05 квітня 2021 року м. Рівне №460/938/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 17.07.2018 в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму.
Заяви по суті справи.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає у населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, він має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На звернення позивача, відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати такої компенсації, оскільки на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VII виключено, зокрема, статтю 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та жодним нормативно-правовим актом не відновлено дію вказаної норми права. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх протиправними, позаяк, вказаним вище рішенням Конституційного Суду України з 17.07.2018 відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вона підлягає застосуванню без будь-яких обмежень. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи (копію ухвали та позовну заяву отримав 18.03.2021), відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвалою суду від 17.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 петрівна має статус особи, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи; проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати щомісячної грошової допомоги у розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак листом від 12.01.2021 відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування і виплати вказаної грошової допомоги, оскільки на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VII виключено, зокрема, статтю 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с. 4).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до положень статті 37 Закону №796-XII (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №07-VI (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції: «Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 Розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підпунктом 7 пункту 4 Розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015, статті 31, 37, 39 та 45 Закону №796-XII виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 Розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, рішенням Конституційного Суду України з 17.07.2018 відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, тобто остання з 17.07.2018 є чинною.
Враховуючи те, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто із 17.07.2018, він мав право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII.
Проте відповідачем протиправно не відновлено позивачу зазначену виплату, що свідчить про протиправність бездіяльності.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, яка є зразковою, позивач відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та статті 37 Закону України №796-XII, має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007), при цьому, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ установлено розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року.
Таким чином, виплата грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII, має здійснюватися у відсотковому співвідношенні саме від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а не від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд зазначає, що виплата грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства здійснюється щомісячно. Така виплата повинна здійснюватися позивачу без обмеження граничного строку виплати.
Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, визначений Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 ( далі - Порядок № 936).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 936, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики.
Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
У разі зміни категорії постраждалої особи, її групи інвалідності або посвідчення проведення виплати поновлюється з дня припинення останньої виплати за умови, що особа мала право на такі виплати та повідомила про це уповноважений орган протягом трьох місяців.
У разі зміни зареєстрованого місця проживання (перебування) або місця роботи постраждала особа для отримання виплати за новим місцем проживання (перебування) або місцем роботи не пізніше ніж через три місяці подає заяву та довідку про отримані виплати (нарахування) за попереднім місцем проживання (перебування).
Із викладених положень права слідує, що призначення та виплата громадянам соціальних допомог, компенсацій та надання пільг здійснюється лише після подання особою відповідної заяви, форма якої затверджується Мінсоцполітики.
17 серпня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», пунктом 3 якої зобов'язано Міністерство праці та соціальної політики до 01 жовтня 2002 року затвердити форму заяви для призначення всіх видів соціальної допомоги та підготувати рекомендації щодо відповідної організації роботи місцевих органів праці та соціального захисту населення.
Однак, така заява Міністерством праці та соціальної політики була затверджена наказом № 441 лише 21 квітня 2015 року, при цьому у вказаній заяві відсутній такий вид соціальної допомоги, як щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону № 796. І це є логічним, оскільки Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76), статтю 37 Закону № 796 було виключено.
Тобто, з 01 січня 2015 року нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796, припинена у зв'язку із внесеними змінами в закон.
Разом з тим, 17 липня 2018 року рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796, яка із 17 липня 2018 року є чинною.
В той же час, після прийняття наведеного вище рішення Конституційного Суду України, впродовж 2018-2020 років, Уряд України в особі Мінсоцполітики будь-яких змін до переліку видів соціальної допомоги у заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затвердженої наказом Мінсоцполітики № 441 від 21 квітня 2015 року щодо щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796, не вносив. І це при тому, що для призначення соціальної допомоги нормами права встановлений обов'язок для громадян подати заяву встановленої форми.
Таким чином, особи, які мають статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на територіях зон радіоактивного забруднення, фактично позбавлені правової можливості подати заяву про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796, оскільки форма, яка затверджена наказом Мінсоцполітики № 441 від 21 квітня 2015 року, не передбачає такого виду соціальної допомоги.
З урахуванням викладеного суд уважає, що за відсутності встановленої законом форми заяви про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796, подання особою, яка має право на таку допомогу, відповідної заяви довільного зразка, є прийнятним.
Щодо перебування осіб, які мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796, на обліку у відповідача.
Пунктом 3 Порядку № 936 визначено, що заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчими органами міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради. З 1 січня 2021 року заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг). Заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради.
До 1 березня 2021 року посадова особа виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг, яка приймає заяву з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг, за наявності технічної можливості реєструє заяву та формує електронну справу (заповнює відповідні електронні форми з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики) і не пізніше наступного робочого дня надсилає електронну справу відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради засобами електронного зв'язку через інформаційні системи Мінсоцполітики з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
З 1 березня 2021 року заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи. Заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг (після формування електронної справи) у паперовому вигляді передаються відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради не рідше ніж раз на два тижні.
Аналіз наведеного вище дає підстави стверджувати, що облік осіб, які мають право на компенсацію, пільги, допомоги до 01 березня 2021 року здійснюється шляхом формування або електронної справи, або в паперовому вигляді, а після 01 березня 2021 року виключно в електронному вигляді. А справа (електронна чи паперова) формується із заяви громадянина та необхідних документів.
Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що відповідач у відповіді від 12.01.2021 вказав, що позивач не перебуває в управлінні соціального захисту на обліку як особа, яка отримує таку допомогу.
При цьому, жодного розпорядчого чи іншого управлінського документа про постановлення позивача на облік як отримувача щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796, чи зняття з такого обліку, відповідачем суду не надано. Тому, поданий суду лист відповідача не є належним та допустимим доказом.
Крім того, положення Порядку № 936 не передбачають зняття з обліку осіб, яким призначено відповідні соціальні допомоги, компенсації чи надані пільги, а лише визначають можливість, за певних умов, припинення виплати таких видів соціальної допомоги.
За наведеного суд уважає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року, відповідач, отримавши заяву позивача про нарахування та виплату допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796, мав відновити її нарахування та виплату.
За наведених обставин, позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 17.08.2018 щомісячної грошової допомоги та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 17.08.2018 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-XII в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде способом реалізації права на судовий захист.
Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, насамперед, статтею 46, а право на судовий захист - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи
Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови в розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист.
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень від особи заяви, до якої додано пакет необхідних документів. Відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника (параграфи 52, 56).
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Протиправна невиплата соціальних виплат або протиправне невідновлення виплати, що сталися з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, ПФУ тощо), можуть бути віднесені до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно особи, чим порушує його/її право на соціальних захист.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, то на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп., сплачена відповідно до квитанції від 10.02.2021 №4, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (вулиця Соборна, 23, селище міського типу Володимирець, Рівненська область, 34300; код ЄДРПОУ 25797471) про зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25797471).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 05 квітня 2021 року
Суддя К.М. Недашківська