з питань забезпечення позову
05 квітня 2021 року м. Рівне №460/9568/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Л.А. Жуковська, розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
доУправління Держпраці у Рівненській області
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка" звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 23.12.2020 №РВ8411/1122/000038/Т8-ФС.
Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.01.2021 на 11:00 год.
02.04.2021 представником позивача через ВДЗ (канцелярію) суду подано заяву про забезпечення позову шляхом: - заборонити та зупинити стягнення на підстав виконавчого документа постанови Управління Держпраці у Рівненській області №РВ8411/1122/000038/Т8-ФС від 23.12.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами; зняти арешт коштів боржника, накладений постановою від 25.03.2021 у реєстраційному провадженні ВП №64346856, виданою головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Старченко І.С.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що оскаржувана постанова №РВ8411/1122/000038/Т8-ФС від 23.12.2020 має силу виконавчого документа. Відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження, по Товариству з обмеженою відповідальністю "Спілка" 05.02.2021 відкрито виконавче провадження №64346856. Стягувачем по такому провадженню є Управління Держпраці у Рівненській області. Вважає, що відкриття виконавчого провадження по оскаржуваній постанові створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у главі 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розгляд даної заяви провести у порядку письмового провадження за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У частині 2 статті 151 КАС України зазначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п.5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Згідно з п.9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі - Порядок № 509) штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Відповідно до п. 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються - органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1).
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Судом встановлено, що на підставі заяви про примусове виконання оскаржуваної постанови №РВ8411/1122/000038/Т8-ФС від 23.12.2020 державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 05.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП №64346856 про стягнення з позивача на користь держави штрафу в розмірі 700000 грн.
25.03.2021 державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову про арешт коштів боржника - ТзОВ "Спілка".
Згідно з ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Отже, відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №640/7046/19, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при прийняті даного рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (п.77).
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Крім того, Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
З огляду на викладене, в разі задоволення позовних вимог, для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення та заборони стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Рівненській області постанови про накладення штрафу від 23.12.2020 №РВ8411/1122/000038/Т8-ФС - до набрання судовим рішенням у справі №460/9568/20 законної сили.
Вимога про зняття арешту коштів боржника, накладеного постановою від 25.03.2021 у реєстраційному провадженні ВП №64346856, виданою головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Старченко І.С. до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.2, 3 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
До матеріалів заяви не додано підтвердження про звернення заявника до державного виконавця з приводу порушення порядку накладення арешту та відмови останнього у знятті накладення арешту.
Крім того, питання зняття арешту в порядку забезпечення позову, не вирішується.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача Бакуна А.Ю. про забезпечення позову у справі №460/9568/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка" ( вул.Київська 98а, м.Рівне, 33000, ЄДРПОУ 23305481 ) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 39780243), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення та заборони стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Рівненській області постанови про накладення штрафу від 23.12.2020 №РВ8411/1122/000038/Т8-ФС - до набрання судовим рішенням у справі №460/9568/20 законної сили.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Замкова, будинок 22-А) для негайного виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 05.04.21
Суддя Л.А. Жуковська