.2019 (а.с.67, 102-103).
Позивач, враховуючи, що Вільшанською СР не було розглянуто у місячний строк подану заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орієнтованою площею 2 га, направив Вільшанській СР повідомлення від 09.12.2019 про те, що на підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України позивач у зв'язку з не наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою чи мотивованої відмови у наданні дозволу на земельну ділянку площею 2,0га подав заяву на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земельної ділянки комунальної власності 5923584400:01:002:1206, цільового призначення - землі запасу (а.с.19).
На підставі договору про складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.12.2019 №126/19 (а.с.17-18), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5923584400:01:002:0207) у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на території Вільшанської сільської територіальної громади ради Недригайлівського району (а.с.8-55).
Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено без зауважень експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до висновку від 27.12.2019 №18398/88-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.51).
12.06.2020 позивач звернувся до Вільшанської СР із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та про надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5923584400:01:002:0207 (а.с.122). До вказаної заяви було надано зазначений вище проект землеустрою, в т.ч. договір про складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Рішенням 39 сесії 7 скликання Вільшанської СР від 14.07.2020 № 39/63 (а.с.56) відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , розроблену ФОП ОСОБА_2 з наступних підстав:
1) порушення вимог п.5 ст. 116 Земельного кодексу України;
2) невиконання умов, зазначених у пункті 1 рішення 30 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради від 19.11.2019 № 30/10 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ";
3) порушення вимог пункту 109 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051;
4) вид документації, який значений в розділі "Відомості про державну реєстрацію державної земельної ділянки" Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не відповідає назві документації із землеустрою, яка подана на затвердження;
Позивач, не погодившись з такою відмовою у затвердженні проекту землеустрою, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.
Так, зокрема, частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч.ч.9,10 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з ч.13 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №826/18649/15.
Проте, цією нормою абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.
Враховуючи той факт, що заява позивача від 01.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка отримана відповідачем 03.10.2019 (а.с.16, 98), була розглянута 30 сесією 7 скликання Вільшанської СР лише 19.11.2019, в ході відкритого поіменного голосування депутатів якої було прийнято рішення №30/8 про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10га (а.с.70зворот, 84, 104), тобто, понад місячний строк, встановлений абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, позивач правомірно на підставі абз. 3 ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України скористався своїм правом замовити розроблення проекту землеустрою без надання дозволу на його розробку, про що письмово повідомив відповідача, долучивши до повідомлення разом з проектом землеустрою, й договір про складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
При цьому, суд зауважує, що чинне законодавство не ставить в залежність факт повідомлення про виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від наявності підтвердження отримання такого повідомлення, оскільки законодавством встановлено лише обов'язок заявника повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.
Як зазначалось вище, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.
Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі №814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16, та у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №452/2587/18.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути в т.ч. й договір.
Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про відмову у затвердженні проекту на не виконання умов, зазначених у рішенні 30 сесії 7 скликання Вільшанської СР від 19.11.2019, суд вважає необґрунтованими, оскільки рішення на заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою було прийнято поза межами строків, встановлених Земельним кодексом України для розгляду таких клопотань.
Також, як було встановлено в судовому засіданні, однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідач визначає порушення вимог ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Представник відповідача стверджує, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні громадян, яким земельні ділянки були надана на підставі рішень виконкомів сільської ради 1992,1993 років, на підтвердження чого надав рішення Вільшанської сільської ради народних депутатів від 09.03.1993 та 16.05.1993 про затвердження рішень виконкомів сільської ради для виділення земельних ділянок громадянам для ведення особистих підсобних господарств (а.с.85-86, 105-106).
Однак, дані рішення суд не може прийняті до уваги як доказ того, що спірна земельна ділянка перебуває у межах саме земельних ділянок, які були надані громадянам для ведення особистих підсобних господарств, оскільки жодних додатків до даних рішень чи інших доказів для визначення місцезнаходження даних земельних ділянок відповідачем суду надано не було. Більше того, як пояснив сам представник відповідача на даний час, на спірну земельну ділянку були надані дозволи на розроблення проектів землеустрою іншим громадянам, однак, дані громадяни не можуть оформити право власності через те, що у суді перебувають справи, які стосуються таких земельних ділянок. Крім того, як вбачається з довідки Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08.10.2019 спірна земельна ділянка виділяється саме із земель запасу (а.с.112), що спростовує доводи представника відповідача про те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні інших громадян. А тому посилання в оскарженому рішенні на порушення п.5 ст. 116 Земельного кодексу України суд не також не приймає до уваги.
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається також на порушення п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, однак, в рішенні відповідач не зазначає, в чому саме відбулось порушення п.109 вказаного Порядку.
При цьому, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що, враховуючи той факт, що розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, державна реєстрація земельної ділянки не могла бути здійснена за заявою ОСОБА_2 .
Дійсно, відповідно до п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:
1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;
3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);
4) замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).
Однак, як вбачається з вказаних приписів, дані норми стосуються саме порядку реєстрації земельної ділянки, що відноситься до виключних повноважень реєстратора, у той час, як відповідно до ч.13 ст.123 Земельного кодексу України відповідач на стадії затвердження проекту землеустрою зобов'язаний перевіряти проект лише на відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відтак, посилання в оскаржуваному рішенні на порушення п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, суд не приймає до уваги.
Також, як встановлено в судовому засіданні, дійсно, у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в розділу «Відомості про державну реєстрацію державної земельної ділянки» зазначено «Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель» (а.с.118), що не відповідає назві документації із землеустрою - «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки» (а.с.8). Водночас, як розроблений проект землеустрою, так і сам витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, стосуються однієї і тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 5923584400:01:002:0207, при цьому ні в оскаржуваному рішенні, ні в судовому засіданні представник не міг зазначити, в чому саме в цій частині проект не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку за тієї умови, що даний витяг був сформований реєстратором, а сам проект відповідно до висновку експерта погоджений без зауважень та є таким, що відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.51). Відтак, вказану підставу як одну з підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою суд оцінює критично та не приймає до уваги.
Крім того, посилання представника відповідача у відзиві на те, що даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 розроблений ФОП ОСОБА_2 сертифікат інженера-землевпорядника № 000840 від 23.01.2013, дія якого анульована наказом Держгеокадастру від 08.01.2020 №3 на підставі подання Кваліфікаційної комісії від 24.12.2019 № 19/689, не приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи проект підписаний та поданий на погодження був ще 19.12.2019, тобто ще до прийняття наказу 08.01.2020. Посилання у відзиві на те, що спірна земельна ділянка не перебуває у комунальній власності є також необґрунтованим, оскільки вона перебуває у межах земельної ділянки, що була передана в комунальну власність згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 27.08.2018 №18-7567/16-18-сг (а.с.114-117). Окремо суд відмічає, що вказані доводи не було покладено в основу оскаржуваного рішення відповідача у даній справі, а відтак, відповідач, відповідно до ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га на території Вільшанської СР, діяв не у відповідності до вимог Земельного кодексу України, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати таке рішення Вільшанської СР від 14.07.2020 № 39/63 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 на території Вільшанської сільської ради територіальної громади Недригайлівського району Сумської області, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно дубліката квитанції від 13.08.2020 (а.с.7).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (42127, Недригайлівський район, с. Вільшана, вул. Київський шлях, 1а, код ЄДРПОУ 04388478) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 14.07.2020 № 39/63 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.
Зобов'язати Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 на території Вільшанської сільської ради територіальної громади Недригайлівського району Сумської області, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (42127, Недригайлівський район, с. Вільшана, вул. Київський шлях, 1а, код ЄДРПОУ 04388478) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 06.04.2021.
Суддя І.Г. Шевченко